Критерии оценки
Актуальность:
Грамотность:
Стиль:
Комментариев:
0
Рейтинг статьи:
0

Ваши комментарии и оценки формируют рейтинг публикации. Лучшая публикация попадает в ТОР и это дает возможность автору стать экспертом сайта.

Внимание!
Автор самостоятельно размещает свои материалы на нашем сайте и несет за их достоверность полную ответственность. Редакция не всегда разделяет мнение автора.

Live
Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Ирина Русенко 29.05 10:35 — комментирует статью Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Гость Из Будущего 26.05 05:02 — комментирует статью Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Свобода слова по-еврореформаторски: неугодные СМИ закрыть, инакомыслие…
Ирина Русенко 22.05 15:31 — комментирует статью Свобода слова по-еврореформаторски: неугодные СМИ закрыть, инакомыслие…
Прозрение Европы,  или Новые горизонты демократии по-украински
Ирина Русенко 18.05 15:58 — комментирует статью Прозрение Европы, или Новые горизонты демократии по-украински
Прозрение Европы,  или Новые горизонты демократии по-украински
Ирина Русенко 18.05 15:57 — комментирует статью Прозрение Европы, или Новые горизонты демократии по-украински
По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
Ирина Русенко 18.05 15:45 — комментирует статью По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
Ирина Русенко 18.05 15:43 — комментирует статью По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
С Праздником Светлой Пасхи!
Борис Борисович Рогозин 17.05 16:03 — комментирует статью С Праздником Светлой Пасхи!
С Праздником Светлой Пасхи!
Борис Борисович Рогозин 17.05 16:02 — комментирует статью С Праздником Светлой Пасхи!
Виктор Медведчук: Прорыв украинских товаропроизводителей на Запад так и не…
Гость Из Будущего 12.05 15:13 — комментирует новость Виктор Медведчук: Прорыв украинских товаропроизводителей на Запад так и не…
В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
Алекс Короткий 10.05 23:31 — комментирует новость В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Алекс Короткий 10.05 23:21 — комментирует статью Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Кабмин утвердил перечень объектов большой приватизации на 21,3 млрд грн…
Таїсія Попович 10.05 23:14 — комментирует новость Кабмин утвердил перечень объектов большой приватизации на 21,3 млрд грн…
В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
Таїсія Попович 10.05 22:11 — комментирует новость В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
В. Медведчук: Надругательство над подвигом воинов-освободителей стало в…
Таїсія Попович 10.05 22:08 — комментирует новость В. Медведчук: Надругательство над подвигом воинов-освободителей стало в…
Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Саша Жук 10.05 15:21 — комментирует статью Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Американский штат признал Голодомор геноцидом украинского народа
Таїсія Попович 10.05 14:49 — комментирует новость Американский штат признал Голодомор геноцидом украинского народа
Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
Таїсія Попович 10.05 14:48 — комментирует новость Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
Таїсія Попович 10.05 14:18 — комментирует новость Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
С днем Великой Победы!
Таїсія Попович 10.05 14:14 — комментирует статью С днем Великой Победы!
Интервью

Інтерв’ю Віктора Медведчука телеканалу ZIK, програма «HARD з Влащенко»

Український політичний діяч, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України. Наприкінці 90-х займав посаду віце-спікера, а в нульових – першого віце-спікера ВРУ, протягом трьох років був головою Адміністрації Президента. Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Народний депутат України та голова Політради партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук ‒ гість програми «HARD з Влащенко».

Наталія Влащенко: Вітаю всіх. В ефірі «HARD з Влащенко», і гостем нашої сьогоднішньої програми є народний депутат, лідер «Опозиційної платформи – За життя» Віктор Медведчук. Вітаю, пане Вікторе.

Віктор Медведчук: Вітаю.

Наталія Влащенко: Знаєте, коли я готувалася до інтерв’ю, чесно кажучи, я трохи хвилювалася, тому що є контекст певний, і ми з вами не бачилися багато років. Останні два роки я, мої редактори постійно надзвонювали вашим і просили про інтерв’ю, і ви відмовлялися. Чому ви зараз саме погодилися?

Віктор Медведчук: Тому що прийшов час. Завжди для того, щоб щось відбулося, треба час, який дійсно може спрацювати на інтерес всіх, у тому числі й телеглядачів. Тому зараз у мене інша вже роль ‒ народного депутата, представника фракції «Опозиційної платформи – За життя», людини, яка активно займається політичною діяльністю. Тому що, коли ви говорите,  що надзвонювали ваші редактори, я був, займався громадським рухом «Український вибір», і ті питання, які ставилися «Українським вибором», вони по-різному сприймалися, у тому числі і вашими телеглядачами. Хоча одне з перших інтерв’ю, треба відмітити, я колись давав, коли починав роботу над громадським рухом «Український вибір», я давав у Львові, у студії ZIK, з відомим журналістом, відомим ведучим…

Наталія Влащенко: Остапом Дроздовим?

Віктор Медведчук: Так, Остапом, якому я вдячний за те інтерв’ю, тому що я виклав свою позицію, своє бачення. І якщо зараз повернутися до цього інтерв’ю, то я хочу сказати, що багато що справдилося в тому, що я говорив, що нас очікує. Хоча ми тоді були задовго до 2013-го, задовго до 2014-го і, безумовно, задовго до цього вже 2019 року.

Наталія Влащенко: Добре, тоді сьогодні будуть досить жорсткі питання, і я впевнена, що ви до них готові. Вас часто називають проросійським політиком. Чи самі ви себе таким вважаєте, чи ні?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, якби я сказав, що себе таким не вважаю, мабуть, це була б відповідь, яка не задовольнила б нікого. Тому що, дійсно, такі звинувачення є, якщо це можна назвати звинуваченням – «проросійський політик». Я вам хочу сказати, що я є український політик. Я не проросійський і не проукраїнський, я – український політик. Тому що я сьогодні сповідую ідеологію, яка близька людям, представникам, наприклад, Південного Сходу, російськомовного населення, людям, які сповідують трохи інші поняття і трохи інші стратегічні завдання, які, наприклад, стоять перед тими, хто сповідує і є прихильником декількох партій, які прийшли в  парламент, і мешкає на теренах Західної України. Є різні громадяни України, і в різних громадян України є свої погляди. Я представник тих поглядів, більшості тих громадян, які мешкають сьогодні на теренах Південного Сходу, це російськомовне населення по всій країні. І це підтвердили результати виборів парламентських, де наша партія набрала більше 13%. Тобто є виборець, якому конче потрібні ті погляди, які сповідує сьогодні Медведчук. Тому говорити про те, що я проросійський політик, ‒ це все одно, що говорити, що та чи інша частка населення України є проросійською. Це не так. Це не так, бо так склалося історично – є люди, які сповідують одні принципи, другі… А ми всі разом – громадяни України і мешкаємо на теренах сучасної України, і треба виходити саме з цього. Просто різні погляди визначають і різні характеристики. З цим можна миритися, але про це не треба забувати.

Наталія Влащенко: От я з інших дверей зайду в це питання. От ви можете зрозуміти ненависть тих людей до Росії у зв’язку з тим, що за ці 5 років загинуло дуже багато людей, анексована частина території української, не відновлені на Сході кордони, і багато людей в країні, можливо, більшість винуватить у цьому Росію.

Віктор Медведчук: Дивіться, я можу зрозуміти ненависть тих людей, які дійсно ненавидять Росію, виходячи з того, що ви перерахували. Але сьогодні як будь-який громадянин, а тим більше як український політик, сучасний політик, депутат Верховної Ради, як один із лідерів «Опозиційної платформи – За життя», політичної сили, другої політичної сили в парламенті, яка є опозиційною, я виходжу з того, що ми повинні знайти шлях, який би змінив  ситуацію в країні. Що треба головне сьогодні змінити? Припинення бойових дій і встановлення миру. Цього хочуть всі – і на заході, і на сході, і на півдні, і на півночі. І якщо жити однією ненавистю, жити одними спогадами, жити тим, що ти когось ненавидиш і з приводу цього, на підставі цього ти не можеш оцінювати об’єктивно якісь інші дії, це не вихід із ситуації. Тому що, ну і що, що є ненависть до Росії, до Путіна чи до керівництва Російської Федерації, але в країні йдуть бойові дії, і їх треба припинити. Без Росії, без домовленості, без прямого діалогу з Росією…

Наталія Влащенко: Ну, про це Зеленський говорить.

Віктор Медведчук: Більше того, ви знаєте, він говорить, а ми це проходили і в практичних діях, я маю на увазі, наша партія і представники нашої партії. Те ж саме із Донецьком і Луганськом, там теж громадяни України, і там теж їхні рідні загинули. Загинули їхні рідні у цих бойових діях. І до цього можна по-різному відноситися, але ж ми повинні виходити з того, що нам треба примирення. Нам треба «зшивати» країну і нам потрібен мир. Як без цих людей буде мир?

Наталія Влащенко: Пане Вікторе, давайте предметно про це говорити. Чи можете ви конкретно пояснити, в чому полягає різниця між «формулою Штайнмайєра» і мінським процесом? Якщо це пропозиція виконувати «Мінськ» паралельно, там тільки переставлені пункти, то чому це не робилося досі? Тому що Мінські домовленості давно ж підписані.

Віктор Медведчук: Дивіться, справа у тому, що не можна виходити з того, що різного у «формулі Штайнмайєра» і Мінських угодах. По-перше, є одні Мінські угоди, які були підписані 12 лютого 2015 року.

Наталія Влащенко: Підтримуєте, до речі, їх?

Віктор Медведчук: Я повністю підтримую, і зараз поясню чому, якщо це потрібно. Вони є безальтернативними для всього світу – від Вашингтону до Москви, Донецька, Луганська, Брюсселя, Парижа, Лондона – всіх. Вони безальтернативні. Що собою представляє «формула Штайнмайєра»? «Формула Штайнмайєра» – це план виконання і послідовності реалізації окремих пунктів Мінських угод. Там немає порядку пунктів. Там є комплекс заходів, направлених на мирне врегулювання. Так називається цей документ, який затверджений резолюцією Ради Безпеки ООН. Так от, план Штайнмайєра, він був прийнятий, я підкреслюю, він був прийнятий на зустрічі керівників, глав країн «нормандської четвірки» у жовтні 2016 року на виконання і реалізацію Мінських угод. Тоді вони домовилися, але ніхто нічого не зробив. І тому зараз, коли виникає питання щодо «формули Штайнмайєра», відношення до неї нової влади, пана Зеленського і його команди,  відношення до «формули Штайнмайєра» Німеччини, Франції і Росії, то всі підтримують цей план. Але він, по відношенню до якого рішення було прийняте, не був реалізований, він не зафіксований на папері. Тому план Штайнмайєра – це виконання окремих пунктів Мінських угод. Так треба його розглядати, і це сьогодні є обов’язковою умовою зустрічі глав, керівників держав «нормандської четвірки».

Наталія Влащенко: Як ви собі уявляєте, як це все має проходити? Просто для глядачів – як на практиці можуть бути відновлені кордони і що буде із сигналом для їх відновлення?

Віктор Медведчук: Справа в тому, що відносно кордонів є відповідний запис у Мінських угодах. Я його сформулюю і процитую, тому що я дуже добре знаю Мінські угоди за всі ці роки, так як брав безпосередню участь у переговорах по мирному врегулюванню. Я ще брав участь у цих переговорах задовго до Мінських угод, не тільки других, тому що в лютому 2015 року це були другі угоди, а ще й до перших, 5 вересня 2014 року. З травня 2014 року ще за проханням в. о. президента України Турчинова, потім президента України Порошенка я брав участь у питаннях мирного врегулювання. Так от, відповідаючи на ваше запитання, я можу вам сказати: питання «формули Штайнмайєра» полягає в тому, і кордонів,  що в Мінських угодах безпосередньо вказано – контроль за кордоном між Україною і Росією починається у перший день після місцевих виборів на цих територіях і закінчується після внесення змін щодо особливого статусу цього регіону в Конституцію України. Дослівно вам процитував. Є відповідь на це питання. Вона затверджена…

Наталія Влащенко: Пункти 8 і 11.

Віктор Медведчук: Главами  держав «нормандської четвірки», і резолюцією Ради Безпеки ООН. Це пункти 8 і 11. А якщо бути точними, то 9 і 11, бо 8 – це економічні питання, але вони у комплексі теж розглядаються саме такими, які на виконання Мінських угод.

Наталія Влащенко: До речі, там послідовність розписана, тому я і спитала, яка різниця.

Віктор Медведчук: А послідовність не у пунктах, розумієте, Наталіє. Послідовність не в пунктах, вона…

Наталія Влащенко: Ні, після чого що має відбуватись.

Віктор Медведчук: Саме в цьому ‒ так, а в іншому – ні. Тому що, коли кажуть, що треба припинити бойові дії, треба повернути всіх додому, тобто звільнити у результаті обміну, то я з цим погоджуюсь. Але я в Мінську неодноразово ставив запитання, і ставив запитання екс-президенту вже сьогодні пану Порошенку. Я кажу: слухай, так, не припинені бойові дії, і вина у цьому на двох сторонах, не на одній. Ніколи не було вини однієї сторони. Завжди було дві сторони. У різні, на різному рівні була ця вина, але вона була з двох сторін, і це підкреслила місія СММ ОБСЄ, яка єдина, хто об’єктивно контролює і об’єктивно інформує про ці події. Я казав: хто нам заважає узгоджувати питання виборів на цих територіях? Тому що модальність всіх цих виборів закладена у Мінських угодах. Хто нам сьогодні заважає розробляти проект закону про амністію? Ми повинні напрацьовувати, ми повинні узгоджувати це, тому що так записано у Мінських угодах.

Наталія Влащенко: Мені цікаво, як ви бачите два процеси. Дивіться, про послідовність ми тільки що сказали. А процес амністії як ви бачите, яким має бути закон? І другий процес. Не секрет же, що на території ОРДО і ОРЛО сформована досить велика армія, і там…

Віктор Медведчук: Навіть дві армії.

Наталія Влащенко: …І я думаю, що… Ну так, одна на луганській території…

Віктор Медведчук: Одне об’єднання і друге.

Наталія Влащенко:   Я думаю, що ви зі мною погодитесь, що їм допомагали російською зброєю, їм допомагали російськими інструкторами і російськими добровольцями. І це досить великі сьогодні військові об’єднання. Як буде це роззброєння проходити? Як їх буде стосуватися, скажімо, закон про амністію, тому що практично всі ці люди когось вбивали?

Віктор Медведчук: Дивіться, відразу зауваження щодо того, що ці люди когось вбивали. Ті люди, які когось вбивали, під амністію підпасти не можуть. 

Наталія Влащенко:   Ну, це ж люди зі зброєю.

Віктор Медведчук: Дивіться, люди зі зброєю і ті, хто вбивав, ‒ це різні люди. Це перше. Друге, коли дискутують питання щодо того, яка має бути амністія, моя особиста точка зору: амністія має бути така, ідентична тій, яка була прийнята 21 лютого 2014 року відносно подій, протестних акцій проти влади починаючи з листопада 2013-го і закінчуючи моментом прийняття ВРУ амністії відносно звільнення від відповідальності осіб. Під цю амністію не потрапили ті, які звинувачуються у вбивствах. Не повинні потрапити і там, тому що коли дискутується ‒ так всі вони попадуть під масову амністію? Не знаю, що таке масова амністія. Амністія завжди масова. Вона не стосується однієї людини, тому що це акт помилування. А амністія стосується багатьох людей. Так от, амністія повинна бути такою, яка не протирічить чинному законодавству. А в нас є ці червоні лінії, рамки, де амністія не може вийти. І коли мова йде про умисні вбивства, вони не підпадають під жодну амністію, і тут це не може бути винятком. Тому ті, хто вбивав, повинні нести відповідальність.

Тепер відносно зброї і озброєнь. Мова йде в одному з пунктів Мінських угод про те, що озброєння повинні бути виведені. Задається питання: коли це має відбутися? Нам, українській стороні, безумовно, хотілося б, щоб це відбулося якомога раніше. Але ж там люди теж виходять з питань особистої безпеки. Вони кажуть: давайте домовимося, давайте приймемо рішення, давайте почнемо процес виборів, почнемо процес напрацювання особливого статусу, процес того, що записано сьогодні безпосередньо у Мінських угодах щодо законодавчих актів. А це розблокування закону про особливий статус, це зміни до Конституції. І ми, коли запропонували мирний план щодо Донбасу, наша партія, і це було затверджено рішенням нашої партії, хоча було дуже багато критики і продовжується ця критика, ми виходили з того, що треба повертати людей через їх свідомість, переконати людей, що вони будуть у безпеці в Україні.  Не вбивці ‒  вбивці повинні відповідати за законом. А ті люди, які заслуговують на амністію, точно як і ті люди, які заслуговували на цю амністію в лютому 2014 року, тому що там теж було багато порушень і ознак дій кримінальних злочинів із ККУ, але їх простили, їм пробачили це. І тут треба зробити саме так. І тут, якби ми це напрацьовували, якби ми йшли вперед, якби ми побачили оцей промінь світла, для всіх показали і зробили це через гарантії безпеки для людей, то тоді було б інше питання, тому що ми повинні повернути людей, а з людьми повернуться території. А якщо ми ставимо перше запитання або перше завдання ‒ повернути території, то у нас все виходить навпаки.

Наталія Влащенко:   Знаєте, все ж таки це непросте питання…

Віктор Медведчук: Усі складні питання.

Наталія Влащенко:   …але ці процеси йшли після будь-якої війни. Скажімо, у США після Другої світової війни вони були дуже такі хворобливі, тому що там писали доноси один на одного…

Віктор Медведчук: Це звичайні людські відносини.

Наталія Влащенко:   …як і в Німеччині, до речі, і так далі. Як будуть вирішувати – хто військовий злочинець, а хто ні? Який механізм? Хто будуть ці люди?

Віктор Медведчук: Ну, почекайте. Коли ми говоримо про питання, які пов’язані з тим, що Донбас, а наше завдання стратегічне ‒ Донбас має повернутися до України, а Україна має повернутися на Донбас, то тут закладений цей зміст і ця направленість, цілеспрямована направленість у тому, що, безумовно, прийдуть наші суди українські, наше законодавство. Хто говорить, що там буде окреме законодавство? Хто говорить, що закон про вибори буде приймати хтось, а не Верховна Рада України? Цього ніхто ніколи не говорив, і в Мінських угодах записано, що модальності умов виборів ‒ це відбувається у процесі дискусії із представниками Донецька і Луганська. Але остаточно нормативний акт законодавчий приймає Верховна Рада України. Тому, хто заважає, у тому числі і в амністії, передбачити, хто буде застосовувати? Тим більше ці механізми є. Донецьк і Луганськ – це територія України, і там повинні діяти українські закони, які діють сьогодні на теренах всієї держави.

Наталія Влащенко:   Безперечно. За вашим відчуттям, уявлення про мирний план Зеленського і ваш мирний план – вони дуже відрізняються?

Віктор Медведчук: Я не знаю нічого про мирний план Зеленського. Мені про це нічого не відомо. Якщо хтось про це знає, я хотів би послухати. Я думаю, що будь-який план заслуговує на увагу, але треба виходити з того, що можливо зробити. Так от, не знаючи плани Зеленського, я кажу про план, який сьогодні є планом мирного врегулювання нашої партії, автором якого я є. Так от, цей мирний план проговорювався і в Донецьку, і в Луганську, і в Москві. І я неодноразово про це говорив, і не тільки говорив, а наголошував, що це переговорна позиція, яка може привести до позитивного результату, до успіху. Тому я вважаю, що це той варіант, який може бути розглянутий і може закінчитися миром і припиненням бойових дій. Якщо є інший план, ліпший, кращий, то, безумовно, будь ласка. Але не забувайте, що це не може бути план однієї сторони, це план, який узгоджується всіма сторонами.

Наталія Влащенко:   Пане Вікторе, я спитаю по-іншому. Дивіться, той факт, що поміняли 35 на 35. Це ж просто так не буває. Це означає, що за лаштунками цього дійства вже були якісь домовленості пролонговані, про те, що буде далі. Чи може це означати, що Володимир Зеленський погодився на виконання формули і виконання Мінських домовленостей?

Віктор Медведчук: Дивіться, по-перше, обмін і звільнення «35 на 35» – це, дійсно, я високо оцінюю як позитивний факт. Але я повинен розчарувати вас, Наталіє, і усіх телеглядачів. Це не має ніякого відношення до Мінських угод. Абсолютно ніякого.

Наталія Влащенко:   Це просто окрема ситуація.

Віктор Медведчук: Ні, це не окрема ситуація, це окремі відносини суб’єктів. Мова йде про домовленості двох держав – є Україна, є Росія. Вони домовилися про звільнення тих людей, які перебувають у місцях позбавлення волі, що в одній, що у другій державі. І до «Мінська» це абсолютно ніякого відношення не має. Тому цей термін «усіх на усіх», він не працює там. «Усіх на всіх» – це термін, узгоджений Мінськими угодами і затверджений резолюцією Ради Безпеки ООН, і діє він щодо тих стосунків, які складаються: Київ – Луганськ – Донецьк. Все. Крапка. Тому, коли виговорите, що, мабуть, якісь плани є. Так, є плани, є розмови, є прямий діалог – це те, на чому наполягала наша партія весь час. І ми говорили: прямий діалог з Москвою, з Донецьком і Луганськом – це той шлях, через який, посередництвом якого ми можемо вирішити проблему припинення бойових дій і мирного врегулювання. І те, що такий мирний прямий діалог є, це дуже добре. А говорити про плани. Ну, якщо судити про плани з подій декількох останніх днів. Наприклад, на Ялтинській зустрічі YES, коли в один день представник закордонного відомства нашого, міністр закордонних справ говорить про «формулу Штайнмайєра», потім говорить ‒ ні, ця формула не може бути затверджена. Коли він говорить про різні плани того, яким чином буде діяти українська влада і команда Зеленського, а потім говорить про те, що, якщо це не вийде, то ми будемо застосовувати інші радикальні заходи… Знаєте, як людина, яка має певний досвід у проведенні переговорів і державницької діяльності, я можу сказати, що подібні заяви, вони не покращують шлях переговорів і тим більше прямого діалогу. Думаю, що спочатку треба зробити все і докласти усіх зусиль для того, щоб досягти якогось результату, а потім говорити про цей результат. Приблизно так, як було з обміном між Росією і Україною. Так і в інших питаннях, бо позиція щодо того, що ми не визнаємо особливий статус, не визнаємо «формулу Штайнмайєра», – не визнавайте. Що ми не будемо застосовувати масову амністію… Хоча, я не знаю, що пан Пристайко думає про масову амністію. Може, він не розуміється на питаннях, про які він говорить.  Таке складається у мене особисто враження як у фахівця. Тому ці питання, треба не проголошувати про них, а треба працювати. Якщо ти заперечуєш, то не треба їх публічно заперечувати, треба намагатися їх змінити на користь твоєї точки зору і твоєї думки, а раптом у тебе це вийде. Мабуть, не пробували це зробити, а заявляти вже пробують.

Наталія Влащенко:   Але ж всі звернули увагу на те, що у Зеленського це досить швидко вийшло, а в Порошенка зовсім не вийшло. Я звернула увагу...

Віктор Медведчук: А що вийшло?

Наталія Влащенко:   Обмін людьми.

Віктор Медведчук: Ну, чому ви так говорите? У Порошенка теж виходило. Я організовував звільнення 489 громадян України за цей період. І були масштабні обміни, були обміни «306 на 74», були «225 на 165» і були інші обміни. Чому? Виходило. Виходило.  Питання у тому, що у Порошенка не було мети досягнути миру, тому що його політика останніх років, яку він хотів, яку він використовував на виборах, вона…

Наталія Влащенко:   Ви Карпюку сказали, памятаєте, що Порошенко заважав вам працювати. Що ви мали на увазі?

Віктор Медведчук: Я мав на увазі тільки одне: що коли пропонувалися ті чи інші обміни, то він заперечував це, і в нього були для цього підстави. Які підстави? Все дуже просто. Він, як провідник політики антиросійської істерії та печерної русофобії, він же не міг продемонструвати, що Росія і Україна могли домовитися і зробити такий обмін, як зробили зараз Зеленський і Путін ‒ «35 на 35». Тому що тоді б не повірили у щирість його ставлення до тієї політики, яку він сповідував, і це йому не підходило. Чому не було обмінів з грудня 2017 року? З грудня 2017-го, а зараз 2019 рік. Та тому, що він відмовлявся виконати другий етап, про який була досягнена домовленість особисто мною. Ми домовилися з Путіним провести цей обмін, і там підпадали ще більше 100 людей. Але він цього не робив, бо у нього були інші плани, інша стратегічна мета, за допомогою якої він ішов на вибори, президентські вибори, і тому це все не підходило. Тому, коли ви говорите, що вийшло у Зеленського. Так, вийшло, і хвала, позитивна оцінка, дуже добре і так треба продовжувати. Але говорити про те, що це вперше, я би не став, бо це дійсно не вперше, і такі можливості були. Більше того, коли ми говоримо про обмін між Україною і Росією, повірте мені, було кілька варіантів, близько 10, звільнення і того ж Сенцова, і багатьох інших, і Сущенка, і багатьох тих, в яких була зацікавлена Росія, які були і знаходилися у місцях позбавлення волі на теренах України. Тому все це було можливо, але не було політичної волі. А тут результат цього обміну – це політична воля двох президентів, президента Зеленського і президента Путіна.

Наталія Влащенко:   До речі, коли я готувалася до програми, я знайшла ролик, де Путін вас називає українським націоналістом.

Віктор Медведчук: Так, є таке.

Наталія Влащенко:   А ви самі як себе відчуваєте?

Віктор Медведчук: А він же там, де він про це говорить, він каже: але він з цим не згоден.

Наталія Влащенко:   А ви з цим не згодні?

Віктор Медведчук: Так, тому що…

Наталія Влащенко:   А що таке націоналізм, з вашої точки зору? Чому ви не згодні? Є польський націоналізм, є сингапурський націоналізм…

Віктор Медведчук: Дивіться, я ніколи не був проти націоналізму. Я проти радикального націоналізму. І коли він далі наводить там приклади Драгоманова, який був соціал-демократом, Франка, який був наполовину націоналіст, наполовину соціал-демократ, того ж В’ячеслава Чорновола… Там же питання йде про федеративний устрій і можливий устрій як форму правління для України як держави. Він про те згадував. І тому він говорив про те, як він бачить Медведчука у цьому контексті. Але дійсно, це наша історія – і той же Драгоманов, і той же Грушевський, і той же Франко, і В’ячеслав Чорновіл покійний, як і всі вони. Вони сповідували те, що це краща форма державного устрою для України. І вони ж виходили з багатьох причин.

Наталія Влащенко:   А ви що сповідуєте?

Віктор Медведчук: А я сповідую саме це. Тому що Україна як держава, вона склалася як сучасна держава на теренах геополітичного простору, який колись належав і входив у різні державні утворення. І це було протягом останніх десяти віків, починаючи з Київської Русі, Великого Литовського князівства, Речі Посполитої, Кримського ханства, Австро-Угорської імперії, Російської імперії, Османської імперії і багато інших. Тобто були інші територіальні об’єднання на тих теренах, які сьогодні, на щастя, входять до складу сучасної України. І тому ментальність, філософія образу життя людей, вона склалася по-різному. Чому ми почали наше сьогоднішнє інтерв’ю з того, що є погляди Південного Сходу, які мають особливості? Тому що це була колись Російська імперія. Тому що сьогодні Західна Україна – це більше ті терени, які були під владою Австро-Угорської імперії, це колись були землі Чехословаччини, перед Другою світовою війною. Тому це все складалося. Шлях людей – це їхня історія, ментальність життєва, тому такі різні погляди. Але ми живемо у сучасній Україні, і ми повинні «зшивати» країну. Ми повинні враховувати ‒ ті, що живуть на Сході, інтереси тих, хто живе на Заході, а ті, хто мешкає на Заході, інтереси тих, хто живе на Сході. А якщо немає такої ментальності, а це намагався зробити спочатку Ющенко, а потім уже Порошенко ‒ він хотів вибудувати політику сьогодні ідентифікування населення на базі поглядів однієї частини населення. А так не вийде. В Україні так не може бути. Те, що близьке сьогодні Західній Україні, продовжує залишатися відстороненим для Східної. Як можна у такій державі, де люди ходять у різні церкви, розмовляють різними мовами і по-різному оцінюють факти з історії України  у тому числі, і того, у складі яких держав колись була Україна, як можна вибудувати, щоб ця ідентифікація була близька тільки одній частині? Це не вийде.

Наталія Влащенко:   Але ви розумієте, багато хто ставить знак рівності між федерацією і сепаратизмом.

Віктор Медведчук: Це ставлять ті, які не розуміються на правових питаннях і взагалі на питаннях розвитку держави і суспільства, тому що федеративність і сепаратизм – це різне. Там об’єднання, а там відокремлення, і навіть закладені у корені цих термінів. Це перше. І друге. Я ще раз повторюю і хочу акцентувати увагу, Наталіє, у тому числі, наших телеглядачів: Драгоманов, Грушевський, Франко, Чорновіл були не останні люди як мислителі, як історичні постаті нашої держави, які на сьогоднішній день заслуговують дуже високої оцінки, які виходили саме із цієї теорії, виходили з того, що, щоб «зшити країну», федеративний устрій є набагато кращим, ніж те, що у нас є сьогодні ‒ унітарний устрій. І хотів би окремо підкреслити, що коли ми пропонуємо автономію для Донбасу як механізм повернення людей і територій, щоб Україна прийшла на Донбас, а Донбас повернувся в Україну, то ми виходимо з того, що ми не міняємо унітарний устрій форми правління. Держава залишається унітарною. Автономний статус не змінює її на будь-яку іншу форму, у тому числі і на федеративну. Тому що у нас сьогодні у складі є Крим як автономна республіка, буде ще автономний Донбас. І це нічого не змінює для державного устрою і для Конституції. Не змінює форму правління корінним чином, але це може бути шляхом для мирного врегулювання, для припинення бойових дій і вирішення головної проблеми для наших громадян.

Наталія Влащенко:   Якщо б наші в’язні політичні, трошки раніше був цей обмін, не виключено, що Олег Сенцов, Карпюк і багато інших пішли б у ВРУ, як колись це зробила Надія Савченко, а це дуже яскрава…

Віктор Медведчук: Ні, вона пішла тоді, коли вона була у місцях позбавлення волі у РФ.

Наталія Влащенко:   Так, і от Надія Савченко – це такий яскравий приклад, а чомусь вона сьогодні не в парламенті, а на біржі праці. Як ви думаєте, чому вона приїхала героїнею, а зараз так сталося?..

Віктор Медведчук: Ви знаєте, може це так би і сталося, але ось цей негативний досвід Надії Савченко – я з повагою до неї ставлюся як до громадянки, як до людини, яка захищала інтереси України, – я мав безпосереднє відношення до її звільнення, не тільки переговорів, але й остаточного рішення. І я можу сказати, що коли її включили у список фракції партії «Батьківщиниа», і вона пройшла народним депутатом, і її принципова позиція, а може, не принципова, особиста якась, суб’єктивна позиція, скажімо, пішла у протиріччя із лінією партії… Мабуть,  так це відбувалося, наскільки це відомо і ми з вами знаємо зі ЗМІ. І тому таких прикладів більше не було, тому що будь-хто із тих, кого ви перерахували, теж міг бути включений у списки тих чи інших партій. Це не заважало і законом це допускалося, але цього не відбулося саме тому, що цей досвід був негативним у Надії Савченко. Але ці люди не позбавлені можливості та права брати участь у політичному житті. Я думаю, що дехто з них точно буде брати участь у політичному житті. Я навіть знаю хто.

Наталія Влащенко:   Хто?

Віктор Медведчук: Наприклад, Микола Карпюк, з яким я спілкувався і знаю його такі сталі політичні погляди. Оце, дійсно, людина, яку можна назвати, він – націоналіст у позитивному контексті. Це людина, яка довгий час сповідувала ці цінності, і вона буде продовжувати їх відстоювати. Я думаю, що такий раціональний нормальний націоналізм, не націонал-радикалізм, він повинен бути, ви правильно сказали, в кожної держави.

Наталія Влащенко:   У якій партії ви його побачили?

Віктор Медведчук: Я не знаю, думаю, достатньо партій правого сектору, правих партій, які могли би взяти його як активного сьогодні політика.

Наталія Влащенко:   Мається на увазі, праві, а не «Правий сектор», я так розумію?

Віктор Медведчук: Партії правого сектору – це не «Правий сектор».

Наталія Влащенко:   Колись він же був у «Правому секторі»…

Віктор Медведчук: Він був навіть одним із керівників, але «Правий сектор» об’єднував декілька об’єднань, у тому числі й  УНА-УНСО.

Наталія Влащенко:   Ми пам’ятаємо, там декілька партій було. До речі, а як ви думаєте, чому всі ці партії за 5 років не піднялися, вони ж мали тріумфально зайти у Верховну Раду України – і «Свобода», і «Січ», і «Правий сектор», і «Азов». Чому не сталося?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, якби за рік до виборів мене запитали, то я був упевнений, що «Свобода» і всі, хто об’єднався з ними, повинні пройти, бо ця ніша політично ніким не зайнята. Особливо, ми знаємо, з представників тих, хто потрапив, – там немає представників. «Голос» назвати не можна. «Європейська солідарність» ‒ думаю, що навіть якби я, скажімо, передбачив, що це може якось відповідати, то на мене образились би націоналісти і були би праві, тому нічого спільного нема. І чому вони не потрапили, хоча оцей сектор у поглядах наших громадян, він близько 16‒20%, чому це об’єднання? Вони змогли об’єднатись, це, між іншим, дуже позитивний фактор для України, коли об’єднались «Правий сектор», «Свобода» і «Національний корпус» (Азов)…

Наталія Влащенко:   Все ж таки Володимир Зеленський забрав ці голоси. Чому?

Віктор Медведчук: Вони всі… Ну, ви знаєте, Володимир Зеленський був більш перспективний у контексті боротьби з Порошенком. Тому що голоси «Слуги народу», у даному випадку на президентських виборах ‒ пана Зеленського, вони були більш реальні і більш ефективні, на погляд наших виборців, у тому, що саме він може перемогти Порошенка. Тому це не відбулося на президентських виборах, а потім це автоматично не відбулося вже і на парламентських виборах. Тому що така підтримка – 73%, хоча ми розуміємо, є ті, хто голосував проти Порошенка і автоматично за Зеленського. Але вже коли пішов партійний розклад і коли були дострокові парламентські вибори, міняти на переправі коней було пізно у своєму виборі.

Наталія Влащенко:   Вікторе Володимировичу, дивіться, відбулася така цікава річ. Ми ж звикли до того, що еліти змінюються дуже поступово, еволюційний процес, і настав час, коли буквально за секунду все: раз ‒ і нова політична реальність, абсолютно нова. І вона нова не тільки за обличчями, вона нова за динамікою, за сутністю і за тими процесами, які відбуваються. Зараз я буду питати про позицію вашої фракції, але я хочу перед тим у вас спитати, за яким принципом формувалася ваша фракція, тому що там дуже багато різних людей, скажімо, у багатьох питаннях. А як там потрапив Ілля Ківа до вас, який усі ці роки себе позиціонував як націоналіст, який дружив з Корчинським, який говорив речі, близькі до отого радикального націоналізму, про який ви говорите? І гоп – він у вас. І там ще ряд людей.

Віктор Медведчук: Давайте відносно Ківи Іллі. Я був одним із тих, хто рекомендував нашій партії включити його до списку партійного, тим більше, що він був членом партії. Але я не згоден з вами, що він багато останніх років займав саме крайні позиції націоналізму. Останні два роки він виступав із зовсім інших позицій. Він виступав із позицій, які були дуже цінні для ідеології нашої партії. В основі ідеології нашої партії лежить формула національного успіху. Вона робиться через «зшивання» країни. Треба «зшити» країну. Так от, Ілля Ківа, який був у радикальній частині, у тому радикальному… він за останні два роки зарекомендував себе на ефірах, у ЗМІ як людина, яка змінила погляди на те, що країні треба об’єднуватись, країні потрібен мир і країні потрібне припинення бойових дій. І Ківа був провідником подібних поглядів, і він демонстрував своєю діяльністю, навіть коли не мав відношення до партії. Потім він вступив до партії і став членом нашого партійного списку. А зараз я задоволений, що він став і членом нашої фракції, безумовно, автоматично і народним депутатом України. Тому історію кожного, я можу розповісти історію кожної людини,  яка тим чи іншим зарекомендувала себе.

Наталія Влащенко:   Ви вважаєте, що всі? Це така монолітна історія?

Віктор Медведчук: Дивіться, є люди, яких я знаю у меншому відношенні, є ті, яких я знаю більше,  є, яких  знають  мої колеги…

Наталія Влащенко:   А скажіть чесно, у вас є з кимось всередині протиріччя? З точки зору стратегії…

Віктор Медведчук: Ви знаєте, у нас немає протиріч, але є різні думки. Ні, знаєте, якби ви побували у нас на засіданні фракції, от сьогодні вранці я проводив засідання фракції, у нас є різні точки зору, навіть по тих чи інших законопроектах, і ми це обговорюємо, дискутуємо, а потім приймаємо рішення. Партійна дисципліна – це те, що є головним. Безумовно, є протиріччя, є різні підходи. Були різні підходи, голосувати чи ні за відставку колишніх керівників правоохоронних органів. Ми теж вирішували. Ми повинні дати об’єктивну оцінку людям, які застосовували політичні репресії до нашої партії. Чому ми повинні забути, тому що все одно проголосують їх відставку, все одно вони підуть, прийдуть нові і все інше. Це дискусія, але рішення – завжди одне, і тому це партійна дисципліна, це фракційна дисципліна. Вона є і вона буде. Ми ж різні люди, тому і різне ставлення.

Наталія Влащенко:   Питала у Нестора, і вас спитаю – чому не склалося з другою частиною «Опоблоку»?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, тут дуже просто, бо переговори йшли протягом 3 місяців. Я ці переговори особисто проводив ‒ я, Рабінович, Бойко, Льовочкін, Новінський і Колесніков. От ми ці переговори проводили три місяці. Це на початку осені, фактично протягом всієї осені 2018 року. І ми не знайшли спільний знаменник у багатьох питаннях, тому що ці люди…

Наталія Влащенко:   Наприклад, які?

Віктор Медведчук: Дивіться, елементарне питання. Згадайте вересень і жовтень 2018-го. Згадайте соціологічні дослідження того потенціалу, який мали окремі кандидати…

Наталія Влащенко:   Ви по лідеру не знайшли, я знаю, спільну мову…

Віктор Медведчук: Почекайте, я зараз скажу. У нас були два кандидати у цій групі, яка вела переговори, були два кандидати найбільш рейтингові. Це Юрій Бойко і Вадим Рабінович. У них була підтримка десь 7‒9, 6‒10% у двох. І ми говорили – треба обирати між ними. А та сторона: ні, кандидат повинен бути наш. Ваш? А ваш – це хто? «Наш» – це, наприклад, мер Маріуполя чи мер Запоріжжя. Я кажу: а як прізвище? Я не знав, дійсно не знав. Одного згадали, а іншого ‒ ні. Ну, як із цими людьми можна вести переговори, якщо вони пропонують кандидатом у президенти людину, якої вони навіть самі прізвище згадати не можуть. Я, який стільки років у політиці, не знаю, як цю людину можна реально, обґрунтовано висувати кандидатом у президенти і розраховувати на її перемогу.

Наталія Влащенко:   Тобто це були не ідеологічні розбіжності? Це така кадрова політика.

Віктор Медведчук: Знаєте, частково це були ідеологічні розбіжності, тому що вони основою поглядів ставили у першу чергу бізнес-інтереси, це правда була, і захисту бізнесу. Ми – люди, які захищаємо бізнес, захищаємо і середній, і малий, і можемо захищати, якщо цього заслуговує, і великий бізнес. Але це не повинно бути головним у діяльності політичної партії. Тому ми не домовилися. Був ще ряд питань, які ми не могли узгодити. Тоді вирішили, що є частина «Опоблоку», яка була представлена Бойком і Льовочкіним, є партія «За життя» ‒ Рабінович ‒ Медведчук. Ми об'єдналися, і ми зробили правильний вибір. Більше того, він правильний не тільки для нас, він правильний для всіх, хто спостерігав за цією історією. Тому що, коли ми побачили результати першого туру президентських виборів, ми побачили, що, якби не було Вілкула як кандидата у президенти (я нічого проти Вілкула не маю), а був один Бойко і ми разом об’єдналися і доєднали до цих процесів синергію оцього процесу об’єднання, то у другому турі був би Зеленський і Бойко, а не Зеленський і Порошенко. І це підтвердило ще раз те, що ми були на правильному шляху, ми пропонували правильні речі. І потім, коли почались пропозиції щодо об’єднання парламентського вже – почекайте, ну, ми хотіли об’єднатися на березі, щоб іти по життю, у тому числі політичному, разом – президентські, парламентські, місцеві вибори.  Ви ж від цього відмовилися. Зараз ви придумали ще нові партії – Партія мерів, про яку ніхто не знав і, як виявилося, не знає досі. Вони шукали різні, я би це назвав не політичні проекти, а бізнес-проекти, бізнес-інтереси, за якими стояли і люди з великим бізнесом, і представники різних політичних сил, які мали цей інтерес. Ми на це піти не могли. Тому тут проблеми є ідеологічного змісту і є проблеми іншого змісту, які теж нам не підходять.

Наталія Влащенко:   Окей. Дивіться, от зараз є «Опоблок», ви кажете, друга партія…

Віктор Медведчук: «Опозиційна платформа – За життя» – друга партія в парламенті.

Наталія Влащенко:   Ну, дійсно, за цифрами, але монокоаліція ‒ це дуже серйозна річ...

Віктор Медведчук: Визнаємо.

Наталія Влащенко:   …Вона, фактично, виключає, робить всіх інших статистами. От щоб вони, якої б думки не були про політичні процеси… От хтось мені нещодавно сказав (ну, не хтось, я пам’ятаю хто, але не буду називати прізвище) з БЮТу, що мені зовсім нецікаво… ми сидимо, як статисти. Що ми думаємо з цього приводу, нікого не цікавить. Чи не попадаєте ви у таку ситуацію? Це перше. Друге, багато хто вже із «Опоблоку ‒ За життя» говорить…

Віктор Медведчук: «Опозиційної платформи», я вибачаюсь, Наталіє.

Наталія Влащенко:   «Опозиційної платформи», так, це ж спочатку було одне. «Опозиційна платформа – За життя» говорить про те, що Зеленський – молодець. Чи означає це, що ви будете дрейфувати на зближення, все ж таки, тому що вам хочеться працювати? Це друга частина цього питання. І нарешті третя частина: ходять постійно розмови про те, що у вас є особистий конфлікт із паном Коломойським, який дотичний сьогодні до влади, ну, має вплив. От що ви скажете із цього приводу?

Віктор Медведчук: Ну, з кінця, якщо можна, про Коломойського. Ви знаєте, ми ніколи з ним не сварились, і в мене нема особистого конфлікту. Хоча спілкувалися останні рази (це був 2014 рік) перед тим, як його призначали губернатором Дніпропетровської області. Тоді ми говорили про цю посаду, і він радився. Але після того склалося так, що ми не підтримували ніяких контактів.

Наталія Влащенко:   А чому?

Віктор Медведчук: Різні причини є. У нас різні погляди, різні оцінки. Його оцінки мені не підходять хоча б тому, що, на мій погляд, вони є необ’єктивними. Я вже у тому віці і тому стані, коли сам обираю, з ким мені спілкуватися, а з ким ‒ ні. Коломойський – не та людина, з якою мені хотілося б спілкуватися. У мене потреби у цьому, навіть якщо він не просто приближений, а дуже серйозно наближений до влади, немає і не буде. Це щодо Коломойського.

Тепер щодо тих питань, які, дійсно, ви підняли і які реально існують. Не зовсім із вами згоден. Так, іноді ці питання навіюють різні роздуми щодо того, що є монобільшість, якої ніколи у парламенті не було. Цього ж ніхто не знав, що так трапиться. Так трапилося. Чому так трапилося? Тому, що люди надали довіру. Це об’єктивний процес? Об’єктивний. З ним треба погодитись? Треба погодитись. Зразу ж хочу сказати, що з цією монобільшістю і з їхніми правами та можливостями виникла і така якість, яка завжди, скажімо, була розпорошена у суспільстві. Це те, що іменується терміном «відповідальність». Так от, відповідальність у них теж «моно-». Більш того, у них відповідальність зосереджена не тільки на них. Я з цього приводу не висловлюю почуття радощів, а я говорю про те, що вони повинні пам’ятати спершу про відповідальність, а потім про дії.

Тепер – права опозиції і можливості опозиції, які законом не передбачені і навряд чи будуть передбачені у найближчі роки. Я в це не вірю. Але опозиція для того існує, щоб вказувати інший шлях, який може бути більш вірний, більш реальний. У нас є підстави говорити, що те, що робить партія Зеленського сьогодні, – це не в усьому той шлях, який приведе до успіху в країні. А успіх в країні – це підвищення добробуту, підвищення статків людей і багато іншого. Я не кажу зараз про мир, про радикальні зміни економічного курсу і багато іншого. Так от, ми будемо постійно вказувати на це, і ми будемо це робити як опозиційна партія  «Опозиційна платформа – За життя». У нас непочатий край роботи в цьому. І тому говорити, що ми наближаємося до пана Зеленського чи його партії – так. Якщо завтра (я наведу приклад) необхідно буде внести зміни до Конституції щодо особливого статусу Донбасу, то ми будемо тим суб’єктом, наші народні депутати проголосують за такі зміни, якщо вони будуть узгоджені, разом із партією «Слуга народу». Між іншим, усі інші – у мене є сумніви, що будуть голосувати, а ми будемо голосувати. І таким чином можна набрати 300 голосів.

Точно так, я наведу простий приклад, пані Наталіє. На минулому пленарному тижні було прийнято вісім законів у цілому, тобто у першому і другому читанні. Із цих восьми ми підтримали чотири. Ми що, підтримали «Слугу народу» чи пана Зеленського? Ні, ми підтримали те, що треба для людей, те, що треба для країни в позитивній зміні на краще життя. Так ми будемо працювати і далі, але ми ніколи не будемо ігнорувати наші принципи, нашу партійну принциповість і послідовність.

Наталія Влащенко:   Ще одне запитання. Дивіться, зараз викликають на допити пана Порошенка, і з нього можуть знімати недоторканність ще до…

Віктор Медведчук: Знімати недоторканність – значить до 1-го. Після 1-го таких процедур вже не потрібно.

Наталія Влащенко:   До 20-го року, це зрозуміло, але зараз про це все. Ми знаємо, що був арештований чи був на затриманні до пана Вілкула і пана Колеснікова, але потім їх звільнили і так далі… Ми знаємо, що є проблеми у Романа Козака з телеканалами…є тиск.

Віктор Медведчук: У Тараса Романовича Козака проблем з телеканалами нема.

Наталія Влащенко:   Ні, я маю на увазі, є певний тиск на «112» канал зараз  і на NewsOne

Віктор Медведчук: Який здійснюється президентом і його командою.

Наталія Влащенко:   Все-таки, ви думаєте, президентом?

Віктор Медведчук: Знаєте, я не думаю, я знаю. І я можу навести аргументи. Коли пан Зеленський каже про те, що треба розібратися з фінансуванням телевізійних каналів… А я хочу нагадати, що Тарас Романович Козак – член Політради нашої партії, тобто один із керівників партії, і він власник сьогодні двох каналів і через корпоративні права однієї з юридичних осіб – третього каналу, у даному випадку каналу ZIK. Тому, безумовно, це репресії, які спрямовані проти партії, а не проти Тараса Козака. Те, що стверджують, що треба розібратись із фінансуванням, то я скажу інше: та, безумовно, треба розібратись. Із будь-яким порушенням закону треба розібратись. Усі винні у порушенні закону повинні бути притягнені до відповідальності. І ні для кого немає гарантій непритягнення до відповідальності. Але такі заяви пана президента говорять про те, що той тиск, який здійснює Національна рада з питань телебачення і радіомовлення щодо «112», NewsOne, призначили позачергову перевірку телеканалу ZIK, – це одне, це робота партії Зеленського, самого пана Зеленського проти політичної опозиції, проти «Опозиційної платформи – За життя». А що означає, коли ви говорите, ви у цьому впевнені, що представники партії «Слуга народу» і «Голосу» сьогодні реєструють постанову про створення слідчої комісії і розслідування питань, пов’язаних з трьома каналами (тими ж, не буду їх перераховувати)? Це що означає? Що хтось зі сторони, це хтось десь там щось подумав? Ні, це сьогодні заявляє сам президент, сьогодні це заявляє його фракція, і ці конкретні дії ми вже бачимо. Тому перевіряти – будь ласка, перевіряйте, доведіть, що є вина, і притягуйте до відповідальності. Але наїзди на свободу слова, вплив на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення. І що вони зробили своїм рішенням з NewsOne? Те, що вони не хочуть зараз продовжувати цифрову ліцензію для «112», – це політичні репресії, які були розпочаті паном Порошенком і продовжує сьогодні нова команда нової влади. Я у цьому впевнений, бо в мене є аргументи. Якщо ці аргументи можете спростувати, спростуйте.

Наталія Влащенко:   Я тільки не розумію, для чого це потрібно Володимиру Зеленському, який ще недавно сам зазнавав політичного утиску і пресингу…

Віктор Медведчук: Під час виборчої кампанії.

Наталія Влащенко:   І до того, ми ж пам’ятаємо, як йому казали, що він не на тому каналі працює, що він говорить не ті тексти…

Віктор Медведчук: Це не політичні репресії, це критичні висловлювання щодо статусу і ролі.

Наталія Влащенко:   Але головне, я там бачила цифри. У нього велика підтримка сьогодні у суспільстві. Для чого йому боротися із телеканалами?

Віктор Медведчук: І для чого йому боротися і принижувати себе цією боротьбою у питаннях свободи слова? Це невідомо. Думаю, у вас більше можливості про це запитати як у журналіста.

Наталія Влащенко:   Яобов’язково. Я сподіваюся, що, можливо, у найближчий час пан Зеленський все ж таки дасть нам інтерв’ю, і обов’язково запитаю. Я хочу ще одне запитання, і далі буде дуже великий бліц – короткі відповіді, короткі запитання. Але таке, я не могла не задати вам це запитання. Все своє життя політичне вам час від часу говорять, нагадують про процес Василя Стуса. І частина дослідників вважає, що ви тоді фактично підтримали звинувачення. Ви ж говорите, що це була лінія захисту все-таки і іншого виходу не було. Хочу вас спитати: якби зараз повернутись назад, у той час, ви б змінили лінію захисту чи ні? Чи вважаєте…

Віктор Медведчук: Ні.

Наталія Влащенко:   …що іншого не було, можливості…

Віктор Медведчук: Не можна говорити  «іншого не було». Я би не змінив лінію захисту, тому що я, як адвокат, фахово і професійно виконав свої обов’язки. Я був у цьому впевнений тоді, я був впевнений після цього. Я неодноразово наводив приклад, що, якби були якісь порушення з мого боку у питаннях адвокатської етики чи питаннях фахового захисту пана Василя Стуса, то мене б потім, у незалежній Україні, у 90-му році, ще за радянських часів, а потім ще 5 разів не переобирали б президентом Спілки адвокатів України. Тому що ряд комісій з етики – і Спілки адвокатів, і інших структур ‒ перевіряли, наскільки моя діяльність як адвоката відповідала нормам закону. І сьогодні, стверджую, що закон я не порушував, виконав всі обов’язки адвоката. Моє ставлення до Стуса я неодноразово – я не був його прихильником тоді та я не прихильник його сьогодні. Це моє право як громадянина. Я не був, скажімо, вражений чи не був послідовником його поглядів тоді. Я був тоді радянською людиною, і я цього не скриваю. Його погляди для мене не були близькими. Але, виконуючи свій фаховий обов’язок  адвоката, я зробив все, що можна було зробити, тому повернення до цього означає тільки одне: що так шукають і так перевертають усю мою біографію ‒ не можуть нічого знайти, крім Василя Стуса. Оце мене дуже, скажімо… З цього приводу я висловлюю щирий «жаль» для цих послідовників і цих шукачів.

Наталія Влащенко:   Бліц. Я знаю, що ви були на дні народження у Григорія Суркіса…

Віктор Медведчук: Ні, не був на дні народження Григорія Суркіса.

Наталія Влащенко: Та ви ж друзі!

Віктор Медведчук: Ви знаєте, зараз такий приклад, це стовідсотковий. Будь-яка публікація про день народження Суркіса Григорія Михайловича, якому виповнилося 70 років (і я ще раз його поздоровляю, бажаю щастя і здоров’я), починається з того, що «Суркіс – соратник Медведчука». А чого? Суркіс – видатна людина в історії України. Він дійсно видатна особистість, багато чого зробив, у спорті…

Наталія Влащенко:   Чому він не може бути соратником Медведчука?

Віктор Медведчук: Ні, він може бути. А знаєте чому? Тому що всі хочуть згадати, говорити, в тому числі і про Медведчука, тому що Медведчук може притягнути увагу там окремої частини населення. І навіть ви заблукали в цьому питанні, ви кажете: ви ж були на дні народження. А я не був.

Наталія Влащенко:   Ні, я не заблукала, я знаю, що ви друзі, соратники.

Віктор Медведчук: Ми друзі, але я не був на дні народження, тому що…

Наталія Влащенко:   Чому? Були у від’їзді?

Віктор Медведчук: По-перше, у цей день я від’їхав до Владивостока на Східний економічний форум.

Наталія Влащенко:   А, були новини, я просто не пам’ятаю, це все не співставила. Добре. Ходили також чутки, що ви дуже любите футбол, що ви хотіли купити команду «Динамо». Це відповідає дійсності чи ні?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, довгий час ми були засновниками футбольного клубу «Динамо» (Київ), мали відношення до фінансування втрьох – Ігор і Григорій Суркіси і Віктор Медведчук. З деякого часу вони залишилися одні, а я відійшов від цього, тому навіщо мені купляти клуб, який колись був, у тому числі і виживав, і процвітав за допомогою Медведчука? Яка проблема була… це, знову ж таки, злі язики, які хотіли таким чином кинути тінь на «Динамо», на окремих людей для того, щоб зайвий раз «взбудоражить» думки щодо цього. Точно так, як той приклад, який я вам наводив, щодо дня народження Григорія Суркіса.

Наталія Влащенко:   Частина журналістських розслідувань стверджує, що у вас є нафтовий бізнес на території Росії. Чи так це, чи ні?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, от навіщо нам журналістські розслідування, якщо дивіденди, які отримує наша сім’я, ідуть у тому числі й з нафтового бізнесу у Росії. Це ж усе знають податкові органи в Україні. Це все відображено у деклараціях, тому при чому тут журналістські розслідування, скажіть мені, будь ласка, щоб я розумів. Навіщо вони витрачають кошти своїх редакцій, ЗМІ на пошук того, що є у відкритих джерелах, у тому числі оподаткування тих доходів, які отримуються з того чи іншого бізнесу?

Наталія Влащенко:   Чи вважаєте ‒ ми тільки що перераховували проблеми Порошенка, проблеми Вілкула, проблеми Колеснікова ‒ чи вважаєте ви це політичними переслідуваннями?

Віктор Медведчук: Я вважаю, що це політичні переслідування. Я не можу говорити про Вілкула, про Порошенка, тому що мені невідомий характер і зміст на сьогоднішній день тих звинувачень, які висуваються. Але якщо звинувачують публічно, про те, що ми з вами говорили, то я вважаю це політичними репресіями.

Щодо кримінального переслідування, то треба знати матеріали справи. Я, як юрист, завжди виходив з того – знаєш зміст, можеш говорити або судити про ті чи інші речі. А якщо цього немає, то, вибачте, це не є можливим як для юриста.

Наталія Влащенко:   Як би ви коротко описали історичну роль Порошенка?

Віктор Медведчук: Історична роль Порошенка? Знаєте, я його завжди малюю в негативних фарбах, і він, на мій погляд, заслуговує на це, тому що він – людина, яка могла змінити наше суспільство, нашу державу. Але вона не зробила ні першого, ні другого і, на жаль, довела країну до того зубожіння, при якому вона стала, країна стала найбіднішою в Європі. Такого ніколи за всю історію незалежності в Україні не було. Я зараз не буду говорити, але, якщо вам треба, то я можу навести цифри: те, що було у 2013-му, і те, що ми маємо сьогодні як результат ‒ у 2019-му.

Наталія Влащенко:   Яка ймовірність того, що його можуть посадити, тому що зараз ідуть процеси, як ви вважаєте?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, я хочу сказати, що я не хочу нічого прогнозувати. Якщо у будь-якої людини, у тому числі у Порошенка, є в діях ознаки злочину, він повинен нести відповідальність. Якщо нема, то не повинен. Але повинне це вирішувати слідство і в остаточному варіанті ‒ тільки суд, згідно з вироком, який вступив в законну силу.

А прогнозування ‒ це річ більше політологів, ніж політиків, тим більше з юридичною освітою.

Наталія Влащенко:   А тепер дуже швидко, бо у нас мало часу. Що ви вважаєте своїми помилками у політиці?

Віктор Медведчук: Помилками у політиці – я не можу сказати, що це помилки. Я їх так не кваліфікую, як помилки. Це те, що я завжди займав принципову позицію, незалежно від зміни часу і зміни настроїв. І я наводив приклад: було таке, що людина, політик, яка приїжджала у Львів, говорила одне, а в Донецьку про ці ж речі говорила інше. Я цим ніколи не займався, і багато хто вважає, що це було моєю особистою помилкою як політика, що впливало на рейтинги, і довіру, і той образ, який складався по відношенню до мене. Але я, ще раз підкреслюю, не вважаю це помилкою.

Наталія Влащенко:   Чому Оксана Марченко більше не працює на ТБ?

Віктор Медведчук: Ну, ви знаєте, вона не працює зараз на ТБ, бо це склалося, в тому числі і з моєї вини, моєї політичної позиції і тієї позиції, яку я займав і яку я займаю сьогодні. Безумовно, сприйняття її як моєї дружини, як найближчої для мене людини, деякими каналами трактувалося, скажімо, помилково, невірно. Я вважаю, що вона – талановита ведуча і могла би, і впевнений, що ще буде, працювати на телебаченні, але, мабуть, ще не час. Усе буде у майбутньому.

Наталія Влащенко:   У вас у сім’ї схожі чи різні політичні погляди? От мені цікаво.

Віктор Медведчук: Ні, у нас у сім’ї однакові політичні погляди. Вона повністю розділяє мою політичну позицію.

Наталія Влащенко:   Ваш улюблений письменник.

Віктор Медведчук: Улюблений письменник, знаєте, найбільше – це Олександр Дюма.

Наталія Влащенко:   От це книжки, які ви перечитуєте?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, я колись їх перечитував, давно уже не перечитую, але колись дуже любив і, мабуть, по декілька разів перечитував.

Наталія Влащенко:   А чому, через що?

Віктор Медведчук: Мабуть, це пов’язане з якимсь світлим образом того, уяви, може, юнацької, уяви під час, скажімо, більш ранніх…

Наталія Влащенко:   На кого з мушкетерів ви хотіли бути схожим?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, це зовсім з юнацького образу. Всі хотіли бути схожими саме на д’Артаньяна. Тому тут нема винятку. Але це було колись. Зараз я можу тільки з посмішкою сприймати подібні оцінки і спогади.

Наталія Влащенко:   Я не можу собі уявити, як ви відпочиваєте. От просто не уявляю вас…

Віктор Медведчук: От беру і відпочиваю.

Наталія Влащенко:   Ну а що ви робите? Я не знаю.

Віктор Медведчук: Ви знаєте, я не можу засмагати – лежати годинами під сонцем. Мені треба щось робити. Тому відпочиваю я дуже просто – я дуже багато читаю. І читаю зі спеціальної літератури, юридичної. Ще більше читаю повідомлень зі ЗМІ, тому що цікавлюся політикою і повинен знати, у тому числі мати спеціальні знання з економіки і з багатьох інших, щоб бути у предметі.

Наталія Влащенко:   Соціальні мережі читаєте, типу Twitter, Facebook?

Віктор Медведчук: Ну, Facebook і Twitter  не читаю, а видання, інтернет-видання читаю.

Наталія Влащенко:   А у вас є улюблені якісь? Ну, от що відкриваєте першим?

Віктор Медведчук: Два видання, але це не означає, що вони улюблені. Це «Страна» й «Українська правда».

Наталія Влащенко:   Тому що вони на різних полюсах.

Віктор Медведчук: Полярні. Правильно.

Наталія Влащенко:   Ваші політичні амбіції?

Віктор Медведчук: Політичні амбіції – бути корисним людям. У мене вже той вік, що… ні, це політичні амбіції… Це дійсно так. Я зараз не хочу кривити душею чи говорити якісь там популістські речі. Справа у тому, що на сьогодні важливо дати меседж, як зараз модно говори, людям, що є люди, які в тому числі підтримують і сповідують окремі погляди, що близькі людям, які в останні роки були фактично (скажу грубо, але правдиво) загнані під лавку через свої погляди. Це знову ж таки повертаємося до багатьох людей і Південного Сходу, і російськомовного населення. Вони дійсно були ущемлені у багатьох правах, конституційних правах за ці роки, які вони терпіли все на собі.

Наталія Влащенко:   Ви знаєте, ми свій час вичерпали, але все-таки не втримаюся – і все ж таки останнє. Я хочу, щоб ви охарактеризували, можливо, однією фразою людей, яких я буду називати, от як ви їх бачите. Це дуже цікаво. Ахметов.

Віктор Медведчук: Талановита людина.

Наталія Влащенко:   Коломойський.

Віктор Медведчук: Здібний авантюрист.

Наталія Влащенко:   Трамп.

Віктор Медведчук: Бізнесмен, який у політиці зробив новий образ президента головної країни світу.

Наталія Влащенко:   Леонід Кравчук.

Віктор Медведчук: Мудрий.

Наталія Влащенко:   Сьогодні з ним розмовляла. Кучма.

Віктор Медведчук: Людина, яка за 10 років правління країною зробила дуже багато для України, і це результат його фахового, професійного досвіду і характеру як людини, здібностей як людини.

Наталія Влащенко:   Володимир Путін.

Віктор Медведчук: Дуже принципова, наполеглива і сильна людина.

Наталія Влащенко:   Рабінович Вадим.

Віктор Медведчук: Мудрий, дуже чутливий до несправедливості, який її сприймає емоційно, і цим закохує у себе багатьох людей. Я, наприклад, почав його поважати багато років тому саме через цю якість.

Наталія Влащенко:   Віктор Ющенко.

Віктор Медведчук: Людина, яка розмістила себе у собі, у своєму образі і не вийшла з цього образу, будучи п’ять  років президентом України. Саме з нього, з його правління почався економічний занепад України.

Наталія Влащенко:   Лукашенко.

Віктор Медведчук: Енергійна, бойова, цілеспрямована і впевнена у собі людина.

Наталія Влащенко:   Тарас Козак.

Віктор Медведчук: Друг, партнер, надійна і порядна людина.

Наталія Влащенко:   Порошенко.

Віктор Медведчук: Людина з амбіціями президента, яким він і став, але не зміг цими амбіціями розпорядитися.

Наталія Влащенко:   Зеленський.

Віктор Медведчук: Людина, у якої може бути велике майбутнє, і я хотів би щиро йому це побажати. Але він повинен зробити так, щоб ті люди, які йому довірились, не були розчаровані у ньому.

Наталія Влащенко:   Ну, і нарешті у фіналі – Віктор Медведчук.

Віктор Медведчук: Проста людина. Політик. Один з керівників партії «Опозиційна платформа – За життя», який знає, чого він хоче, який знає, як досягти того, чого він хоче, і який буде досягати цього.

Наталія Влащенко:   Дякую, пане  Вікторе.

Материалы этого раздела размещаются авторами самостоятельно в режиме свободной постановки. Редакция может не разделять позицию автора.

Уважаемые авторы! Просим вас не использовать сайт "Украинский выбор" для перепоста материалов с других источников и рекламы товаров и услуг. Благодарим за понимание и сотрудничество.
Комментарии (0)