Критерии оценки
Актуальность:
Грамотность:
Стиль:
Комментариев:
0
Рейтинг статьи:
0

Ваши комментарии и оценки формируют рейтинг публикации. Лучшая публикация попадает в ТОР и это дает возможность автору стать экспертом сайта.

Внимание!
Автор самостоятельно размещает свои материалы на нашем сайте и несет за их достоверность полную ответственность. Редакция не всегда разделяет мнение автора.

Live
Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Ирина Русенко 29.05 10:35 — комментирует статью Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Гость Из Будущего 26.05 05:02 — комментирует статью Как провести обмен по формуле «всех на всех», или Об «успехах» дипломатии Волкера
Свобода слова по-еврореформаторски: неугодные СМИ закрыть, инакомыслие…
Ирина Русенко 22.05 15:31 — комментирует статью Свобода слова по-еврореформаторски: неугодные СМИ закрыть, инакомыслие…
Прозрение Европы,  или Новые горизонты демократии по-украински
Ирина Русенко 18.05 15:58 — комментирует статью Прозрение Европы, или Новые горизонты демократии по-украински
Прозрение Европы,  или Новые горизонты демократии по-украински
Ирина Русенко 18.05 15:57 — комментирует статью Прозрение Европы, или Новые горизонты демократии по-украински
По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
Ирина Русенко 18.05 15:45 — комментирует статью По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
Ирина Русенко 18.05 15:43 — комментирует статью По иску Виктора Медведчука суд обязал Парубия пройти психолого-лингвистическую…
С Праздником Светлой Пасхи!
Борис Борисович Рогозин 17.05 16:03 — комментирует статью С Праздником Светлой Пасхи!
С Праздником Светлой Пасхи!
Борис Борисович Рогозин 17.05 16:02 — комментирует статью С Праздником Светлой Пасхи!
Виктор Медведчук: Прорыв украинских товаропроизводителей на Запад так и не…
Гость Из Будущего 12.05 15:13 — комментирует новость Виктор Медведчук: Прорыв украинских товаропроизводителей на Запад так и не…
В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
Алекс Короткий 10.05 23:31 — комментирует новость В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Алекс Короткий 10.05 23:21 — комментирует статью Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Кабмин утвердил перечень объектов большой приватизации на 21,3 млрд грн…
Таїсія Попович 10.05 23:14 — комментирует новость Кабмин утвердил перечень объектов большой приватизации на 21,3 млрд грн…
В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
Таїсія Попович 10.05 22:11 — комментирует новость В. Медведчук: О каком повышении цены идет речь, если в Украине три четверти газа —…
В. Медведчук: Надругательство над подвигом воинов-освободителей стало в…
Таїсія Попович 10.05 22:08 — комментирует новость В. Медведчук: Надругательство над подвигом воинов-освободителей стало в…
Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Саша Жук 10.05 15:21 — комментирует статью Газ Украины и для Украины: дискуссии вокруг цены
Американский штат признал Голодомор геноцидом украинского народа
Таїсія Попович 10.05 14:49 — комментирует новость Американский штат признал Голодомор геноцидом украинского народа
Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
Таїсія Попович 10.05 14:48 — комментирует новость Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
Таїсія Попович 10.05 14:18 — комментирует новость Виктор Медведчук: Стереть из памяти людей одесскую трагедию не удастся
С днем Великой Победы!
Таїсія Попович 10.05 14:14 — комментирует статью С днем Великой Победы!
Образование
Сергей Ветров
818 статей

Інтернати закрити не можна залишити. Де поставити кому?

Інтернати закрити не можна залишити.  Де поставити кому?

Щомісяця ми обираємо для детального аналізу проблему, яка найбільше турбує суспільство. Ідею для редакційного розслідування лютневого випуску нашої газети  нам підказав керівник криворізької Гуманітарної групи Громадського руху «Український вибір — Право народу» Анатолій Глущенко

Вчителі, батьки, медики й активісти б’ють на сполох — у регіонах почастішали випадки, коли місцева влада намагається закрити інтернати для дітей з інвалідністю, прикриваючись «національною стратегією з деінституціалізації» і називаючи ліквідацію інтернатів реорганізацією чи перепрофілюванням у рамках скандальної освітньої «реформи».

У квітні минулого року міністр освіти і науки Лілія Гриневич заявила: «Зараз тільки 4 тисячі дітей з особливими потребами залучені до інклюзивної освіти (діти з особливими потребами навчаються не в окремих інтернатах, а разом з усіма учнями в школах. — Ред.). А це лише 10% від загальної кількості учнів з особливими потребами». Інші 90% навчаються в інтернатах і спецшколах, і це логічно, адже йдеться про серйозні нозології: втрату зору чи слуху, ДЦП, синдром Дауна, аутизм, затримку розумового та психічного розвитку (ЗПР). З 1 вересня 2017 року набір у перші класи спецшкіл та шкіл-інтернатів таких дітей припинено. Тепер вони повинні навчатися в інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів. Згідно з постановою Кабміну, вже до 2026 р. всі діти, які навчаються в інтернатах, поступово перейдуть на навчання до звичайних шкіл. «Це допоможе забезпечити рівний доступ до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами, буде сприяти їх успішному навчанню, розвитку і соціалізації», — аргументує влада. Звучить красиво і так по-європейськи, але слова чиновників і реальна картина кардинально відрізняються.

Діти з особливими потребами

Як свідчить статистика, кількість дітей з інвалідністю в Україні сягнула 167 тисяч або 2% від усього дитячого населення. Щороку народжується близько 450 дітей із синдромом Дауна, а це лише одна із категорій дитячої інвалідності в Україні.

Минулого навчального року (2016/2017) понад 28 тис. дітей з інвалідністю навчались у спецшколах, ще 8 тис. дітей — у реабілітаційних центрах, 4,5 тис. дітей — у спецкласах (загалом це 40,5 тис. дітей) і лише 4 тис. дітей з особливими потребами вчилися в класах зі звичайними дітьми у звичайних школах.

Безумовно, не всі українські інтернати ідеальні, але чи готові звичайні школи прийняти десятки тисяч особливих дітей? Адже для цього вже зараз у кожній школі (навіть сільській) потрібно встановити пандуси та ліфти, особливі меблі, переобладнати туалети; підготувати вчителів, заповнити штат асистентами вчителів, медперсоналом, логопедами, психологами, дефектологами, реабілітологами. Крім того, дітям з вадами зору потрібні підручники зі шрифтом Брайля і аудіосупровід, глухим — сурдопереклад, дітям з вадами опорно-рухового апарату — спеціальні парти, пристосовані до інвалідних візків і т.д. 

Кошти для такої комплексної і масштабної реформи потрібні колосальні, і в центральному бюджеті їх не вистачить. Тож влада вирішила зіпхнути всі фінансові й організаційні проблеми «на місця». Наприклад, на Волині працює 10 спеціальних шкіл-інтернатів i реабілітаційно-навчальних центрів, з них 8 — з цілодобовим перебуванням (більшість вихованців — діти з сільської місцевості). Для батьків це єдина можливість працювати, а для дітей — окрім освіти отримувати реабілітацію, яку сільські родини не в змозі забезпечити. Якщо інтернати закриють, наївно думати, що місцева влада забезпечить сільські школи психологами, логопедами і реабілітологами, якщо навіть в обласних центрах їх не вистачає.

«Пока сфера образования будет финансироваться по остаточному принципу, пока реформы будут проводиться без стратегического планирования, без учета актуальных и перспективных потребностей экономики страны, без понимания принципов современного процесса обучения на каждом его уровне, ни о какой эффективности системы образования не может быть и речи. Мы не только не повысим качество образования, а, напротив, окажемся перед угрозой нивелирования потенциала нескольких поколений». Виктор Медведчук

Інтернат чи звичайна школа?

У профільному міністерстві стверджують: система освіти і викладачі підготовлені для роботи з розумово відсталими дітьми, але експерти запевняють: українські школи не готові до такої радикальної реформи. Теоретично кожна школа може і зобов'язана прийняти дітей із затримкою психічного розвитку. Але на практиці... Такі діти не можуть висидіти весь урок, вони можуть встати і вийти посеред заняття, отже, зупиняється весь навчальний процес. Вчити дітей із ЗПР повинен спеціальний педагог-дефектолог, а не звичайний вчитель. «Для таких дітей потрібні спеціальні сенсорні кабінети, які психологічно знімають напругу. Але їх немає», — пояснює вчитель початкових класів Галина Човпіліна. Вона одна з перших в Україні почала розробляти спрощену навчальну програму і змінювати схему уроку для таких учнів.

Ще одну ситуацію моделює Інна Луценко, науковий співробітник Національної академії педагогічних наук: «Уявімо, що діти з вадами зору підуть у звичайні школи. Їм потрібне обладнання, якого немає. Необхідно підготувати вчителів, удосконалити нормативно-правове забезпечення». До того ж, поки асистент учителя відповідно до штатних нормативів працює з розрахунку пів-ставки на клас (12,5 годин на тиждень), говорити про якість педагогічного супроводу для дітей, які потребують його протягом усього дня, не доводиться».

Не дивно, що асистентів учителів (а вони, до речі, повинні мати педагогічну і психологічну освіту) в Україні катастрофічно не вистачає. А для дітей з аутизмом не достатньо лише асистента вчителя, ще потрібен асистент дитини (тьютор). Саме тьютор знає, коли заспокоїти, а коли розбуркати дитину з аутизмом, коли вивести з класу, а коли завести назад. Таких фахівців сьогодні дуже мало. Цю роль змушений на себе брати хтось із батьків, навіть бабусі й дідусі. Це непросте рішення для більшості родин, адже батькам доводиться залишати роботу. А в Україні тільки аутистів, за офіційними даними на початок 2016 р., було 5092, хоча неофіційна статистика стверджує, що їх в рази більше. І щороку кількість таких дітей зростає на 30%.

Ще одне не менш важливе питання — в кожній школі повинен бути кваліфікований медперсонал, здатний допомогти дитині з інвалідністю. Яким чином влада це реалізує, якщо, за даними МОЗ, в Україні не вистачає понад 20 тисяч медиків, і найбільша потреба саме в педіатрах і медсестрах. Розуміючи, що втримати у країні медиків лише обіцянками Гройсмана «найближчим часом підвищити зарплату» не вдасться, чиновники доходять до маразму, пропонуючи вчителів зробити парамедиками, зобов’язавши їх проходити курси надання першої допомоги.

Ліквідація по-українськи

Згідно з «Національною стратегією реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки» через 8 років в Україні закриють майже всі інтернати. Влада запевняє, що замість них створять Центри соціальної допомоги сім’ям та дітям, або трансформують у школи, лікарні, садочки, заклади соціальної сфери.

Так, інклюзивну освіту потрібно розвивати, але поступово і продумано, враховуючи інтереси дітей та побажання батьків і вчителів. Натомість влада хоче за кілька років досягнути того, до чого економічно благополучні країни йшли десятиліттями. «Це все брехня, що батьки сприйняли цю реформу. Наші діти нікому не потрібні, та й діти в звичайних школах не готові прийняти "особливих" однолітків. А педагогічний колектив готовий? Звичайно, ні! Тому! Батьки! Давайте разом зупинимо свавілля!» — це крик про допомогу мами хлопчика, що навчається в будинку-інтернаті для дітей з особливими потребами в Святошинському районі Києва, який КМДА має намір перепрофілювати в реабілітаційний центр. Як і більшість в Україні, цей інтернат розташований на ділянці площею понад 3 гектари, що робить його привабливим для забудовників. На території багатьох інтернатів уже почали вирубувати дерева, відкривати комерційні спортивні і тренажерні зали.

В усіх регіонах запущена однакова відпрацьована схема — на рівні області чиновники приймають рішення про закриття, реорганізацію чи перепрофілювання інтернатів. За роки керування єврореформаторів місцеві газети зарясніли статтями про ліквідацію інтернатів: «на Черкащині у Смілі близько сотні дітей із діагнозами аутизм та синдром Дауна можуть залишитися без спеціалізованої освіти, а чотири десятки фахівців — без роботи»,  «у Харкові закриють інтернат для дітей-інвалідів, учителів звільнять, а приміщення здадуть в оренду»,  «громадськість Тернопільщини забила на сполох — Бережанську школу-інтернат можуть ліквідувати», «депутати обговорили можливість припинити діяльність Снятинського дитячого будинку-інтернату, що на Івано-Франківщині».

Нетерпима толерантність

Психологи говорять, що ліквідація інтернатів/спецшкіл і переведення всіх дітей з інвалідністю в звичайні школи викличе неприйняття і обурення у суспільстві. Опитування ЮНІСЕФ показують, поки що ставлення до дітей з інвалідністю в українському суспільстві не відповідає цивілізованому європейському. З цим погоджується і голова Національної Асамблеї інвалідів України Валерій Сушкевич: «96% українського соціуму стверджують, що діти з інвалідністю заслуговують рівноправного місця і підтримки суспільства. А на практиці тільки 13% населення готові сприймати їх в якості друзів, членів сім'ї, прийняти в спільноту здорових дітей. Дистанція від 96 до 13 відсотків говорить про низький рівень толерантності суспільства в Україні по відношенню до дітей з інвалідністю».

Можна і по-іншому

Більшість наших сусідів інклюзивну освіту запроваджують уже давно і досить вдало. Наприклад, у Молдові з 2011 року. Почали з дитсадків, а не із шкіл — організували допомогу спеціалістів у кожному районі, фінансове питання вирішили через скорочення інтернатів і розвиток натомість соціальних служб. У всіх педагогічних вишах з’явився модуль «Інклюзивна освіта». Нині 40% молдавських дітей з особливостями відвідують звичайні дитсадки.

У Білорусі сьогодні близько 70% дітей з особливими потребами отримують спеціальну освіту на базі звичайних шкіл. У країні діє понад 5 тисяч інтегрованих класів (не плутати з інклюзивними), в яких кожен учень навчається за своєю програмою і займається з дефектологом.

У США реформа інтернатних закладів триває вже 40 років. А в Німеччині переглянули ідею, що інклюзивна освіта не має бути тотальною. Там існує як інклюзивна освіта, так і спеціалізовані установи.

Як бачимо, кожна країна виважено й відповідально шукає і знаходить свій варіант інклюзії дітей з інвалідністю. Куди поспішає майданна влада, і чому важливі й непрості реформи робляться за принципом «косо, криво, аби живо», зрозуміти важко.

Бачити спершу людину, потім інвалідність

Без сумніву, вирішувати проблеми людей, а тим паче дітей з інвалідністю, непросто. Їх соціалізація, інклюзія, напряму залежить не лише від правильної соціальної політики держави, а в першу чергу від високого рівня економіки в державі. А це, як наполягає «УВ», неможливо без створення сприятливої атмосфери для бізнесу, збільшення робочих місць, реальної турботи про здоров'я, добробут і високий рівень життя кожного українця.


У 1991 році в Україні в спеціальних школах–інтернатах перебувало 84,4 тис. дітей при загальній кількості дитячого населення 14 мільйонів. У 2016-му загальна чисельність дітей зменшилась удвічі - до 7 мільйонів, але при цьому кількість дітей в інтернатах зросла до 106 тисяч.

 

Материалы этого раздела размещаются авторами самостоятельно в режиме свободной постановки. Редакция может не разделять позицию автора.

Уважаемые авторы! Просим вас не использовать сайт "Украинский выбор" для перепоста материалов с других источников и рекламы товаров и услуг. Благодарим за понимание и сотрудничество.
Комментарии (0)