Помощь
  1. Комментировать и предлагать изменения к статьям и разделам документа могут только зарегистрированные пользователи.
  2. Чтобы предложить и внести изменение и дополнение в любую часть документа, Вам необходимо выделить часть текста - абзац или статью (обязательно полностью!).
  3. После того, как вы выделите абзац или статью, появится окно, в котором вы можете оставить свою формулировку статьи (или статей), отдельных предложений, части предложений и слов. Если документ не является Концепцией, Манифестом и имеет разделения на статьи, главы, разделы, части, кроме правок, укажите, к какому разделу, главе, части или статье вы предлагаете правки.
  4. Общий комментарий по документу и его обсуждение оставляйте под документом.
  5. Посмотреть все предложенные правки можно пройдя по ссылке "Всего изменений" в поле документа рядом с его названием.
  6. Приглашаем к активному участию в обсуждении важнейших законопроектов и законодательных инициатив общества!
  7. Об авторах лучших предложений к проектам законодательных актов мы расскажем на нашем сайте.
Документы
Проект Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою»
Всего изменений: 11

Проект Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою»

ЗМІСТ

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Загальні засади референдумів за народною ініціативою 
Стаття 1. Законодавство про референдуми за народною ініціативою 
Стаття 2. Заповнення законодавчих прогалин та вирішення законодавчих колізій в частині регулювання відносин, пов’язаних з ініціюванням, організацією, проведенням та реалізацією рішень референдумів за народною ініціативою (аналогія права, аналогія закону) 
Стаття 3. Основні засади референдумів за народною ініціативою 
Стаття 4. Загальне право голосу 
Стаття 5. Рівне право голосу 
Стаття 6. Пряме волевиявлення на референдумі за народною ініціативою 
Стаття 7. Добровільність участі у референдумі за народною ініціативою 
Стаття 8. Вільна участь у референдумі за народною ініціативою 
Стаття 9. Таємне голосування на референдумі за народною ініціативою 
Стаття 10. Особисте голосування на референдумі за народною ініціативою 
Стаття 11. Публічність і відкритість референдумів за народною ініціативою 
Глава 2. Принципи референдуму за народною ініціативою та вимоги до питань, що виносяться на референдуми 
Стаття 12. Принципи референдуму за народною ініціативою 
Стаття 13. Формулювання питань референдумів за народною ініціативою 
Стаття 14. Вимоги до питань, що виносяться на референдум за народною ініціативою 

РОЗДІЛ IІ. ПРЕДМЕТ ТА ВИДИ РЕФЕРЕНДУМІВ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ 

Глава 3. Територія проведення референдумів за народною ініціативою  
Стаття 15. Територіальні рівні референдумів за народною ініціативою 
Стаття 16. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою 
Стаття 17. Місцевий референдум за народною ініціативою 
Стаття 18. Республіканський в Автономній Республіці Крим референдум за народною ініціативою 
Глава 4. Види референдумів за народною ініціативою  
Стаття 19. Класифікація референдумів за народною ініціативою 
Стаття 20. Законодавчі (нормотворчі) референдуми за народною ініціативою 
Стаття 21. Погоджувальні референдуми за народною ініціативою 
Стаття 22. Контрольно-відкличний референдум за народною ініціативою  

РОЗДІЛ IІІ. РЕФЕРЕНДУМНИЙ ПРОЦЕС

Глава 5. Поняття та стадії референдумного процесу 
Стаття 23. Поняття референдумного процесу 
Стаття 24. Стадії та етапи референдумного процесу 
Глава 6. Правовий статус суб’єктів референдумного процесу 
Стаття 25. Суб’єкти референдумного процесу 
Стаття 26. Офіційні спостерігачі 
Стаття 27. Офіційні спостерігачі від громадського об’єднання, політичної партії, ініціативної групи  
Стаття 28. Офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій 
Стаття 29. Представники ініціативних груп та лічильних комісій 

РОЗДІЛ IV. ПІДГОТОВКА РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 7. Ініціювання референдуму за народною ініціативою 
Стаття 30. Право ініціювання референдуму за народною ініціативою 
Стаття 31. Реалізація права ініціювання референдуму (загальні збори громадян) 
Стаття 32. Рішення загальних зборів громадян та зміст питань, що виносяться на референдум за народною ініціативою 
Глава 8. Створення (формування) та організація роботи ініціативних груп і лічильних комісій референдуму за народною ініціативою 
Стаття 33. Ініціативна група референдуму за народною ініціативою  
Стаття 34. Лічильна комісія референдуму за народною ініціативою 
Стаття 35. Реєстрація ініціативної групи референдуму за народною ініціативою 
Стаття 36. Реєстрація лічильних комісій референдуму за народною ініціативою 
Стаття 37. Організація роботи ініціативної групи та лічильної комісії референдуму за народною ініціативою 
Стаття 38. Статус та оплата праці члена ініціативної групи, лічильної комісії референдуму за народною ініціативою 
Стаття 39. Припинення повноважень ініціативної групи та лічильної комісії референдуму за народною ініціативою, їх членів 
Глава 9. Перевірка змісту та форми питань, що пропонується винести на референдум за народною ініціативою  
Стаття 40. Звернення за висновком експертної групи 
Стаття 41. Формування експертної групи  
Стаття 42. Висновок експертної групи 
Глава 10. Збір підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою 
Стаття 43. Порядок і строки збирання підписів ініціативними групами  
Стаття 44. Підпис під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою 
Стаття 45. Відповідальність за порушення порядку збирання підписів та перешкоджання у зборі підписів 
Глава 11. Встановлення результатів збору підписів під вимогою про проведення референдуму за народною ініціативою 
Стаття 46. Підрахунок зібраних ініціативними групами підписів 
Стаття 47. Передача ініціативними групами підписних листів до Центральної виборчої комісії, територіальної комісії з референдуму 
Стаття 48. Перевірка підписів громадян Центральною виборчою комісією, територіальною комісією з референдуму та встановлення підсумків збору підписів 
Стаття 49. Рішення про підсумки збору підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою 
Глава 12. Доведення до відома громадян інформації про ініціювання референдуму 
Стаття 50. Інформування громадян про ініціювання референдуму 
Стаття 51. Агітація “ЗА” або “ПРОТИ” вимоги про проголошення референдуму за народною ініціативою 
Стаття 52. Обговорення винесеного на референдум питання, проекту нормативно-правового акта 

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 13. Проголошення референдуму за народною ініціативою 
Стаття 53. Проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 
Стаття 54. Проголошення місцевого референдуму за народною ініціативою місцевою радою 
Стаття 55. Зміст рішення про проголошення референдуму за народною ініціативою 
Стаття 56. Відповідальність за відмову від проголошення референдуму за народною ініціативою, за недотримання (пропуск) встановлених цим законом строків проголошення референдуму за народною ініціативою 
Глава 14. Створення округів та дільниць референдуму за народною ініціативою  
Стаття 57. Округи референдуму за народною ініціативою  
Стаття 58. Дільниці з референдуму за народною ініціативою 
Стаття 59. Звичайні дільниці референдумів за народною ініціативою 
Стаття 60. Спеціальні дільниці референдумів за народною ініціативою 
Стаття 61. Закордонні дільниці з референдумів за народною ініціативою;
Глава 15. Створення комісій з референдуму за народною ініціативою;
Стаття 62. Система комісій з референдуму за народною ініціативою;
Стаття 63. Статус комісій з референдуму за народною ініціативою;
Стаття 64. Вимоги до членів комісій з референдуму за народною  ініціативою 
Стаття 65. Порядок формування складу окружних комісій з всеукраїнського референдуму за народною ініціативою
Стаття 66. Порядок формування складу територіальних комісій з референдуму за народною ініціативою 
Стаття 67. Порядок формування складу окружних комісій з місцевого референдуму за народною ініціативою 
Стаття 68. Порядок утворення дільничних комісій референдуму за народною ініціативою 
Стаття 69. Повноваження Центральної виборчої комісії  
Стаття 70. Повноваження територіальної комісії з референдуму 
Стаття 71. Повноваження окружних комісій з місцевого референдуму 
Стаття 72. Повноваження дільничних комісій з референдуму 
Стаття 73. Сприяння комісіям з референдуму за народною ініціативою у здійсненні їх повноважень 
Стаття 74. Організація роботи комісій з референдуму за народною ініціативою 
Стаття 75. Статус та оплата праці члена комісії з референдуму за народною ініціативою  
Стаття 76. Припинення повноважень складу комісії (члена комісії) з референдуму за народною ініціативою;
Стаття 77. Право присутності на засіданні комісії з референдуму за народною ініціативою 
Стаття 78. Документування діяльності комісії з референдуму 
Глава 16. Складання списків учасників референдумів 
Стаття 79. Порядок складання попередніх списків учасників референдуму для звичайних дільниць 
Стаття 80. Порядок ознайомлення учасників референдуму із попереднім списком учасників референдуму на звичайній дільниці та виправлення помилок у списку учасників референдуму 
Стаття 81. Порядок уточнення попереднього списку учасників референдуму на звичайній дільниці 
Стаття 82. Внесення змін та уточнень до уточненого списку учасників референдуму на звичайній дільниці 
Стаття 83. Порядок складання та уточнення списків учасників референдуму на спеціальних дільницях з референдуму 
Стаття 84. Порядок складання та уточнення списків учасників референдуму на закордонних дільницях з референдуму 
Глава 17. Проведення агітації щодо референдуму  
Стаття 85. Поняття, форми і умови проведення агітації щодо референдуму 
Стаття 86. Строки проведення агітації щодо референдуму 
Стаття 87. Фінансування агітації щодо референдуму та інформаційних заходів референдумного процесу   
Стаття 88. Проведення публічних заходів для ведення агітації щодо референдуму 
Стаття 89. Виготовлення і порядок розміщення друкованих інформаційних та агітаційних матеріалів 
Стаття 90. Загальний порядок використання засобів масової інформації 
Стаття 91. Порядок висвітлення референдумного процесу в засобах масової інформації 
Стаття 92. Порядок використання електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації 
Стаття 93. Обмеження стосовно ведення агітації щодо референдуму 

РОЗДІЛ VІ. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН НА РЕФЕРЕНДУМАХ

Глава 18. Виготовлення та передача бюлетенів для голосування 
Стаття 94. Бюлетень для голосування 
Стаття 95. Порядок виготовлення бюлетенів для голосування та їх передача комісіям референдумів 
Стаття 96. Порядок передачі бюлетенів для голосування комісіям з референдуму 
Глава 19. Підготовка до голосування та голосування на референдумах за народною ініціативою 
Стаття 97. Приміщення для голосування 
Стаття 98. Підготовка до голосування 
Стаття 99. Організація і порядок голосування у приміщенні для голосування 
Стаття 100. Організація і порядок голосування за межами приміщення для голосування 
Глава 20. Встановлення результатів волевиявлення народу 
Стаття 101. Підсумкове засідання дільничної комісії з референдуму
Стаття 102. Опрацювання списків учасників референдуму 
Стаття 103. Опрацювання невикористаних бюлетенів для голосування та контрольних талонів 
Стаття 104. Порядок відкриття скриньок та підрахунку бюлетенів для голосування 
Стаття 105. Протоколи дільничної комісії з референдуму про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці 
Стаття 106. Визнання дільничною комісією з референдуму голосування на дільниці недійсним 
Стаття 107. Порядок транспортування і передачі референдумних документів до окружної комісії з референдуму, відповідної територіальної комісії з референдуму 
Стаття 108. Порядок прийняття та розгляду документів дільничних комісій з референдуму окружною, відповідною територіальною комісією з референдуму 
Стаття 109. Встановлення підсумків голосування в межах округу 
Стаття 110. Порядок прийняття та розгляду протоколів окружних комісій з всеукраїнського референдуму Центральною виборчою комісією 
Стаття 111. Порядок прийняття та розгляду протоколів окружних комісій місцевого референдуму територіальними комісіями з референдуму  
Стаття 112. Встановлення результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 
Стаття 113. Встановлення результатів місцевого референдуму за народною ініціативою 
Стаття 114. Офіційне оприлюднення результатів референдуму за народною ініціативою 

РОЗДІЛ VII. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 21. Правові наслідки референдумів за народною ініціативою 
Стаття 115. Загальні правові наслідки референдумів за народною ініціативою 
Стаття 116. Набуття чинності рішеннями (нормативно-правовими актами) референдумів за народною ініціативою 
Стаття 117. Особливості виконання рішень законодавчих (нормотворчих) референдумів щодо прийняття Конституції України 
Стаття 118. Особливості виконання рішень законодавчих (нормотворчих) референдумів за народною ініціативою 
Стаття 119. Особливості виконання погоджувальних референдумів за народною ініціативою 
Стаття 120. Особливості виконання контрольно-відкличних референдумів за народною ініціативою 
Глава 22. Відповідальність за порушення законодавства України про референдуми за народною ініціативою. 
Стаття 121. Відповідальність за порушення референдумного законодавства 
Стаття 122. Відповідальність органів державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування за невиконання (ухилення від виконання) рішень референдумів 

РОЗДІЛ VIIІ. ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 23. Фінансове та інше забезпечення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою 
Стаття 123. Фінансування всеукраїнських референдумів за народною ініціативою 
Стаття 124. Фінансове забезпечення організації і проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою 
Стаття 125. Матеріально-технічне забезпечення організації і проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою 
Глава 24. Фонд всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 
Стаття 126. Фонд всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 
Стаття 127. Розпорядники фонду всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 
Стаття 128. Формування фонду всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та здійснення контролю за надходженням, обліком та використанням його коштів 
Глава 25. Фінансове та інше забезпечення місцевих референдумів за народною ініціативою 
Стаття 129. Фінансування місцевих референдумів за народною ініціативою 
Стаття 130. Фінансове забезпечення організації і проведення місцевих референдумів за народною ініціативою 
Стаття 131. Матеріально-технічне забезпечення організації і проведення місцевих референдумів за народною ініціативою 
Глава 26. Фонд місцевого референдуму за народною ініціативою 
Стаття 132. Фонд місцевого референдуму за народною ініціативою 
Стаття 133. Розпорядники фонду місцевого референдуму за народною ініціативою 
Стаття 134. Формування фонду місцевого референдуму за народною ініціативою та здійснення контролю за надходженням, обліком та використанням його коштів

РОЗДІЛ ІХ. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 27. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються референдумів за народною ініціативою 
Стаття 135. Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються референдумів за народною ініціативою
Стаття 136. Строки оскарження 
Стаття 137. Форма і зміст скарги 
Стаття 138. Порядок і строки розгляду скарг 
Стаття 139. Докази 
Стаття 140. Рішення за результатом розгляду скарги 
Глава 28. Зберігання референдумної документації 
Стаття 141. Зберігання референдумної та іншої документації і матеріальних цінностей 

РОЗДІЛ Х. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ ХІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Проект

Закон України
«Про всеукраїнський та місцеві референдуми
за народною ініціативою»

Референдум за народною ініціативою є вищою формою здійснення  Українським народом або територіальними громадами установчої влади, способом прийняття Конституції України, ухвалення законів та інших актів загальнодержавного і місцевого значення,  реалізації громадянами України наданого Основним Законом України права брати участь в управлінні державними та місцевими справами.
Цим законом визначаються основні засади, ініціювання, організація та порядок проведення всеукраїнських і місцевих референдумів за народною ініціативою, правові наслідки рішень, що приймаються на таких референдумах.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Загальні засади референдумів за народною ініціативою

Стаття 1. Законодавство про референдуми за народною ініціативою

1. Організація і проведення референдумів за народною ініціативою регулюються Конституцією України, законами України "Про Центральну виборчу комісію", "Про Державний реєстр виборців", цим та іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них іншими актами законодавства.
2. Положення інших законів у частині ініціювання, організації та проведення референдумів за народною ініціативою, виконання рішень референдумів не повинні суперечити цьому закону.
3. Зміна положень цього закону може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до нього. Якщо суб’єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює референдумні відносини інакше, ніж цей закон, він зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до цього закону. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою».

Стаття 2. Заповнення законодавчих прогалин та вирішення законодавчих колізій в частині регулювання відносин, пов’язаних з ініціюванням, організацією, проведенням та реалізацією рішень референдумів за народною ініціативою (аналогія права, аналогія закону)

1. Забороняється відмова в реєстрації, проголошенні, призначенні та вчиненні суб’єктом владних повноважень будь-яких інших юридично значимих дій, спрямованих на ініціювання, організацію, проведення та реалізацію рішень референдумів за народною ініціативою з мотивів відсутності або неточності відповідного правового регулювання.
2. Якщо відносини, пов’язані з ініціюванням, організацією, проведенням та реалізацією рішень референдумів за народною ініціативою, не врегульовані Конституцією України, цим законом, вони регулюються тими нормативно-правовими актами, які регулюють подібні за змістом референдумні відносини (аналогія закону).
3. У разі неможливості застосування аналогії закону для регулювання відносин, що виникають у зв’язку з ініціюванням, організацією, проведенням та реалізацією рішень референдумів, вони регулюються відповідно до загальних засад та принципів референдумів (аналогія права).
4. Всі суперечності, які виникають в процесі ініціювання, організації, проведення та виконання рішень референдумів за народною ініціативою вирішуються виходячи з пріоритетності принципу народного суверенітету, необхідності забезпечення, гарантування та реалізації права громадян на безпосередню участь в управлінні державними та місцевими справами.

Стаття 3. Основні засади референдумів за народною ініціативою

1. Референдуми за народною ініціативою є вільними та відбуваються на основі гарантованого Конституцією України та цим законом загального, рівного і прямого права голосу, що реалізується шляхом таємного голосування.
2. Референдуми за народною ініціативою здійснюються на засадах:
1) політичного плюралізму та багатопартійності;
2) публічності та відкритості;
3) рівності суб'єктів референдумного процесу перед законом;
4) свободи агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації незалежно від форми власності;
5) заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес.

Стаття 4. Загальне право голосу

1. Право голосу на референдумах мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося вісімнадцять років. Громадяни України, які мають право голосу, є учасниками референдуму.
2. Право голосу на місцевих референдумах за народною ініціативою мають учасники референдуму, які проживають у межах адміністративно-територіальної одиниці, де проводиться місцевий референдум.
3. Не мають права голосу на референдумах громадяни України, визнані судом недієздатними.
4. Громадяни України, які проживають або перебувають у період організації і проведення референдуму за межами України, на суднах, що в день голосування перебувають у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, у військових частинах (формуваннях), мають право голосу лише на всеукраїнському референдумі, реалізація якого забезпечується їх внесенням до списку учасників всеукраїнського референдуму на відповідній дільниці, утвореній згідно із цим законом.
5. Підставою для реалізації громадянином України свого права голосу на референдумі є його внесення до списків учасників референдуму на дільниці з референдуму. Учасник референдуму реалізує своє право голосу під час референдуму в порядку, встановленому цим законом.
6. Документами, які посвідчують особу і громадянство України учасника референдуму, є:
1) паспорт громадянина України;
2) тимчасове посвідчення громадянина України (для осіб, яким недавно надано громадянство України);
3) картка (довідка) установи виконання покарань, слідчого ізолятора, що повинна містити прізвище, ім'я, по батькові, рік, число, місяць народження, громадянство, фотокартку особи, підпис керівника та печатку установи (для осіб, які перебувають в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах);
4) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
5) дипломатичний паспорт;
6) службовий паспорт;
7) військовий квиток (виключно для військовослужбовців строкової служби).
7. Документи, зазначені в пунктах 1, 2, 7 частини шостої цієї статті, є підставою для отримання бюлетеня на звичайних та спеціальних дільницях з референдуму.
8. Документ, вказаний у пункті 3 частини шостої цієї статті, є підставою для отримання бюлетеня для голосування на спеціальній дільниці з референдуму, утвореній у відповідній установі виконання покарань, слідчому ізоляторі.
9. Документи, зазначені в пунктах 4–6 частини шостої цієї статті, є підставою для отримання бюлетеня на закордонних дільницях з референдуму, а також на спеціальних дільницях з референдуму, утворених на суднах, що перебувають у плаванні під Державним Прапором України, та на полярній станції України. На закордонних дільницях з референдуму, утворених у країнах, до яких дозволено виїзд громадян України за паспортом громадянина України, підставою для отримання бюлетеня може бути паспорт громадянина України.
10. Громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі комісій з референдуму як їх члени, а також у проведенні агітації щодо референдуму, здійсненні спостереження за проведенням референдуму та інших заходах стосовно організації та проведення референдуму за народною ініціативою в порядку, визначеному цим та іншими законами України.
11. Будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження прав громадян України на участь у референдумі за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян України у референдумному процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та цим законом.

Стаття 5. Рівне право голосу

1. Громадяни України беруть участь у референдумах на рівних засадах.
2. Кожен учасник референдуму має один голос. Учасник референдуму може використати свій голос тільки на одній дільниці з референдуму, де він внесений до списку його учасників. Учасник референдуму реалізує своє право голосу під час референдуму в порядку, встановленому цим законом.
3. Рівність прав і можливостей суб’єктів референдумного процесу для участі в ньому забезпечується:
1) забороною втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у референдумний процес, за винятком випадків, передбачених цим законом;
2) рівним та неупередженим ставленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до ініціативних груп референдумів, лічильних комісій, інших суб’єктів референдумного процесу;
3) забороною використання під час фінансування агітації щодо референдуму інших коштів, крім коштів фондів референдуму;
4) рівним та неупередженим висвітленням засобами масової інформації позицій на підтримку або проти питань, винесених на референдум.

Стаття 6. Пряме волевиявлення на референдумі за народною ініціативою

Громадяни України беруть участь у прийнятті рішень щодо питань, які виносяться на референдум, безпосередньо шляхом голосування за або проти питання, винесеного на референдум.

Стаття 7. Добровільність участі у референдумі за народною ініціативою

Участь громадян України у референдумах за народною ініціативою є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у референдумі.

Стаття 8. Вільна участь у референдумі за народною ініціативою

1. Референдуми в Україні є вільними. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування та вільного виявлення своєї волі під час голосування.
2. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та виявленню волі учасників референдумів, забороняється.
3. З метою забезпечення умов для вільного волевиявлення військовослужбовцям строкової служби в день голосування надається відпустка для участі в голосуванні не менш як на чотири години.

Стаття 9. Таємне голосування на референдумі за народною ініціативою

1. Голосування на референдумах за народною ініціативою є таємним: контроль за волевиявленням учасників референдумів забороняється.
2. Членам комісій з референдуму, іншим особам забороняється вчиняти будь-які дії чи розголошувати відомості, що дають можливість встановити зміст волевиявлення конкретного учасника референдуму за народною ініціативою.

Стаття 10. Особисте голосування на референдумі за народною ініціативою

Кожен учасник референдуму за народною ініціативою голосує на референдумі особисто. Голосування за інших осіб чи передача учасником референдуму права голосу будь-якій іншій особі забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 11. Публічність і відкритість референдумів за народною ініціативою

1. Ініціювання, організація і проведення референдумів здійснюються публічно і відкрито.
2. Комісії з референдуму інформують громадян України про свій склад, місцезнаходження та режим роботи, про утворення територіальних округів і дільниць з референдуму, про основні права учасників референдуму (у тому числі про право оскарження рішень, дій чи бездіяльності комісій з референдуму, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб цих органів, які обмежують або порушують референдумні права), про порядок заповнення бюлетенів для голосування, забезпечують можливість для ознайомлення громадян зі списками учасників референдуму, надають можливість громадянам ознайомитись із текстом законопроекту, проекту іншого нормативно-правового акта, іншими питаннями, винесеними на голосування, оприлюднюють підсумки голосування та результати референдумів за народною ініціативою, надають іншу інформацію у випадках, передбачених цим законом.
3. Рішення органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, що стосуються референдумів та зачіпають законні права громадян, а також рішення комісій з референдумів доводяться до відома громадян через друковані засоби масової інформації або оприлюднюються в інший визначений законом спосіб у триденний строк від дня їх прийняття, якщо інше не передбачено цим законом.
4. Усі засоби масової інформації, незалежно від форми власності, зобов'язані справедливо, збалансовано та неупереджено висвітлювати хід ініціювання, організації і проведення референдумів у новинах, інформаційних випусках, дискусійних та інших програмах. Їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі публічні заходи, пов'язані з референдумами, а на засідання комісій з референдуму та на дільницю для голосування у день референдумів – на умовах, визначених цим законом. Комісії з референдумів, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи цих органів зобов'язані у межах своїх повноважень і компетенції надавати їм інформацію щодо організації і проведення референдумів.

Глава 2. Принципи референдуму за народною ініціативою та вимоги до питань, що виносяться на референдуми

Стаття 12. Принципи референдуму за народною ініціативою

Принципами референдумів є:
1) народовладдя (народний суверенітет);
2) верховенство права;
3) законність;
4) гласність;
5) імперативність (обов’язковість) рішень референдумів за народною ініціативою;
6) пріоритетність права народу на здійснення влади безпосередньо порівняно з іншими видами публічної влади в державі;
7) забезпечення права громадян на безпосередню участь в управлінні державними і місцевими справами, здійснення контролю за діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
8) недопустимість (заборона) вчинення дій або бездіяльності, що перешкоджають ініціюванню, організації, проведенню та реалізації рішень референдумів за народною ініціативою;
9) неможливість одночасного проведення референдумів за народною ініціативою та виборів;
10) справедливе та об’єктивне встановлення результатів народного волевиявлення.

Стаття 13. Формулювання питань референдумів за народною ініціативою

1. Питання референдуму – це текст, яким викладається пропозиція референдуму, у вигляді питального речення, що пропонує учаснику референдуму дати чітку відповідь «так» або «ні».
2. У разі винесення на всеукраїнський референдум питання щодо прийняття Конституції України, законів про внесення змін до Конституції України, про втрату чинності законом, яким внесено зміни до Конституції України, питанням референдуму є текст, яким викладається пропозиція референдуму, у вигляді питального речення, що пропонує учаснику референдуму дати чітку відповідь «приймаю» або «не приймаю».
3. Питання референдуму повинно мати чітке і ясне формулювання, яке не допускає різних тлумачень.
4. На законодавчий (нормотворчий), погоджувальний (у разі ратифікації чи денонсації міжнародних договорів) референдум виноситься текст відповідного проекту та питання щодо його прийняття.

 

Стаття 14. Вимоги до питань, що виносяться на референдум за народною ініціативою

1. Питання, що виносяться на референдум та становлять його предмет, повинні відповідати Конституції та законам України, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права та іншим вимогам, передбаченим цією статтею.
2. Встановлення у законах чи інших нормативно-правових актах інших вимог до питань, що становлять предмет референдуму за народною ініціативою, не допускається.
3. Перевірка відповідності питань, винесених на референдум, вимогам, встановленим цією статтею, здійснюється в порядку та у спосіб, визначені цим законом.
4. Питання, винесені на референдум, повинні бути сформульовані таким чином, щоб була можливою лише одна з відповідей: «так» чи «ні» або «приймаю» чи «не приймаю».
5. На референдум не можуть бути винесені питання, що є взаємовиключними або суперечать одне одному.
6. Питання референдуму повинні бути сформульовані таким чином, щоб з відповіді на одне питання не випливала відповідь на інше.
7. На референдум за народною ініціативою не може бути винесено більше п’яти питань.

РОЗДІЛ IІ. ПРЕДМЕТ ТА ВИДИ РЕФЕРЕНДУМІВ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 3. Територія проведення референдумів за народною ініціативою

Стаття 15. Територіальні рівні референдумів за народною ініціативою

1. В Україні референдуми за народною ініціативою проводяться на рівні всієї держави – всеукраїнські референдуми за народною ініціативою, та на рівні адміністративно-територіальних одиниць – місцеві (сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні та республіканський в Автономній Республіці Крим) референдуми за народною ініціативою.
2. Районні та обласні, республіканський в Автономній Республіці Крим референдуми є спільними референдумами територіальних громад, що входять до складу району, області, Автономної Республіки Крим. 
 
Стаття 16. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою

1. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою є вищою формою здійснення народом установчої влади, способом реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права брати участь в управлінні державними справами.
2. Предметом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою є будь-яке питання, віднесене до компетенції органів державної влади, за винятком розгляду законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
3. Встановлення додаткових обмежень щодо предмета всеукраїнського референдуму за народною ініціативою не допускається, крім обмежень, встановлених Конституцією України.

Стаття 17. Місцевий референдум за народною ініціативою

1. Місцевий референдум за народною ініціативою є вищою формою здійснення територіальною громадою (територіальними громадами) місцевого самоврядування, способом реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права самостійного вирішення питань місцевого значення.
2. Предметом місцевого референдуму за народною ініціативою є будь-яке питання, віднесене до компетенції органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
3. Встановлення додаткових обмежень щодо предмета місцевого референдуму за народною ініціативою не допускається, крім обмежень, встановлених Конституцією України.

Стаття 18. Республіканський в Автономній Республіці Крим референдум за народною ініціативою

1. Республіканський в Автономній Республіці Крим референдум за народною ініціативою є вищою формою здійснення жителями Автономної Республіки Крим влади в Автономній Республіці Крим, способом реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України та Конституцією Автономної Республіки Крим права безпосереднього вирішення питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим.
2. Предметом республіканського в Автономній Республіці Крим референдуму за народною ініціативою є будь-яке питання, віднесене до компетенції органів влади Автономної Республіки Крим.
3. Встановлення додаткових обмежень щодо предмета республіканського в Автономній Республіці Крим референдуму за народною ініціативою не допускається, крім обмежень, встановлених Конституцією України.

Глава 4. Види референдумів за народною ініціативою

Стаття 19. Класифікація референдумів за народною ініціативою

За змістом питань, що є предметом голосування, референдуми за народною ініціативою можуть бути:

1) законодавчі (нормотворчі) – щодо питань прийняття Конституції України, внесення змін та доповнень до чинної редакції або визнання нечинними законів чи окремих їх положень, якими було внесено зміни до Конституції України; прийняття нових законів, нових редакцій чинних законів, інших нормативно-правових актів загальнодержавного та місцевого значення, внесення змін до чинних законів, інших нормативно-правових актів, визнання їх такими, що втратили чинність;
2) погоджувальні – щодо питань схвалення дій органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, надання дозволу на прийняття ними рішень, а також стосовно питань ратифікації чи денонсації міжнародних договорів;
3) контрольно-відкличні – щодо питань відкликання конституційного складу Верховної Ради України, загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради, сільського, селищного, міського голови; прийняття резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам місцевих державних адміністрацій.

Стаття 20. Законодавчі (нормотворчі) референдуми за народною ініціативою

1. Шляхом законодавчого (нормотворчого) референдуму за народною ініціативою Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні або територіальна громада (територіальні громади), здійснюючи своє волевиявлення, можуть в порядку, визначеному Конституцією України та цим законом, приймати Конституцію України, ухвалювати закони України, інші нормативно-правові акти загальнодержавного та місцевого значення, прийняття яких належить до компетенції будь-якого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, їх посадової особи, крім законів та нормативно-правових актів, прийняття яких на референдумі не допускається згідно з Конституцією України, вносити до них зміни, визнавати їх такими, що втратили чинність повністю або в окремій частині.
2. Всеукраїнський законодавчий (нормотворчий) референдум за народною ініціативою проголошує Президент України, а місцевий нормотворчий – відповідна територіальна комісія з референдуму в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 21. Погоджувальні референдуми за народною ініціативою

1. Погоджувальні референдуми за народною ініціативою – це форма прийняття громадянами України рішень з питань загальнодержавного та місцевого значення, що стосуються схвалення дій органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, надання дозволу на прийняття ними рішень, нормативно-правових актів, заборони вчинення певних дій, ратифікації чи денонсації міжнародних договорів.
2. Погоджувальні референдуми можуть проводитися з міжнародних та внутрішніх питань.
3. Предметом погоджувальних референдумів з міжнародних питань є ухвалення громадянам України рішень про надання згоди на приєднання (участі) України до міжнародних організацій, а також закону про ратифікацію чи денонсацію міжнародно-правового договору (угоди), створення нових прав та обов’язків держави у міжнародних відносинах.
4. На погоджувальний референдум може виноситися проект закону про ратифікацію чи денонсацію міжнародного договору України або рішення рамкового характеру (що визначає загальні засади вирішення тих чи інших питань), яке потребує ухвалення на його основі нормативно-правових актів уповноважених суб’єктів владних повноважень або зобов’язує їх утриматися від вчинення таких дій.
5. Предметом погоджувальних референдумів з внутрішніх питань є ухвалення громадянами України рішень про погодження дій органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб або надання дозволу на прийняття ними рішень, нормативно-правових актів, а також про заборону вчинення зазначеними суб’єктами певних дій.
6. Всеукраїнський погоджувальний референдум за народною ініціативою проголошується Президентом України, а місцевий – відповідною територіальною комісією з референдуму в порядку, встановленому цим законом.

Стаття 22. Контрольно-відкличний референдум за народною ініціативою

1. Контрольно-відкличний референдум за народною ініціативою – це форма здійснення народом України або територіальною громадою (територіальними громадами) контрольних функцій стосовно органів та посадових осіб державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим.
2. Шляхом контрольно-відкличного референдуму за народною ініціативою Український народ на всеукраїнському референдумі або територіальна громада (територіальні громади) на місцевому референдумі можуть в порядку, визначеному цим законом, відкликати конституційний склад Верховної Ради України, загальний склад Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради, сільського, селищного, міського голову; прийняти резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Голові  Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам місцевих державних адміністрацій.
3. За наслідками голосування на контрольно-відкличному референдумі за народною ініціативою щодо питань, передбачених частиною другою цієї статті, ухвалюється Акт народної волі.
4. Акт народної волі набуває чинності в порядку, передбаченому цим законом.
5. Всеукраїнський контрольно-відкличний референдум за народною ініціативою проголошує Президент України, а місцевий – відповідна територіальна комісія з референдуму в порядку, встановленому цим законом.

РОЗДІЛ IІІ. РЕФЕРЕНДУМНИЙ ПРОЦЕС

Глава 5. Поняття та стадії референдумного процесу

Стаття 23. Поняття референдумного процесу

Референдумний процес – це здійснення суб'єктами, визначеними у статті 25 цього закону, референдумних процедур, передбачених цим законом.

Стаття 24. Стадії та етапи референдумного процесу

1. Референдумний процес складається зі стадій та етапів.
2. Стадіями референдумного процесу є:
підготовка референдуму за народною ініціативою;
організація референдуму за народною ініціативою;
волевиявлення громадян на референдумі.
3. Підготовка референдуму за народною ініціативою складається з таких етапів:
ініціювання референдуму за народною ініціативою;
перевірка змісту та форми питань, що пропонується винести на референдум;
створення (формування) та організація роботи ініціативних груп та лічильних комісій референдуму за народною ініціативою;
збір підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою;
встановлення результатів збору підписів під вимогою про проведення референдуму за народною ініціативою;
доведення до відома громадян інформації про ініціювання референдуму.
4. Організація референдуму за народною ініціативою складається з таких етапів:
проголошення референдуму за народною ініціативою;
створення округів та дільниць референдуму;
створення комісій з референдуму;
складання списків учасників референдуму;
проведення агітації щодо референдуму.
5. Волевиявлення громадян на референдумах за народною ініціативою складається з таких етапів:
виготовлення та передача бюлетенів для голосування;
підготовка до голосування та голосування на референдумах за народною ініціативою;
встановлення результатів волевиявлення народу.

Глава 6. Правовий статус суб’єктів референдумного процесу

Стаття 25. Суб’єкти референдумного процесу

Суб’єктами референдумного процесу є:
1) учасники референдумів;
2) Центральна виборча комісія, комісії з референдумів, сформовані (утворені) відповідно до цього закону;
3) ініціативні групи та лічильні комісії з референдумів та їх представники;
4) загальні збори громадян, які ініціювали проведення референдумів за народною ініціативою;
5) політичні партії, громадські об’єднання;
6) офіційні спостерігачі від політичних партій, громадських об’єднань, ініціативних груп, іноземних держав та міжнародних організацій;
7) органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у визначених цим законом випадках.

Стаття 26. Офіційні спостерігачі

1. У референдумному процесі можуть брати участь офіційні спостерігачі від політичних партій, громадських об’єднань, ініціативних груп, іноземних держав та міжнародних організацій, зареєстровані у порядку, встановленому цим законом.
2. Повноваження офіційних спостерігачів починаються від дня їх реєстрації відповідною комісією з референдуму в порядку, передбаченому цим законом, і припиняються після встановлення результатів референдуму за народною ініціативою.
3. Відповідна комісія з референдуму видає офіційним спостерігачам посвідчення за встановленою формою.
4. Комісія з референдуму, яка зареєструвала офіційного спостерігача, може достроково припинити його повноваження у разі порушення ним цього закону. Про дострокове припинення повноважень офіційного спостерігача приймається мотивоване рішення.

Стаття 27. Офіційні спостерігачі від громадського об’єднання, політичної партії, ініціативної групи

1. Офіційним спостерігачем від громадського об’єднання, політичної партії, ініціативної групи може бути лише учасник референдуму. Не можуть бути офіційним спостерігачем: член комісії з референдуму, посадова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, військовослужбовець, особа, яка проходить альтернативну (невійськову) службу.
2. Офіційний спостерігач від громадського об’єднання, політичної партії, ініціативної групи на місцевому референдумі реєструється територіальною комісією з референдуму (у разі формування окружних комісій з місцевого референдуму – цими комісіями), а на всеукраїнському референдумі – окружними комісіями з всеукраїнського референдуму, за поданням керівного органу громадського об’єднання, політичної партії (їх місцевих осередків у разі проведення місцевого референдуму), ініціативної групи.
3. У поданні про реєстрацію офіційного спостерігача зазначаються його прізвище, ім’я та по батькові, громадянство, день, місяць і рік народження, місце роботи, займана посада (заняття), адреса місця проживання, номер контактного телефону. До подання додається заява про згоду цієї особи бути офіційним спостерігачем від відповідного громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків (у разі проведення місцевого референдуму), ініціативної групи та ксерокопії першої і другої сторінок паспорта громадянина України або ксерокопія тимчасового посвідчення громадянина України (для осіб, яким, недавно надано громадянство України).

4. Подання про реєстрацію офіційного спостерігача від громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків (у разі проведення місцевого референдуму), ініціативної групи за підписом керівника громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків (у разі проведення місцевого референдуму), голови ініціативної групи вноситься до відповідної комісії з референдуму не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення референдуму. Рішення про реєстрацію офіційного спостерігача приймається протягом трьох календарних днів від дня внесення документів, зазначених в частині третій цієї статті.
Підставою для відмови в реєстрації офіційного спостерігача може бути лише порушення положень частин першої – третьої цієї статті.
5. Офіційний спостерігач від громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків, ініціативної групи має право:
1) перебувати у приміщеннях дільниць перед початком голосування під час перевірки скриньок для голосування, пломбування або опечатування їх, під час проведення голосування, спостерігати за діями членів дільничної комісії з референдуму, в тому числі під час видачі бюлетенів для голосування учасникам референдуму, не заважаючи членам комісії здійснювати свої повноваження;
2) бути присутнім, дотримаючись вимог цього закону, на засіданнях комісій з референдуму, в тому числі під час підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці, в межах округу, під час встановлення територіальною комісією з референдуму та Центральною виборчою комісією результатів референдуму;
3) проводити фото-, кінозйомку, аудіо- та відеозапис, не порушуючи при цьому таємниці голосування;
4) бути присутнім під час видачі бюлетенів для голосування на референдумі членам дільничної комісії з референдуму, в тому числі для організації голосування учасників референдуму за межами приміщення для голосування, та під час проведення такого голосування;
5) звертатися до відповідної комісії з референдуму чи до суду із вимогою про усунення порушень цього закону в разі їх виявлення;
6) скласти акт про виявлення порушень цього закону, що підписується ним та не менш як двома учасниками референдуму, які засвідчують це порушення, із зазначенням їх прізвищ, імен та по батькові, адреси місця проживання, та подати його до відповідної комісії з референдуму чи до суду у строки, передбачені цим законом;
7) отримувати копії протоколів про передачу бюлетенів для голосування, про підрахунок голосів і встановлення результатів голосування та інших документів у випадках, передбачених цим законом;
8) реалізовувати інші права, передбачені цим законом для офіційних спостерігачів.
6. Офіційний спостерігач від громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків, ініціативних груп не має права:
1) безпідставно втручатися в роботу комісії з референдуму, чинити дії, що порушують законний хід референдумного процесу або заважають членам комісії з референдуму здійснювати свої повноваження;
2) заповнювати замість учасника референдуму (у тому числі і на його прохання) бюлетень для голосування;
3) бути присутнім під час заповнення учасником референдуму бюлетеня для голосування у кабіні (кімнаті) для таємного голосування або іншим чином порушувати таємницю голосування.
7. Керівний орган громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків (у разі проведення місцевого референдуму), ініціативної групи має право відкликати свого офіційного спостерігача, звернувшись із письмовою заявою до відповідної комісії з референдуму про припинення його повноважень, і подати документи для реєстрації іншої особи в порядку, встановленому цим законом.
8. Офіційний спостерігач від громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків (у разі проведення місцевого референдуму), ініціативної групи має право у будь-який час звернутися до відповідної комісії з референдуму із заявою про складення своїх повноважень. На підставі цієї заяви приймається рішення про скасування реєстрації офіційного спостерігача, копія якого надається відповідно керівнику громадського об’єднання, політичної партії, їх місцевих осередків, голові ініціативної групи.

РОЗДІЛ ІІІ. РЕФЕРЕНДУМНИЙ ПРОЦЕС

Глава 6. Правовий статус суб’єктів референдумного процесу

Стаття 28. Офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій

1. Офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій реєструються територіальною комісією з референдуму (у разі проведення місцевого референдуму) або Центральною виборчою комісією (у разі проведення всеукраїнського референдуму). Пропозиції щодо реєстрації офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій подають іноземні держави, міжнародні організації безпосередньо або через Міністерство закордонних справ України до Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії з референдуму не пізніше ніж за десять календарних днів до дня голосування.
2. Рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації офіційних спостерігачами від іноземних держав, міжнародних організацій приймає Центральна виборча комісія, відповідна територіальна комісія з референдуму не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дня голосування.
3. Громадяни України не можуть бути зареєстровані офіційними спостерігачем від іноземних держав чи міжнародних організацій. Громадяни України або іноземці чи особи без громадянства, які володіють українською мовою, можуть супроводжувати зареєстрованих офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій на території дільниць для голосування та під час засідань комісій з референдуму, виключно виконуючи функції перекладача (не більше однієї особи з одним офіційним спостерігачем).
4. Офіційний спостерігач від іноземної держави, міжнародної організації має право:
1) бути присутнім на зустрічах з учасниками референдуму, на мітингах, засіданнях комісій з референдуму;
2) знайомитися з агітаційними матеріалами референдуму;
3) перебувати на дільницях під час голосування, спостерігати за діями членів комісії, у тому числі під час видачі бюлетенів учасникам референдуму і підрахунку голосів, не заважаючи членам комісії фізично;
4) проводити фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозаписи, не порушуючи при цьому таємниці голосування;
5) після проведення референдуму публічно висловлювати свої пропозиції щодо організації проведення референдумів та вдосконалення законодавства України з урахуванням міжнародного досвіду, проводити прес-конференції, дотримуючись вимог законодавства України;
6) утворювати разом з іншими спостерігачами від іноземних держав, міжнародних організацій тимчасові групи офіційних спостерігачів для координації своєї діяльності в межах повноважень, передбачених цим законом, повідомивши про це протягом одного дня Центральну виборчу комісію, відповідну територіальну комісію з референдуму.
5. Офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій здійснюють спостереження самостійно і незалежно.
6. Міністерство закордонних справ України, інші органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та комісії з референдуму сприяють офіційним спостерігачам від іноземних держав, міжнародних організацій у здійсненні ними повноважень.
7. Фінансове і матеріальне забезпечення діяльності офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій здійснюється за рахунок коштів держав чи організацій, які направили цих спостерігачів в Україну, або за їх власні кошти.
8. Офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій не мають права втручатися в роботу комісії з референдуму, чинити дії, що порушують  законний хід референдумного процесу або заважають членам комісії з референдуму здійснювати свої повноваження; заповнювати замість учасника референдуму (в тому числі і на його прохання) бюлетень для голосування або іншим чином порушувати таємницю голосування  та  використовувати свій статус у діяльності, не пов'язаній зі спостереженням за ходом референдумного процесу. Це обмеження поширюється і на осіб, які відповідно до частини третьої цієї статті супроводжують офіційних спостерігачів, під час безпосередньої роботи з офіційним спостерігачем від іноземної держави, міжнародної організації.

Стаття 29. Представники ініціативних груп та лічильних комісій

1. Ініціативна група, лічильна комісія призначають своїх представників, які виконують представницькі повноваження до встановлення територіальною комісією з референдуму або Центральною виборчою комісією результатів референдуму за народною ініціативою.
2. Повноваження представників ініціативних груп, лічильних комісій починається з моменту призначення такого представника та повідомлення територіальної комісії з референдуму або Центральної виборчої комісії про призначення відповідного представника.
3. Представниками ініціативних груп та лічильних комісій можуть бути лише учасники референдуму.
4. Кожна ініціативна група та лічильна комісія може призначити не більше двох представників з одного і того самого виду референдуму за народною ініціативою.
5. Представники ініціативних груп та лічильних комісій мають право представляти вказаних суб’єктів у відносинах з комісіями з референдумів, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, робити від їх імені заяви та подавати клопотання, а також користуються іншими правами, визначеними цим Законом.

РОЗДІЛ IV. ПІДГОТОВКА РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 7. Ініціювання референдуму за народною ініціативою

Стаття 30. Право ініціювання референдуму за народною ініціативою

1. Право ініціювання референдуму є невід’ємним та непорушним правом кожного громадянина, що реалізується у формах, визначених цим законом.
2. Право ініціювання референдуму не може бути обмежено за жодних обставин.
3. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права ініціювання референдуму із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 31. Реалізація права ініціювання референдуму (загальні збори громадян)

1. Право ініціювання референдуму за народною ініціативою реалізується на загальних зборах громадян України (далі – збори громадян), які мають право голосу на референдумі.
2. Організаторами зборів громадян можуть бути громадяни України, які мають право голосу на референдумі, а також місцеві осередки політичних партій України, громадських об’єднань, зареєстрованих відповідно до законодавства України.
Місцеві осередки політичних партій України, громадських об’єднань можуть бути організаторами зборів громадян за умови, що до їх складу входить не менше двохсот членів у разі ініціювання всеукраїнського референдуму, п’ятдесяти членів у разі ініціювання сільського, селищного, міського референдуму, ста членів у разі ініціювання районного, районного у місті референдуму, ста п’ятдесяти членів у разі ініціювання обласного, міського міст з районним поділом та республіканського в Автономній Республіці Крим референдуму.
3. У разі ініціювання місцевого референдуму у зборах громадян беруть участь громадяни України, які мають право голосу на референдумах та проживають в межах адміністративно-територіальної одиниці, де пропонується провести референдум.
4. На зборах громадян обов’язково мають бути вирішені такі питання:
обрання голови та секретаря зборів громадян;
доцільність ініціювання референдуму;  
формулювання питання, що виноситься на референдум;
створення ініціативної групи референдуму;
створення лічильної комісії референдуму.

Стаття 32. Рішення загальних зборів громадян та зміст питань, що виносяться на референдум за народною ініціативою

1. Рішення зборів громадян приймається простою більшістю присутніх на таких зборах.
2. Не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дня проведення зборів громадян щодо ініціювання проведення всеукраїнського референдуму їх ініціатори повинні запросити представника Центральної виборчої комісії, а щодо місцевого референдуму – представника територіальної комісії з референдуму та представника відповідної місцевої ради, на території якої планується проводити місцевий референдум або збирати підписи громадян під вимогою про проголошення всеукраїнського референдуму, письмово повідомивши про дату, час, місце і мету зборів громадян.
3. Центральна виборча комісія у разі проведення всеукраїнського референдуму, територіальна комісія з референдуму в разі проведення місцевого референдуму, відповідна місцева рада, на території якої планується проводити місцевий референдум або збирати підписи громадян під вимогою про проголошення всеукраїнського референдуму, направляють на збори громадян свого представника (представників) для засвідчення факту проведення зборів. Відсутність зазначених представників за наявності достовірних даних про належну відправку їм запрошення не позбавляє можливості проведення зборів та не ставить під сумнів їх легітимність.
4. Перед початком зборів громадян проводиться реєстрація учасників, складається їх список із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця та адреси проживання, номера та серії паспорта громадянина України і даних про час та орган його видачі (відомостей про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України). Кожний учасник зборів громадян напроти свого прізвища ставить свій підпис, який засвідчує участь у зборах громадян.
5. На зборах громадян обираються голова та секретар зборів, лічильна комісія, затверджується порядок денний, до якого вносяться питання про доцільність проведення референдуму, формулюється питання, яке пропонується винести на референдум, формується персональний склад ініціативної групи та лічильної комісії референдуму.
6. Якщо більшість присутніх учасників зборів громадян проголосує за проведення референдуму і затвердить формулювання питання та/або тексту нормативно-правового акта, що пропонується на нього винести, обирається ініціативна група, якій доручається організація збирання підписів громадян України під вимогою про проголошення референдуму та здійснення інших функцій, передбачених цим законом, а також лічильна комісія референдуму, на яку покладається обов’язок підрахунку підписів громадян України під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою.
7. За результатами зборів громадян оформляється протокол, в якому зазначаються дата, місце проведення зборів громадян, кількість учасників, інформація про обрання голови та секретаря, лічильної комісії зборів громадян, хід обговорення питань порядку денного, чітке формулювання питань, які пропонується винести на референдум, результати голосування з питань порядку денного зборів громадян, персональний склад ініціативної групи та лічильної комісії референдуму. Протокол підписують голова та секретар зборів. Текст проекту нормативно-правового акта, що пропонується винести на референдум, є додатком до протоколу зборів громадян. Списки учасників зборів громадян, членів ініціативної групи та лічильної комісії є складовими протоколу зборів. До цих документів долучається письмова згода кожної особи, включеної до ініціативної групи та лічильної комісії, на входження до її складу.

8. У строк, який не повинен перевищувати п’ятнадцяти днів з моменту отримання висновку експертної групи Академії правових наук України, представник ініціативної групи, призначений нею в порядку, визначеному цим законом, передає до Центральної виборчої комісії (у разі проведення всеукраїнського референдуму) чи територіальної комісії з референдуму (в разі проведення місцевого референдуму), а також місцевої ради в порядку інформування підписані головою і секретарем такі документи щодо проведених зборів громадян:
протокол зборів громадян;
список учасників зборів громадян;
список членів ініціативної групи референдуму;
список членів лічильної комісії референдуму;
заяву про призначення представника ініціативної групи;
письмові заяви кожного з членів ініціативної групи про згоду бути її членом;
письмові заяви кожного з членів лічильної комісії з референдуму про згоду бути її членом;
письмову згоду особи бути представником ініціативної групи;
висновок експертної групи Академії правових наук України.
9. Центральна виборча комісія (у разі проведення всеукраїнського референдуму) та територіальна комісія з референдуму (в разі проведення місцевого референдуму) видає представнику ініціативної групи, який подав документи зборів громадян, визначені частиною восьмою цієї статті, довідку про їх прийняття. У довідці має бути наведено перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час прийняття документів, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

РОЗДІЛ IV. ПІДГОТОВКА РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 8. Створення (формування) та організація роботи ініціативних груп і лічильних комісій референдуму за народною ініціативою

Стаття 33. Ініціативна група референдуму за народною ініціативою

1. У разі ініціювання всеукраїнського референдуму ініціативна група референдуму (далі – ініціативна група) утворюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше двохсот громадян України, які мають право голосу на референдумі.
2. У разі ініціювання сільського, селищного, міського референдуму ініціативні групи референдуму утворюються на зборах громадян, в яких беруть участь не менше п’ятдесяти громадян України, які мають право голосу на відповідному місцевому референдумі.
3. У разі ініціювання районного, районного у місті референдуму ініціативні групи референдуму утворюються на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше ста громадян України, які мають право голосу на відповідному місцевому референдумі; обласного, міського міст з районним поділом та республіканського в Автономній Республіці Крим референдуму – ста п’ятдесяти громадян України, які мають право голосу на відповідному місцевому референдумі.
4. У разі ініціювання районного, обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим референдуму за народною ініціативою ініціативні групи утворюються на зборах громадян України за умови присутності на них не менш ніж по одному представнику від половини територіальних громад, що входять до складу відповідно району, області, Автономної Республіки Крим.

5. Забороняється проводити збори громадян щодо утворення ініціативної групи в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

6. У межах села, селища, міста (крім міст з районним поділом), району, району в місті може бути утворена лише одна ініціативна група. На території Автономної Республіки Крим, області, міст з районним поділом кількість ініціативних груп референдуму не обмежується.
7. Ініціативна група з всеукраїнського референдуму складається не менш ніж з двадцяти п’яти громадян України, які на день її утворення мають право голосу на референдумі. На зборах громадян складається список членів ініціативної групи із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання, відомостей про документи, що посвідчують особу та громадянство України, та інших відомостей, визначених цим законом.
8. Ініціативна група з місцевого референдуму складається не менш ніж з п’ятнадцяти і не більш ніж з двадцяти п’яти громадян України, які на день її утворення мають право голосу. На зборах складається список членів ініціативної групи із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання, відомостей про документи, що посвідчують особу та громадянство України, та інших відомостей, визначених цим законом.
Чисельність ініціативної групи визначають загальні збори громадян, що її створюють, в межах граничної чисельності, визначеної цією статтею та виходячи з практичної необхідності.
9. Участь у зборах громадян осіб, яких пропонується включити до складу ініціативної групи, не є обов’язковою, за умови наявності письмових заяв про згоду таких осіб бути членами ініціативної групи.
У письмовій заяві про згоду бути членом ініціативної групи обов’язково зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, дата її народження, місце проживання, відомості про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, згода на відповідну участь, дата написання заяви та підпис.

Стаття 34. Лічильна комісія референдуму за народною ініціативою

1. Лічильна комісія референдуму утворюється на зборах громадян, які ініціюють проголошення відповідного референдуму.
2. Кількість лічильних комісій референдуму має відповідати кількості його ініціативних груп.
3. За рішенням зборів громадян членами лічильних комісій референдуму можуть бути обрані члени ініціативних груп.
4. Лічильна комісія всеукраїнського референдуму складається не менш ніж з дев’яти громадян України, які на день її утворення мають право голосу на референдумі. На зборах складається список членів лічильної комісії із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання, відомостей про документи, що посвідчують особу та громадянство України, інших відомостей, визначених цим законом.
5. Лічильна комісія місцевого референдуму складається з не менш ніж п’яти і не більш ніж одинадцяти громадян України, які на день її утворення мають право голосу на відповідному референдумі. На зборах складається список членів лічильної комісії із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання, відомостей про документи, що посвідчують особу та громадянство України, інших відомостей, визначених цим законом.
Чисельність лічильної комісії місцевого референдуму визначають збори громадян, які її створюють, в межах граничної чисельності, визначеної цією статтею та виходячи з практичної необхідності.
6. Участь у зборах громадян осіб, яких пропонується включити до складу лічильної комісії, не є обов’язковою за умови наявності письмових заяв таких осіб про згоду бути членом лічильної комісії.
У письмовій заяві про згоду бути членом лічильної комісії обов’язково зазначаються прізвище, ім'я, по батькові такої особи, дата народження, місце проживання, відомості про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, згода на відповідну участь, дата написання заяви та підпис.

Стаття 35. Реєстрація ініціативної групи референдуму за народною ініціативою

1. Реєстрацію ініціативних груп всеукраїнського референдуму здійснює Центральна виборча комісія на підставі поданих представником ініціативної групи документів, визначених частиною восьмою статті 32 цього Закону.

2. Реєстрацію ініціативних груп місцевого референдуму здійснюють територіальні комісії з референдумів на підставі поданих представником ініціативної групи документів, визначених частиною восьмою статті 32 цього закону.
3. Підставою для відмови у реєстрації ініціативної групи є подання неповного переліку документів, визначеного частиною восьмою статті 32 цього закону або відсутність у поданих документах відомостей, визначених частиною сьомою статті 32 цього закону. Відмова у реєстрації ініціативної групи з інших підстав не допускається.
Рішення про відмову у реєстрації ініціативної групи референдуму повинно містити повний перелік недоліків поданих документів у частині їх невідповідності цьому закону з вказівкою на відповідне його положення.
Помилки і неточності, виявлені в поданих документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації ініціативної групи.
5. Центральна виборча комісія або територіальна комісія з референдуму зобов’язана протягом трьох днів з моменту отримання документів про проведення зборів громадян щодо ініціювання референдуму за народною ініціативою та обрання ініціативної групи зареєструвати ініціативну групу або ухвалити мотивоване рішення про відмову в її реєстрації.
Про ухвалене рішення ініціативні групи референдумів повідомляються негайно.
6. Отримання ініціативною групою референдуму рішення про відмову у реєстрації ініціативної групи не позбавляє її права в десятиденний строк після виправлення недоліків, указаних у рішенні про відмову в реєстрації, повторно звернутися до Центральної виборчої комісії або територіальної комісії з референдуму з клопотанням про реєстрацію ініціативної групи.
Повторна відмова в реєстрації ініціативної групи з вказівкою на недоліки, які були виправлені, не допускається.
7. Ініціативна група після одержання рішення про відмову в реєстрації ініціативної групи може оскаржити його до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Стаття 36. Реєстрація лічильних комісій референдуму за народною ініціативою

Порядок реєстрації лічильних комісій референдуму є таким самим, як і порядок реєстрації ініціативних груп референдумів, визначених статтею 35 цього закону.

Стаття 37. Організація роботи ініціативної групи та лічильної комісії референдуму за народною ініціативою

1. Формою роботи ініціативних груп та лічильних комісій референдуму є засідання.
2. Скликає та проводить засідання ініціативних груп та лічильних комісій їх голова, який обирається з числа членів ініціативної групи, лічильної комісії шляхом голосування.
3. У разі відсутності чи неможливості голови скликати та проводити засідання зазначені функції виконує заступник голови, який обирається з членів ініціативної групи, лічильної комісії одночасно з обранням голови.
4. У разі відсутності чи неможливості голови, заступника голови скликати та проводити засідання зазначені функції виконує один з членів ініціативної групи, лічильної комісії, який обирається зі складу ініціативної групи, лічильної комісії для проведення засідання. У такому разі скликати засідання може будь-хто з членів ініціативної групи, лічильної комісії.
5. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому більшості від сформованого складу ініціативної групи, лічильної комісії.
6. Всі рішення ухвалюються на засіданнях шляхом голосування більшістю присутніх на засіданні членів ініціативної групи, лічильної комісії.

Стаття 38. Статус та оплата праці члена ініціативної групи, лічильної комісії референдуму за народною ініціативою

1. На час виконання своїх обов’язків члени ініціативних груп та лічильних комісій є незалежними у своїй діяльності, керуються виключно Конституцією та законами України.

2. Забороняється вчиняти дії, що перешкоджають членам ініціативних груп та лічильних комісій виконувати свої повноваження.
3. З питань виконання покладених на них цим законом обов’язків члени ініціативних груп та лічильних комісій мають право невідкладного прийому посадовими особами органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Усні та письмові заяви, скарги, клопотання членів ініціативних груп і лічильних комісій з питань виконання ними обов’язків відповідно до цього закону, подані до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підлягають негайному розгляду з повідомленням про його результати відповідної ініціативної групи чи лічильної комісії.
4. Члени ініціативних груп та лічильних комісій набувають відповідного статусу від моменту реєстрації ініціативної групи та лічильної комісії.
5. Адміністративні затримання і арешт членів ініціативних груп та лічильних комісій на час здійснення ними відповідних повноважень забороняються.
6. Члени ініціативних груп та лічильних комісій можуть виконувати свої повноваження на безоплатній основі або за плату.
Питання щодо оплати праці членів ініціативної групи та лічильної комісії, розміру та форми такої оплати вирішується на зборах громадян, які утворили ініціативну групу чи лічильну комісію.
7. Оплата праці членів ініціативних груп та лічильних комісій здійснюється за рахунок коштів фонду референдуму.

Стаття 39. Припинення повноважень ініціативної групи та лічильної комісії референдуму за народною ініціативою, їх членів

1. Повноваження ініціативних груп та лічильних комісій референдуму припиняються від моменту опублікування результатів референдуму або від моменту ухвалення Центральною виборчою комісією, територіальною комісією з референдуму рішення про припинення збору підписів під вимогою про проголошення референдуму та про припинення ініціативи щодо проголошення відповідного референдуму.
2. Повноваження члена ініціативної групи, лічильної комісії можуть бути припинені виключно самою ініціативною групою, лічильною комісією на підставі:
заяви члена ініціативної групи, лічильної комісії, щодо якого приймається відповідне рішення;
клопотання фізичних та юридичних осіб про припинення членства в ініціативній групі чи лічильній комісії у зв’язку із вчиненням дій, що порушують Конституцію України, цей або інші закони.

Глава 9. Перевірка змісту та форми питань, що пропонується винести на референдум за народною ініціативою

Стаття 40. Звернення за висновком експертної групи

1. Для запобігання винесенню на референдум за народною ініціативою питання, яке не може бути його предметом, або проекту  нормативно-правового акта, який за своїм змістом чи формою не відповідає Конституції України, цьому закону, загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права, представник ініціативної групи в триденний строк від моменту проведення зборів громадян, на яких було ухвалено рішення про ініціювання референдуму та сформульовано відповідні питання, звертається до Академії правових наук України з клопотанням щодо проведення попередньої експертизи питань, винесених на референдум, на відповідність їх Конституції України, цьому закону, загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права.

Стаття 41. Формування експертної групи

1. Академія правових наук України у дводенний строк від моменту надходження клопотання представника ініціативної групи референдуму створює експертну групу у складі п’яти осіб – фахівців у галузі конституційного права, які мають науковий ступінь доктора юридичних наук, та щонайменше три з них мають вчене звання професора, якій доручає перевірку питань, що пропонується винести на референдум, на відповідність їх Конституції України, цьому закону, загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права.

 

Стаття 42. Висновок експертної групи

1. Експертна група Академії правових наук України протягом необхідного строку, який не повинен перевищувати одного місяця з моменту створення групи, надає висновок щодо відповідності питання чи нормативно-правового акта, що пропонується винести на референдум, положенням Конституції України, цього закону, загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права.
2. У разі виявлення невідповідності пропонованого до винесення на референдум питання Конституції України, цьому закону, загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права експертна група Академії правових наук України, не змінюючи суті питання чи проекту нормативно-правового акта, здійснює його змістове коригування з метою приведення у відповідність до встановлених вимог та можливості винесення на всенародне голосування, що зазначається у самому висновку.
3. Висновок експертної групи Академії правових наук України повинен містити положення про відповідність пропонованого для винесення на референдум питання та/або проекту нормативно-правового акта вимогам Конституції України, цього закону, загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права або запропоновану експертною групою на підставі змістового коригування, визначеного у частині другій цієї статті, нову редакцію питання (проекту нормативно-правового акта), що пропонується винести на референдум.
4. У разі згоди ініціативної групи із запропонованим експертною групою Академії правових наук України змістовим коригуванням питання (проекту нормативно-правового акта), що пропонується винести на референдум, така редакція вважається остаточною та не потребує нового затвердження з боку зборів громадян, які ініціювали референдум.

РОЗДІЛ IV. ПІДГОТОВКА РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 10. Збір підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою

Стаття 43. Порядок і строки збирання підписів ініціативними групами

1. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою проголошується на вимогу не менш ніж п’ятисот тисяч громадян України, які мають право голосу на референдумі, за умови, що підписи щодо проголошення референдуму зібрано не менш ніж у двох третинах областей, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі і не менш ніж по двадцять п’ять тисяч підписів у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.
2. Місцевий референдум за народною ініціативою проголошується на вимогу не менш ніж десятої частини жителів відповідної  адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої пропонується провести місцевий референдум.
3. Збір підписів під вимогою про проголошення всеукраїнського референдуму проводиться у строк, що не перевищує дев’яносто календарних днів від моменту реєстрації Центральною виборчою комісією першої зі створених ініціативних груп, а про проголошення місцевого референдуму – у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів з моменту реєстрації територіальною комісією з референдуму ініціативної групи щодо проведення місцевого референдуму в межах села, селища, міста (крім міст з районним поділом), району, району в місті або з моменту реєстрації територіальною комісією з референдуму першої зі створених ініціативних груп щодо проведення місцевого референдуму в межах Автономної Республіки Крим, області, міста з районним поділом.
4. Створена і зареєстрована в установленому порядку ініціативна група (групи) від моменту отримання відповідного свідоцтва Центральної виборчої комісії у разі ініціювання всеукраїнського референдуму та територіальної комісії з референдуму в разі ініціювання місцевого референдуму здійснює збір підписів громадян України під вимогою про проведення референдуму як безпосередньо – через своїх членів, так і з залученням інших осіб, не молодших шістнадцяти років.
5. Збір підписів може проводитись як на оплатній основі, так і безоплатно (на громадських засадах). Оплата праці осіб, які здійснюють збір підписів під вимогою про проголошення референдуму та не є членами ініціативної групи, здійснюється на підставі угоди укладеної цими особами з ініціативною групою.
Оплата праці осіб, які здійснюють збір підписів під вимогою про проголошення референдуму проводиться виключно за рахунок коштів фонду референдуму, створеного ініціативною групою у порядку, встановленому цим законом.

Стаття 44. Підпис під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою

1. Волевиявлення громадян щодо підтримки вимоги про проголошення референдуму може здійснюватися шляхом власноручних підписів громадян у підписних листах або шляхом електронного цифрового підпису під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою на веб-сайті ініціативної групи референдуму.
2. З метою реалізації права громадян ставити електронний підпис під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою кожна ініціативна група створює свій веб-сайт, на якому розміщуються проекти нормативно-правових актів, інші питання, які пропонується винести на голосування, електронні підписні листи, де громадянин може поставити електронний підпис під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою, форму яких затверджує Центральна виборча комісія.
3. Електронний цифровий підпис під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою має відповідати вимогам до такого роду підписів, встановленим Законом України «Про електронний цифровий підпис».
За умови дотримання вимог, визначених Законом України «Про електронний цифровий підпис», достовірність електронного цифрового підпису не може ставитися під сумнів.

Стаття 45. Відповідальність за порушення порядку збирання підписів та перешкоджання у зборі підписів

За порушення встановленого порядку збору підписів, створення перешкод діяльності ініціативних груп, а також за надання громадянами завідомо неправдивих відомостей для внесення їх до підписних листів винні особи несуть відповідальність, передбачену законом.

Глава 11. Встановлення результатів збору підписів під вимогою про проведення референдуму за народною ініціативою

Стаття 46. Підрахунок зібраних ініціативними групами підписів

1. Підрахунок зібраних ініціативними групами підписів під вимогою про проголошення референдуму ведеться лічильними комісіями.

2. У разі ініціювання всеукраїнського референдуму кожна лічильна комісія здійснює підрахунок підписів, зібраних ініціативною групою, створеною тими самими зборами громадян, на яких була створена ця лічильна комісія.
Загальний підрахунок даних всіх лічильних комісій референдуму здійснює лічильна комісія, створена та зареєстрована першою, на підставі документів і матеріалів переданих іншими лічильними комісіями.
3. Про наслідки підрахунку підписів, зібраних кожною лічильною комісією, складаються відповідні протоколи та акти у трьох екземплярах за підписами її членів, затверджені головою ініціативної групи. Підпис голови ініціативної групи засвідчується нотаріально.
4. Про наслідки загального підрахунку даних всіх лічильних комісій з референдуму перша із зареєстрованих лічильних комісій складає протокол та акт у трьох екземплярах за підписами членів лічильної комісії, які затверджуються головою ініціативної групи, створеної тими самими зборами громадян, на яких створена ця лічильна комісія. Підпис голови ініціативної групи засвідчується нотаріально.

Стаття 47. Передача ініціативними групами підписних листів до Центральної виборчої комісії, територіальної комісії з референдуму

1. Голова ініціативної групи, який затвердив протокол та акти про наслідки загального підрахунку даних збору підписів всіма ініціативними групами референдуму, або представник цієї ініціативної групи не пізніше наступного дня після затвердження актів і складання протоколів подає (передає) їх Центральній виборчій комісії разом з підписними листами та необхідними супровідними документами.
2. Голова (представник) ініціативної групи сільського, селищного, міського (крім міст з районним поділом), районного, районного в місті референдуму не пізніше наступного дня після затвердження актів і складання протоколів подає їх до територіальної комісії з референдуму разом з підписними листами та необхідними супровідними документами, а також повідомляє про це відповідну місцеву раду, надсилаючи їй копії документів, поданих до територіальної комісії з референдуму.
3. Підписні листи та інші документи надсилаються (передаються) Центральній виборчій комісії або територіальній комісії з референдуму представником ініціативної групи не пізніше двадцять четвертої години дня, в який спливає строк збору підписів на підтримку вимоги проголошення референдуму, визначений частиною третьою статті 43 цього закону.
4. Передача (відправка) документів до Центральної виборчої комісії, територіальної комісії з референдуму здійснюється за описом.
5. Якщо підписні листи та інші документи не надіслані (не передані) Центральній виборчій комісії, територіальній комісії з референдуму у строк, встановлений частиною третьою цієї статті, Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму ухвалює рішення про припинення збору підписів під вимогою про проголошення референдуму та про припинення ініціативи щодо проголошення відповідного референдуму. Відповідне рішення не пізніше ніж на третій день від дня його прийняття публікує Центральна виборча комісія у газеті "Голос України" та/або "Урядовий кур’єр", а територіальна комісія з референдуму – в офіційних друкованих засобах масової інформації, що розповсюджуються на території адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої пропонується провести референдум, або в газетах "Голос України" та/або "Урядовий кур’єр".

Стаття 48. Перевірка підписів громадян Центральною виборчою комісією, територіальною комісією з референдуму та встановлення підсумків збору підписів

1. Перевірку зібраних ініціативними групами підписів громадян під вимогою про проголошення всеукраїнського референдуму здійснює Центральна виборча комісія, а про проголошення місцевого референдуму – територіальна комісія з референдуму.

2. Центральна виборча комісія протягом двадцяти календарних днів, а територіальна комісія з референдуму протягом десяти календарних днів після надходження підписних листів із супровідними документами перевіряє дотримання порядку збирання підписів, правильність оформлення підписних листів, достовірність відомостей про громадян, що містяться в підписних листах, та їхніх підписів, на підставі чого ухвалює рішення про підсумки збору підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою.
3. Перевірку наведених у частині другій цієї статті відомостей Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму може проводити вибірково на свій розсуд. Вибіркова перевірка дотримання порядку збирання підписів, правильності оформлення підписних листів, достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах, та їхніх підписів повинна охопити не менше ¼ зібраних підписів, що містяться у підписних листах, наданих кожною ініціативною групою. Встановлення факту невідповідності підпису (ряду підписів) на одному підписному листі не може бути підставою для визнання цього підписного листа недійсним в цілому. Перевірка правильності збирання підписів проводиться за участі представників ініціативних груп та лічильних комісій, офіційних спостерігачів.
4. При встановленні на підставі підписних листів кількості громадян України, які підтримали ініціативу проголошення референдуму за народною ініціативою, не враховуються підписи окремих громадян України, якщо:
1) у підписному листі немає всіх або окремих відомостей про громадянина України, який підтримує своїм підписом проголошення референдуму, передбачених формою підписного листа;
2) підпис замість громадянина України зроблено іншою особою, за винятком підстав, зазначених у цьому законі;
3) підпис зроблено особою, яка на день підписання не мала права голосу на референдумі;
4) підписи зроблено громадянином України декілька разів;
5) виявлена недостовірність відомостей про особу, яка поставила свій підпис внесених до підписного листа;
6) у підписному листі поставила підпис особа, яка не проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої планується провести місцевий референдум.
Перелік підстав, встановлених цим законом, за яких не враховуються підписи на підписних листах, є вичерпним.
4. При встановленні на підставі підписних листів кількості громадян України, які підтримали вимогу про проголошення референдуму, не враховуються підписні листи, якщо:
1) підписи громадян України зібрані особою, яка не є членом відповідної ініціативної групи або не уклала з ініціативною групою відповідної угоди;
2) у підписних листах містяться недостовірні відомості про особу, яка збирала підписи громадян України;
3) у підписних листах немає відомостей про особу, яка збирала підписи громадян України;
4) у підписних листах замість підпису особи, яка збирала підписи громадян України, міститься підпис іншої особи;
5) підписні листи не відповідають встановленій формі.
Перелік підстав, встановлених цим законом, за наявності яких підписні листи не враховуються є вичерпним.

Стаття 49. Рішення про підсумки збору підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою

1. За підсумками перевірки підписних листів Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму ухвалює рішення про підсумки збирання підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою.
2. Якщо кількість підписів громадян, які підтримують вимогу про проголошення референдуму, достатня для призначення референдуму, Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму зазначає це у своєму рішенні про підсумки збирання підписів під вимогою про проведення референдуму.
3. Якщо кількість підписів громадян, які підтримують вимогу про проголошення референдуму, недостатня для призначення референдуму, Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму приймає вмотивоване рішення про підсумки збирання підписів під вимогою про проведення референдуму, в якому вказує на недостатню кількість підписів громадян, які підтримують вимогу про проголошення референдуму, та підстави для неврахування підписів окремих громадян України та підписних листів. Одночасно з цим рішенням Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму приймає рішення про припинення ініціативи щодо проголошення відповідного референдуму.

 

4. Рішення Центральної виборчої комісії, територіальної комісії з референдуму про припинення ініціативи щодо проголошення відповідного референдуму не пізніше наступного дня від дня його прийняття видається (подається) представнику ініціативної групи (ініціативних груп) та не пізніше ніж на третій день від дня його прийняття публікується Центральною виборчою комісією в газеті "Голос України" та/або "Урядовий кур’єр", а територіальною комісією з референдуму – в офіційних друкованих засобах масової інформації, що розповсюджуються на території адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої пропонувалося провести референдум, або в газетах "Голос України" та/або "Урядовий кур’єр".
5. Ініціативна група після одержання рішення, зазначеного в частині четвертій цієї статті, може оскаржити його у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
6. Центральна виборча комісія не пізніше наступного дня після прийняття нею рішення про підсумки збирання підписів під вимогою про проголошення всеукраїнського референдуму зобов’язана подати (надіслати) його Президенту України разом з переліком питань та проектом  нормативно-правового акта, що виносяться на референдум, а також протоколом засідання Центральної виборчої комісії для підготовки указу про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою відповідно до Конституції України та у порядку, передбаченому цим законом.
7. Якщо ініціативна група зібрала під вимогою про проведення місцевого референдуму не менш як одну десяту підписів громадян, що проживають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, в якій пропонується провести місцевий референдум, територіальна  комісія з референдуму у строки, визначені частиною другою статті 48 цього Закону зобов’язана прийняти рішення про підсумки збору підписів під вимогою про проголошення місцевого референдуму. Зазначене рішення є підставою для проголошення цією комісією референдуму за народною ініціативою.

Глава 12.  Доведення до відома громадян інформації про ініціювання референдуму

Стаття 50. Інформування громадян про ініціювання референдуму

1. Центральна виборча комісія, територіальні комісії з референдумів доводять до відома населення через засоби масової інформації відомості про хід організації та проведення референдуму.
2. Засоби масової інформації всебічно висвітлюють хід організації і проведення референдуму, їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов’язані з ініціюванням, організацією та проведенням референдуму, і одержання відповідної інформації.
3. Рішення, що стосуються перебігу референдумного процесу, а також питання, проекти нормативно-правових актів, які пропонується винести на референдум, підлягають опублікуванню у засобах масової інформації.

Стаття 51. Агітація “ЗА” або “ПРОТИ” вимоги про проголошення референдуму за народною ініціативою

Агітація “ЗА” або “ПРОТИ” вимоги про проголошення референдуму здійснюється в порядку, передбаченому главою 17 цього закону, за винятком положень про строки агітації щодо референдуму.

Стаття 52. Обговорення винесеного на референдум питання, проекту нормативно-правового акта

1. Питання, проект нормативно-правового акта, що виносяться на референдум, можуть бути обговорені на зборах громадян, у трудових колективах, у політичних партіях та громадських об’єднаннях.
2. За результатами обговорення можуть ухвалюватися висновки щодо підтримання ініціативи референдуму з даних питань або її відхилення, щодо доцільності проведення референдуму з даного питання, підтримки питань, що пропонується винести на голосування.
3. Зазначені висновки можуть оприлюднюватися і доводитися до відома громадян, у тому числі через засоби масової інформації.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 13. Проголошення референдуму за народною ініціативою

Стаття 53. Проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

Президент України невідкладно і в строк, який не повинен перевищувати десяти календарних днів з моменту надходження рішення Центральної виборчої комісії про підсумки збирання підписів під вимогою про проведення референдуму за народною ініціативою, зобов’язаний видати указ про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою із зазначенням у ньому дати проведення референдуму, який має проходити не раніше ніж через дев’яносто днів і не пізніше ніж через сто двадцять днів від дня оприлюднення указу.

Стаття 54. Проголошення місцевого референдуму за народною ініціативою місцевою радою

Територіальна комісія з референдуму в десятиденний строк від моменту прийняття рішення про підсумки збору підписів під вимогою про проведення місцевого референдуму за народною ініціативою зобов’язана проголосити місцевий референдум за народною ініціативою, зазначивши у ньому дату проведення референдуму, який має проходити не раніше ніж через п’ятдесят днів і не пізніше ніж через шістдесят днів від дня оприлюднення рішення про проголошення місцевого референдуму за народною ініціативою.

Стаття 55. Зміст рішення про проголошення референдуму за народною ініціативою

В указі Президента України про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та рішення територіальної комісії з референдуму про проголошення місцевого референдуму за народною ініціативою обов’язково має бути зазначено:
назву та вид референдуму;
дату проведення референдуму;
питання, що виносяться на референдум;
проекти нормативно-правових актів, що виносяться на референдум.

Стаття 56. Відповідальність за відмову від проголошення референдуму за народною ініціативою, за недотримання (пропуск) встановлених цим законом строків проголошення референдуму за народною ініціативою

За відмову від проголошення референдуму за народною ініціативою або недотримання (пропуск) встановлених цим законом строків проголошення референдуму за народною ініціативою винні особи несуть відповідальність, встановлену чинними законами.

Глава 14. Створення округів та дільниць референдуму за народною ініціативою

Стаття 57. Округи референдуму за народною ініціативою

1. Всеукраїнський референдум проводиться в єдиному загальнодержавному окрузі референдуму, який охоплює всю територію України, закордонний округ та двісті двадцять п’ять територіальних округів, що утворюються Центральною виборчою комісією та існують на постійній основі.
Територіальні округи в межах Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються Центральною виборчою комісією з приблизно рівною кількістю учасників референдумів у кожному територіальному окрузі.
Орієнтовну середню кількість учасників референдумів у територіальних округах визначає Центральна виборча комісія, виходячи з відомостей Державного реєстру виборців. Відхилення кількості учасників референдумів у територіальних округах не може перевищувати п’ятнадцяти відсотків орієнтовної середньої кількості учасників референдумів у територіальних округах.
2. Рішення про утворення територіальних округів для проведення всеукраїнського референдуму приймає Центральна виборча комісія не пізніш як на сьомий день від дня опублікування відповідного указу Президента України про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
3. Закордонний округ складають усі закордонні дільниці, призначені для голосування на всеукраїнському референдумі.
4. Рішення Центральної виборчої комісії про утворення територіальних округів для проведення всеукраїнського референдуму із зазначенням їх номерів, територіальних меж та центрів публікується Центральною виборчою комісією в газетах "Голос України" та/або "Урядовий кур’єр", а також регіональних офіційних засобах масової інформації не пізніше ніж на третій день від дня їх утворення.
5. Місцевий референдум за народною ініціативою проводиться в межах територіального округу.
6. Межі територіального округу з проведення місцевого референдуму за народною ініціативою збігаються з адміністративними межами села, селища, міста, району в місті, району, області, Автономної Республіки Крим, на території яких проводиться відповідний місцевий референдум. Територіальний округ з проведення місцевого референдуму на території міста з районним поділом, району, області, Автономної Республіки Крим поділяється на районні у місті округи, районні округи в межах області та Автономної Республіки Крим, межі яких збігаються з межами районів у місті, районів області та Автономної Республіки Крим.
Рішення про утворення таких територіальних округів та районних у місті, районних в межах області та Автономної Республіки Крим округів не приймається.

Стаття 58. Дільниці з референдуму за народною ініціативою

1. Для підготовки організації та проведення голосування і підрахунку голосів учасників референдуму Центральна виборча комісія або окружна комісія з всеукраїнського референдуму на всеукраїнському референдумі, територіальна комісія з референдуму або окружна комісія на місцевому референдумі утворюють дільниці з референдуму (далі – дільниці).
2. Дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною.
3. Дільниці утворюються не пізніше як за тридцять днів до дня голосування на референдумі. У виняткових випадках дільниці утворюються не пізніше ніж за сім днів до дня голосування на референдумі з одночасним утворенням дільничних комісій з референдуму.
4. Дільниці утворюються з кількістю учасників референдуму від двадцяти до двох тисяч п’ятисот осіб.
Дільниці за розміром поділяються на:
1) малі – з кількістю учасників референдуму до п’ятисот осіб;
2) середні – з кількістю учасників референдуму від п’ятисот до тисячі п’ятисот осіб;
3) великі – з кількістю учасників референдуму від тисячі п’ятисот до двох тисяч п’ятисот осіб.
Якщо на відповідній території, у відповідному закладі чи установі налічується менше двадцяти учасників референдуму, за рішенням Центральної виборчої комісії або територіальної комісії з референдуму на відповідній території, у відповідному закладі чи установі дільниця може бути утворена з кількістю, меншою від граничної кількості учасників референдуму, встановленої абзацом другим частини четвертої цієї статті. Закордонні дільниці можуть утворюватися з кількістю учасників референдуму, більшою ніж дві тисячі п'ятсот осіб.
5. Комісія, яка в межах наданих повноважень утворила дільниці, своїм рішенням встановлює єдину нумерацію дільниць в межах територіального округу.

Стаття 59. Звичайні дільниці референдумів за народною ініціативою

1. Звичайні дільниці утворюються для організації голосування учасників референдуму за місцем їх проживання.
Звичайні дільниці утворює Центральна виборча комісія, територіальні та відповідні окружні комісії з референдуму за поданням виконавчих комітетів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, а в разі відсутності таких органів – за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження. Зазначені подання вносяться не пізніше ніж за тридцять вісім днів до дня голосування на референдумі.
Відповідна комісія з референдуму своїм рішенням визначає межі кожної звичайної дільниці референдуму (назва населеного пункту, вулиця, перелік житлових будинків), а також місцезнаходження дільничної комісії з референдуму та приміщення для голосування.
2. Якщо у встановлений цією статтею строк не надійшли подання щодо утворення звичайних дільниць, відповідна комісія з референдуму утворює їх на підставі подань відповідної районної, районної у місті (а в разі її відсутності – обласної чи міської для міст Києва та Севастополя) державної адміністрації.
3. Рішення про утворення дільниць та про встановлення єдиної нумерації відповідна комісія з референдуму невідкладно передає до відповідних органів ведення Державного реєстру виборців.
4. У разі одночасного проведення місцевого та всеукраїнського референдумів за народною ініціативою звичайні дільниці місцевого референдуму не утворюються, використовуються звичайні дільниці всеукраїнського референдуму.

Стаття 60. Спеціальні дільниці референдумів за народною ініціативою

1. Спеціальні дільниці всеукраїнського референдуму утворюються окружними комісіями з всеукраїнського референдуму, Центральною виборчою комісією у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які в день голосування перебувають у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах або в інших місцях тимчасового перебування осіб з обмеженими можливостями пересування за місцем розташування відповідних закладів (установ) або за місцем приписки судна чи полярної станції України.
2. Спеціальні дільниці місцевого референдуму утворюються територіальними комісіями з референдуму у стаціонарних лікувальних закладах на території відповідного округу за місцем розташування відповідних закладів (установ), в інших місцях тимчасового перебування учасників місцевого референдуму з обмеженими можливостями пересування.
3. Спеціальні дільниці утворюються таким чином, щоб учасники референдумів могли проголосувати, не порушуючи режиму перебування в закладі (установі). Не допускається утворення однієї спеціальної дільниці для двох і більше закладів чи установ.
4. Спеціальні дільниці утворюються Центральною виборчою комісією, територіальними та відповідними окружними комісіями з референдуму за поданням виконавчих комітетів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, а в разі відсутності таких органів – за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження. Зазначені подання вносяться не пізніше ніж за тридцять вісім днів до дня голосування на референдумі.
5. У поданні щодо утворення спеціальної дільниці у відповідному закладі чи установі зазначаються:
1) назва закладу чи установи;
2) юридична адреса закладу чи установи;
3) орієнтовна кількість учасників референдуму, які перебуватимуть у закладі чи установі на день голосування на референдумі;
4) наявність відповідного приміщення для голосування та його адреса (якщо адреса приміщення для голосування відмінна від юридичної адреси закладу чи установи);
5) зобов’язання керівництва закладу чи установи щодо забезпечення відкритого доступу до приміщення для голосування членів відповідної комісії з референдуму та осіб, які за цим законом мають право бути присутніми при голосуванні та підрахунку голосів.
6. У поданні щодо утворення спеціальної дільниці з всеукраїнського референдуму на судні, що у день голосування перебуває у плаванні під Державним Прапором України, зазначаються:

1) назва судна;
2) порт приписки судна;
3) орієнтовна кількість учасників референдуму на судні;
4) останній перед днем проведення референдуму день виходу судна у плавання з порту приписки;
5) орієнтовний найближчий до дня проведення референдуму час заходу судна у порт України.
7. У військових частинах (формуваннях), установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, суднах, що у день голосування перебувають у плаванні під Державним Прапором України, дільниці з місцевого референдуму не утворюються.
8. У військових частинах (формуваннях) дільниці з всеукраїнського референдуму, як правило, не утворюються. Військовослужбовці голосують на звичайних дільницях, розташованих за межами військових частин (формувань). Спеціальна дільниця з всеукраїнського референдуму на території військової частини (формування), дислокованої за межами населеного пункту, може утворюватися як виняток Центральною виборчою комісією за поданням відповідної окружної комісії з всеукраїнського референдуму. Таке подання повинно надійти до Центральної виборчої комісії не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі. У поданні, крім відомостей, передбачених частиною п’ятою цієї статті, наводиться обґрунтування необхідності утворення відповідної спеціальної дільниці.
Підставою для такого подання є звернення командира військової частини (формування) до відповідної окружної комісії з всеукраїнського референдуму, яке має надійти не пізніш як за тридцять сім днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі. У зверненні зазначаються:
1) номер та/або адреса військової частини (формування);
2) обґрунтування необхідності утворення спеціальної дільниці всеукраїнського референдуму у військовій частині (формуванні);
3) орієнтовна кількість учасників всеукраїнського референдуму на такій дільниці;
4) наявність відповідного приміщення для голосування та його адреса (якщо адреса приміщення для голосування відмінна від юридичної адреси військової частини (формування);
5) зобов’язання щодо забезпечення відкритого доступу до приміщення для голосування членів відповідної комісії з всеукраїнського референдуму та осіб, які за цим законом мають право бути присутніми при голосуванні та підрахунку голосів.
9. У винятковому випадку утворення нового стаціонарного лікувального закладу, установи виконання покарань, слідчого ізолятора чи іншого закладу (установи) з тимчасовим перебуванням учасників всеукраїнського референдуму з обмеженими можливостями пересування, непередбаченого виходу у плавання в день голосування судна під Державним Прапором України чи непередбаченого утворення (передислокації) військової частини (формування), дислокованої за межами населеного пункту, спеціальна дільниця може утворюватися Центральною виборчою комісією не пізніш як за десять днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі за поданням відповідної окружної комісії всеукраїнського референдуму. Зазначене подання вноситься не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до дня голосування на підставі відповідного звернення районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської, районної у місті (у разі її створення) ради, командира військової частини (формування). У зверненні вказуються відомості, передбачені частинами п’ятою, шостою, восьмою цієї статті.
10. Окружна комісія з всеукраїнського референдуму в разі утворення спеціальної дільниці відповідно до частини дев’ятої цієї статті надає Центральній виборчій комісії пропозиції щодо номера дільниці.
11. Рішення про утворення спеціальних дільниць відповідна комісія з референдуму невідкладно передає до органів ведення Державного реєстру виборців.
12. У разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевих референдумів за народною ініціативою спеціальні дільниці з місцевого референдуму не утворюються, використовуються спеціальні дільниці з всеукраїнського референдуму, утворені відповідно до цього закону, за винятком обмежень, встановлених частиною сьомою цієї статті.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 14. Створення округів та дільниць референдуму за народною ініціативою

Стаття 61. Закордонні дільниці з референдумів за народною ініціативою

1. У разі проведення місцевих референдумів закордонні дільниці не утворюються.

2. Закордонні дільниці з всеукраїнського референдуму утворюються Центральною виборчою комісією не пізніше ніж за тридцять три дні до дня голосування на всеукраїнському референдумі за поданням Міністерства закордонних справ України.
Закордонні дільниці з всеукраїнського референдуму утворюються при закордонних дипломатичних установах України, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України.
Подання Міністерства закордонних справ України повинно надійти до Центральної виборчої комісії не пізніше ніж за тридцять вісім днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі. Таке подання підписується Міністром закордонних справ України та скріплюється печаткою Міністерства закордонних справ України. У поданні зазначаються:
1) назва іноземної держави, в якій утворюється закордонна дільниця;
2) назва та адреса закордонної дипломатичної установи України, при якій утворюється дільниця, найменування та адреса військової частини (формування), дислокованої за межами України;
3) адреса приміщення для голосування;
4) наявність письмової згоди компетентних органів влади країни перебування на утворення закордонної дільниці з всеукраїнського референдуму, у тому числі з приміщенням для голосування за межами закордонної дипломатичної установи України;
5) межі кожної закордонної дільниці з всеукраїнського референдуму з урахуванням територій консульських округів або їх частин;
6) орієнтовна кількість учасників всеукраїнського референдуму, яких буде внесено до списків учасників референдуму на відповідній закордонній дільниці.
2. Перелік держав, де проживає значна кількість учасників всеукраїнського референдуму, визначає Центральна виборча комісія не пізніше ніж за сорок п’ять днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі за поданням Міністерства закордонних справ України.
У окремих випадках закордонна дільниця з всеукраїнського референдуму може бути утворена з приміщенням для голосування за межами закордонної дипломатичної установи України. Така закордонна дільниця з всеукраїнського референдуму може бути утворена тільки на території великих міст держави, де проживає чи перебуває не менше однієї тисячі громадян України, які мають право голосу на референдумі. Для забезпечення своєчасного утворення закордонних дільниць з всеукраїнського референдуму Міністерство закордонних справ України невідкладно після оголошення рішення про проголошення всеукраїнського референдуму звертається до органів влади іноземних держав з проханням дати згоду, зокрема, на утворення дільниць з всеукраїнського референдуму з приміщенням для голосування за межами закордонних дипломатичних установ України.
3. Центральна виборча комісія своїм рішенням визначає межі кожної закордонної дільниці; назву та адресу закордонної дипломатичної установи України, при якій утворюється дільниця, чи найменування та місце дислокації військової частини (формування), дислокованої за межами України; визначає приміщення для голосування на закордонній дільниці всеукраїнського референдуму; встановлює єдину нумерацію закордонних дільниць з всеукраїнського референдуму.

Глава 15. Створення комісій з референдуму за народною ініціативою

Стаття 62. Система комісій з референдуму за народною ініціативою

1. Систему комісій з всеукраїнського референдуму, що здійснюють організацію та проведення всеукраїнського референдуму, становлять:

1) Центральна виборча комісія як центральна комісія з всеукраїнського референдуму, повноваження якої поширюються на всю територію України та на закордонний округ всеукраїнського референдуму;
2) окружні комісії з всеукраїнського референдуму, які здійснюють свої повноваження у межах територіального округу всеукраїнського референдуму;
3) дільничні комісії з всеукраїнського референдуму, які здійснюють свої повноваження у межах дільниць з всеукраїнського референдуму.
Повноваження окружної комісії з всеукраїнського референдуму закордонного округу здійснює Центральна виборча комісія.
2. Систему комісій з місцевого референдуму за народною ініціативою становлять:
1) Центральна виборча комісія, яка здійснює повноваження, визначені Законом України «Про Центральну виборчу комісію»;
2) територіальна комісія з місцевого референдуму, яка здійснює свої повноваження у межах відповідного територіального округу місцевого референдуму;
3) окружні комісії з місцевого референдуму в разі проведення міського референдуму міста з районним поділом, обласного, республіканського референдуму Автономної Республіки Крим, які здійснюють свої повноваження у межах відповідного округу з місцевого референдуму;
4) дільнична комісія з місцевого референдуму, яка здійснює свої повноваження у межах дільниці з місцевого референдуму.

Стаття 63. Статус комісій з референдуму за народною ініціативою

1. Комісії з референдуму є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення референдумів, а також забезпечувати дотримання та однакове застосування законодавства України про референдуми.
2. Статус Центральної виборчої комісії визначається Конституцією України, Законом України «Про Центральну виборчу комісію», цим та іншими законами України.
3. Центральна виборча комісія не є правонаступником окружних комісій з всеукраїнського референдуму, а територіальні комісії з референдуму не є правонаступниками окружних комісій з місцевого референдуму.
4. Статус територіальної комісії з референдуму (далі – територіальна комісія), окружної комісії з всеукраїнського та окружної комісії з місцевого референдуму (далі – окружна комісія), а також дільничних комісій з референдуму (далі – дільнична комісія) визначається цим законом.
5. Окружні комісії є юридичними особами. Окружні комісії є комісіями вищого рівня щодо всіх дільничних комісій в межах відповідного територіального округу всеукраїнського або територіального округу місцевого референдуму.
6. Територіальні комісії є спеціальними постійно діючими колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення місцевого референдуму і забезпечувати дотримання та однакове застосування законодавства про референдуми.
Територіальна комісія є юридичною особою і створюється на рівні сіл, селищ, міст, районів у місті, районів, областей та Автономної Республіки Крим.
Територіальна комісія є комісією вищого рівня щодо всіх дільничних комісій, а також окружних комісій в межах відповідного територіального округу з питань організації і проведення місцевого референдуму. 
7. Дільнична комісія не є юридичною особою. Дільнична комісія є суб’єктом відповідного референдумного процесу, має право звертатися в межах своїх повноважень до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також до підприємств, закладів, установ та організацій всіх форм власності, їх посадових та службових осіб. Дільнична комісія має власну печатку, зразок якої затверджує Центральна виборча комісія.

Стаття 64. Вимоги до членів комісій з референдуму за народною  ініціативою

1. До складу комісій з референдуму можуть входити громадяни України, які проживають у межах території України. Громадянин України може одночасно входити до складу лише однієї комісії з референдуму.

2. До складу комісій з референдуму не можуть входити посадові та службові особи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також громадяни, які утримуються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.
3. До складу комісій з місцевого референдуму можуть входити виключно особи, які проживають на відповідній території.

Стаття 65. Порядок формування складу окружних комісій з всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

1. Окружні комісії з всеукраїнського референдуму утворюються Центральною виборчою комісією не пізніше ніж за шістдесят днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі.
2. Дві третини від складу окружної комісії з всеукраїнського референдуму складають особи, делеговані місцевими осередками політичних партій та громадських об’єднань, що діють на відповідній території, зборами громадян, які проживають на відповідній території.
Третину від загального складу окружної комісії всеукраїнського референдуму мають складати особи, делеговані ініціативними групами референдуму, що діють на відповідній території.
3. Подання щодо кандидатур до складу окружної комісії всеукраїнського референдуму вносяться до Центральної виборчої комісії не пізніше ніж за шістдесят п’ять днів до дня всеукраїнського референдуму осередками політичних партій та громадських об’єднань, що діють на відповідній території, зборами громадян, які проживають на відповідній території, ініціативними групами референдуму.
У поданні зазначаються відомості про наявність у запропонованих осіб досвіду участі в роботі комісій з референдуму чи виборчих комісій, наявність відповідної освіти чи підготовки. До подання долучаються заяви осіб, запропонованих до складу відповідної окружної комісії з всеукраїнського референдуму, про згоду на участь у її роботі.
4. Склад окружної комісії з всеукраїнського референдуму не може бути меншим за одинадцять та більшим за двадцять одну особу. 
Кількісний склад окружної комісії з всеукраїнського референдуму визначає Центральна виборча комісія залежно від подань, що надійшли від уповноважених суб’єктів.
5. Голова, заступник голови та секретар окружної комісії з всеукраїнського референдуму обираються на першому засіданні окружної комісії з її складу шляхом голосування.
6. Окружна комісія з референдуму в п’ятиденний строк після її утворення публікує у місцевих засобах масової інформації за участю держави відомості про своє місцезнаходження, поштову адресу, номер телефону, режим роботи, склад, а також зміни у них.
7. Якщо у встановлений частиною третьою цієї статті строк не надійшли подання від місцевих осередків політичних партій та громадських об’єднань, зборів громадян, які проживають на відповідній території, щодо складу окружної комісії з всеукраїнського референдуму або якщо кількість запропонованих до складу окружної комісії з всеукраїнського референдуму осіб становить менше одинадцяти, ініціативні групи з всеукраїнського референдуму, що діють на відповідній території, не пізніш як за шістдесят два дні до дня голосування пропонують до складу окружних комісій з всеукраїнського референдуму кандидатури членів комісії у кількості, яка дасть змогу сформувати мінімальний склад окружної комісії з всеукраїнського референдуму. У складі окружної комісії з всеукраїнського референдуму кількість представників ініціативних груп не повинна перевищувати половини складу окружної комісії з всеукраїнського референдуму.

8. Якщо у встановлений частиною третьою цієї статті строк не надійшли подання щодо складу окружної комісії з всеукраїнського референдуму або якщо кількість запропонованих до складу окружної комісії з всеукраїнського референдуму осіб становить менше одинадцяти, а у спосіб, визначений частиною сьомою цієї статті, персональний склад окружної комісії з референдуму сформований не був,  Центральна виборча комісія за шістдесят днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі затверджує склад окружної комісії з всеукраїнського референдуму на підставі пропозицій, поданих районною, районною у місті (а в разі її відсутності – обласною чи міською для міст Києва та Севастополя) державною адміністрацією.
9. Членам окружної комісії з референдуму Центральна виборча комісія видає посвідчення, форму яких вона затверджує.

Стаття 66. Порядок формування складу територіальних комісій з референдуму за народною ініціативою

1. Територіальні комісії з референдуму є постійно діючими колегіальними органами, що утворюються на рівні сіл, селищ, міст, районів у містах, районів, областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя на визначений законом строк.

2. Дві третини складу територіальних комісій діють на постійній основі протягом строку, на який вони призначені, а третина складу комісії виконує свої обов’язки на період організації та проведення місцевого референдуму.
3. Статус членів територіальної комісії, які виконують свої обов’язки на постійній основі, не відрізняється від статусу членів територіальної комісії, які виконують свої обов’язки на тимчасовій основі, їхні права та обов’язки під час організації та проведення місцевого референдуму є рівними.
4. Склад територіальної комісії з референдуму не може бути меншим вісімнадцяти і більшим двадцяти чотирьох осіб.
Кількісний склад територіальної комісії визначається виходячи з подань, що надійшли від уповноважених суб’єктів.
5. Склад членів територіальної комісії на постійній основі затверджує Центральна виборча комісія один раз на п’ять років за поданнями місцевих осередків політичних партій та громадських об’єднань, що діють на території, в межах якої планується створити територіальну комісію, зборів громадян, які проживають на відповідній території.
6. Третину складу територіальної комісії Центральна виборча комісія призначає не пізніш як за сорок днів до дня голосування з осіб, запропонованих до складу комісії ініціативною групою місцевого референдуму. Ці особи входять до складу територіальної комісії на період організації та проведення референдуму і з моменту оголошення результатів референдуму за народною ініціативою втрачають статус членів територіальної комісії з референдуму.
7. Подання щодо кандидатур до складу територіальної комісії референдуму вносяться до Центральної виборчої комісії ініціативними групами не пізніше ніж за сорок два дні до дня місцевого референдуму.
У поданні зазначаються відомості про наявність у запропонованих осіб досвіду участі в роботі комісій з референдуму чи виборчих комісій, наявність відповідної освіти чи підготовки. До подання долучаються заяви осіб, запропонованих до складу відповідної територіальної комісії з референдуму, про згоду на участь у її роботі.
8. Голова, заступник голови та секретар територіальної комісії обирається територіальною комісією з її складу шляхом голосування. Територіальна комісія може в будь-який момент звільнити голову, заступника голови та секретаря комісії і призначити на їх місце інших членів комісії.
9. Якщо у встановлений частинами шостою, сьомою цієї статті строк від уповноважених суб’єктів не надійшли подання щодо складу територіальної комісії або якщо кількість запропонованих до складу комісії осіб становить менше вісімнадцяти, місцеві осередки політичних партій, об’єднань громадян, збори громадян за місцем проживання пропонують до складу територіальної комісії кандидатури членів комісії у кількості, яка дасть змогу сформувати мінімальний склад територіальної комісії з референдуму не пізніше ніж за 41 день до дня голосування. У разі відсутності таких подань Центральна виборча комісія за поданням Голови призначає таких осіб до складу територіальної комісії з референдуму.
10. Центральна виборча комісія в останній тиждень останнього місяця п’ятого року повноважень двох третин персонального складу територіальної комісії призначає на їх місця нових членів, затверджуючи дві третини складу територіальної комісії референдуму в новому складі, на підставі пропозицій, поданих політичними партіями, громадськими об’єднаннями, зборами громадян за місцем проживання. Зазначені пропозиції повинні бути подані до Центральної виборчої комісії не пізніше ніж за дев’яносто днів до вказаної у цій частині дати.
11. Членам територіальної комісії Центральна виборча комісія видає посвідчення, форму яких вона затверджує.
12. У своїй діяльності територіальна комісія керується законом, а про прийняті рішення у випадках, визначених цим законом, інформує відповідні місцеві ради у встановлені ним строки.

Стаття 67. Порядок формування складу окружних комісій з місцевого референдуму за народною ініціативою

1. Окружні комісії з місцевого референдуму утворюються територіальною комісією не пізніше ніж за тридцять п’ять днів до дня голосування на місцевому референдумі.
2. Дві третини від складу окружної комісії з місцевого референдуму складають особи, делеговані місцевими осередками політичних партій та громадських об’єднань, що діють на відповідній території, зборами громадян за місцем проживання.
Третину від загального складу окружної комісії з місцевого референдуму мають складати особи, делеговані ініціативною групою місцевого референдуму.
3. Подання щодо кандидатур до складу окружної комісії з місцевого референдуму не пізніше ніж за тридцять сім днів до дня місцевого референдуму вносяться до територіальної комісії місцевими осередками політичних партій та громадських об’єднань, що діють на відповідній території, зборами громадян за місцем проживання, ініціативною групою місцевого референдуму.
У поданні зазначаються відомості про наявність у запропонованих осіб досвіду участі в роботі комісій з референдуму чи виборчих комісій, наявність відповідної освіти чи підготовки. До подання долучаються заяви осіб, запропонованих до складу відповідної окружної комісії з місцевого референдуму, про згоду на участь у її роботі.
4. Склад окружної комісії з місцевого референдуму не може бути меншим дванадцяти та більшим за двадцять одну особу. 
Кількісний склад окружної комісії з місцевого референдуму визначає територіальна комісія залежно від подань, що надійшли від уповноважених суб’єктів.
5. Голова, заступник голови та секретар окружної комісії з місцевого референдуму обираються на першому засіданні комісії з її складу шляхом голосування.
6. Окружна комісія з місцевого референдуму в п’ятиденний строк після її утворення публікує у місцевих засобах масової інформації державної або комунальної власності, що розповсюджуються на відповідній території, або в газетах «Голос України» чи «Урядовий Кур’єр»  відомості про своє місцезнаходження, поштову адресу, номер телефону, режим роботи, склад, а також зміни у них.
7. Якщо у строк, встановлений частиною третьою цієї статті, не надійшли подання від місцевих осередків політичних партій та громадських об’єднань, відповідних зборів громадян щодо складу окружної комісії з референдуму або якщо кількість запропонованих до складу цієї комісії осіб становить менше дванадцяти, ініціативна група місцевого референдуму, не пізніше ніж за тридцять шість днів до дня голосування пропонує до складу окружної комісії кандидатури членів комісії у кількості, яка дасть змогу сформувати мінімальний склад окружної комісії з місцевого референдуму. У складі окружної комісії з місцевого референдуму кількість представників ініціативної групи не повинна перевищувати половини складу комісії.
8. Якщо у встановлений частиною третьою цієї статті строк не надійшли подання щодо складу окружної комісії з місцевого референдуму або якщо кількість запропонованих до складу окружної комісії місцевого референдуму осіб становить менше дванадцяти, а у спосіб, визначений частиною сьомою цієї статті персональний склад комісії сформований не був, територіальна комісія за тридцять п’ять днів до дня голосування на місцевому референдумі затверджує склад окружної комісії з місцевого референдуму на підставі пропозицій, поданих виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а якщо такі комітети не створені – сільськими, селищними, міськими головами.
9. Членам окружної комісії з місцевого референдуму територіальна комісія видає посвідчення, форму яких затверджує Центральна виборча комісія.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 15. Створення комісій з референдуму за народною ініціативою

Стаття 68. Порядок утворення дільничних комісій референдуму за народною ініціативою

1. У разі проведення всеукраїнського референдуму дільнична комісія утворюється відповідною окружною комісією з всеукраїнського референдуму, а у разі проведення місцевого референдуму – територіальною комісією з референдуму, місцевого референдуму на рівні міст з районним поділом, областей та республіканського референдуму в Автономній Республіці Крим – відповідною окружною комісією з місцевого референдуму не пізніше ніж за двадцять п’ять днів до дня голосування на референдумі в порядку, передбаченому цим законом.

2. Дільничні комісії утворюються за поданням місцевих осередків політичних партій, громадських об’єднань, зборів громадян за місцем проживання, ініціативних груп референдумів.
Відповідні подання вносяться до окружної комісії, територіальної комісії не пізніше ніж за тридцять днів до дня голосування на референдумі.
У пропозиціях щодо визначення кандидатур до складу дільничної комісії зазначається:
1) прізвище, ім’я та по батькові особи;
2) рік народження (для осіб, яким у рік проведення референдуму виповнюється вісімнадцять років, — дата народження) особи;
3) громадянство особи;
4) місце проживання із зазначенням адреси, а також контактні телефони особи;
5) освіта особи;
6) місце роботи та займана посада особи;
7) інформація про наявність у особи досвіду участі в роботі комісій з референдуму чи виборчих комісій.
3. Дільнична комісія утворюється у складі, який не повинен бути меншим дев’яти та більшим вісімнадцяти осіб.
У поданні зазначаються відомості про наявність у запропонованих осіб досвіду участі в роботі комісій з референдуму чи виборчих комісій, наявність відповідної освіти чи підготовки. До подання додаються заяви осіб, запропонованих до складу відповідної дільничної комісії, про згоду на участь у її роботі.
4. Дільнична комісія утворюється у складі:
1) для малих дільниць — 9—12 осіб;
2) для середніх дільниць — 12—15 осіб;
3) для великих дільниць — 15—18 осіб.
5. Третина складу комісії призначається з осіб, запропонованих ініціативною групою референдуму, що діє на відповідній території.
6. Дві третини складу дільничної комісії призначаються з осіб, запропонованих місцевими осередками політичних партій, громадських об’єднань, зборів громадян за місцем проживання.
7. Голова, заступник голови та секретар дільничної комісії обирається комісією з її складу голосуванням. Дільнична комісія може в будь-який момент звільнити голову, заступника голови, секретаря комісії та призначити на їх місце інших членів комісії.
8. Якщо кількість пропозицій щодо визначення кандидатур до складу дільничної комісії перевищує встановлений частиною четвертою цієї статті максимальний склад дільничної комісії, участь кандидатур у формуванні дільничної комісії визначається за допомогою жеребкування. Порядок проведення жеребкування визначає Центральна виборча комісія.
9. Якщо у строк, встановлений частиною другою цієї статті, від місцевих осередків політичних партій та громадських об’єднань, зборів громадян за місцем проживання не надійшли подання щодо складу дільничної комісії, або якщо кількість запропонованих до складу дільничної комісії кандидатур менша, ніж визначено частиною четвертою цієї статті, ініціативна група місцевого референдуму не пізніше як за двадцять сім днів до дня голосування пропонує до складу дільничної комісії кандидатури членів дільничної комісії у кількості, яка дасть змогу сформувати мінімальний склад такої комісії. У складі дільничної комісії кількість представників від ініціативної групи не повинна перевищувати половини складу комісії.
10. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк не надійшли подання щодо складу дільничної комісії або якщо кількість запропонованих до складу дільничної комісії референдуму осіб менша за встановлену частиною четвертою кількість, а у спосіб, визначений частиною дев’ятою цієї статті, не вдалося сформувати персональний склад дільничної комісії, територіальна комісія або відповідна окружна комісія за двадцять п’ять днів до дня голосування на референдумі затверджує склад дільничної комісії на підставі пропозицій, поданих районною, районною у місті (а в разі її відсутності - обласної чи міської для міст Києва та Севастополя) державними адміністраціями.
11. Дільнична комісія спеціальної дільниці, утвореної на судні, яке в день всеукраїнського референдуму перебуває у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України, утворюється окружною комісією з всеукраїнського референдуму у строк, передбачений частиною першою цієї статті, за місцем приписки судна, полярної станції України відповідно за поданням капітана судна, керівника полярної станції України, про що повідомляється технічними засобами зв’язку.
12. Дільничну комісію закордонної дільниці утворює Центральна виборча комісія у строк, передбачений частиною першою цієї статті, з урахуванням пропозицій Міністерства закордонних справ України.
Міністерство закордонних справ України зобов’язано забезпечити кількість подань на членів дільничних комісій з референдуму закордонних дільниць, що забезпечила б склад відповідних дільничних комісій закордонних дільниць у кількості не менш як дев’яти осіб. У разі об’єктивної неможливості утворення дільничних комісій закордонних дільниць у зазначеному кількісному складі Центральна виборча комісія утворює відповідні дільничні комісії закордонних дільниць у складі голови, секретаря та одного/трьох членів комісії з референдуму.
13. Рішення про утворення дільничної комісії підлягає оприлюдненню у місцевих засобах масової інформації державної або комунальної власності, що розповсюджуються на відповідній території, або в газетах «Голос України» чи «Урядовий Кур’єр» не пізніше ніж на третій день від дня її утворення.
14. Членам дільничної комісії відповідна окружна комісія, територіальна комісія видає посвідчення, форму яких установлює Центральна виборча комісія.

Стаття 69. Повноваження Центральної виборчої комісії

1. Центральна виборча комісія очолює систему комісій з референдуму, які організовують підготовку і проведення всеукраїнського референдуму, і є комісією вищого рівня щодо всіх окружних та дільничних комісій з всеукраїнського референдуму, передбачених цим законом.
2. Повноваження Центральної виборчої комісії щодо організації та проведення місцевого референдуму визначаються цим законом, Законом України “Про Центральну виборчу комісію”  та іншими законами.

Стаття 70. Повноваження територіальної комісії з референдуму

1. Територіальна комісія:

1) приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ініціативної групи з місцевого референдуму, а також про результати збору підписів під вимогою про проголошення місцевого референдуму за народною ініціативою;
2) утворює дільниці та дільничні комісії, округи та окружні комісії з місцевого референдуму відповідно до цього закону;
3) забезпечує організацію та проведення місцевого референдуму в межах територіального округу;
4) здійснює в межах відповідного територіального округу контроль за дотриманням і однаковим застосуванням дільничними, окружними комісіями та їх членами законодавства про референдум;
5) надає правову, організаційно-методичну, технічну допомогу дільничним, окружним комісіям, організовує навчання членів цих комісій з питань організації та проведення місцевого референдуму;
6) контролює забезпечення дільничних, окружних комісій приміщеннями, транспортом, зв’язком, розглядає інші питання матеріально-технічного забезпечення місцевого референдуму в межах територіального округу;
7) скликає у разі необхідності за власною ініціативою засідання дільничних, окружних комісій;
8) вирішує питання використання коштів місцевого бюджету, виділених для організації та проведення місцевого референдуму;
9) бере участь разом з дільничними, окружними комісіями у складанні органами ведення Державного реєстру виборців списків учасників місцевого референдуму, забезпечує передачу попередніх, уточнених списків учасників місцевого референдуму окружним, дільничним комісіям;
10) заслуховує інформацію окружних, дільничних комісій, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій з питань, пов’язаних з організацією та проведенням місцевого референдуму;
11) визначає кількість бюлетенів, необхідних для голосування на місцевому референдумі, встановлює ступінь їх захисту для відповідного місцевого референдуму;
12) забезпечує виготовлення поліграфічними підприємствами бюлетенів для голосування, передає окружним, дільничним комісіям бюлетені для голосування, бланки іншої документації відповідно до цього закону, забезпечує здійснення контролю за обліком бюлетенів для голосування в межах територіального округу;
13) забезпечує у разі необхідності виготовлення печаток, штампів та скриньок для бюлетенів та передає їх окружним, дільничним комісіям;
14) реєструє офіційних спостерігачів від громадських об’єднань, місцевих осередків політичних партій, загальних зборів громадян за місцем проживання, ініціативних груп у територіальному окрузі;
15) розглядає звернення стосовно організації та проведення місцевого референдуму в межах територіального округу, скарги на рішення, дії та бездіяльність окружних, дільничних комісій, а також щодо осіб, які входять до їх складу, та приймає рішення з цих питань;
16) встановлює результати місцевого референдуму в межах територіального округу, складає протокол про результати місцевого референдуму;
17) забезпечує передачу на зберігання до відповідної державної архівної установи документації з місцевого референдуму в порядку, визначеному законодавством;
18) у випадках, передбачених цим законом, проводить підрахунок голосів учасників місцевого референдуму на дільниці, а також приймає рішення про визнання голосування на дільниці недійсним, про проведення повторного підрахунку голосів учасників місцевого референдуму на дільниці;
19) затверджує форму, колір і текст бюлетенів для голосування на місцевому референдумі;
20) здійснює інші повноваження, передбачені цим законом.

Стаття 71. Повноваження окружних комісій з місцевого референдуму

1. Окружна комісія з місцевого референдуму:
1) контролює своєчасність надання дільничними комісіями списків учасників місцевого референдуму для ознайомлення громадськості;
2) заслуховує інформацію дільничних комісій, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій з питань, пов’язаних з організацією та проведенням місцевого референдуму;
3) передає дільничним комісіям попередні, уточнені списки учасників місцевого референдуму, бюлетені для голосування, бланки іншої документації, забезпечує контроль за обліком бюлетенів для голосування в межах районного у місті, районного в області та Автономній Республіці Крим округу;
4) приймає рішення про проведення повторного підрахунку голосів учасників місцевого референдуму на відповідній дільниці у випадках, передбачених цим законом;
5) здійснює підрахунок голосів учасників місцевого референдуму в межах районного у місті, районного в області та Автономній Республіці Крим округу, складає протокол про підрахунок голосів учасників місцевого референдуму та передає його та іншу документацію, передбачену цим законом, відповідній територіальній комісії;
6) здійснює інші повноваження, передбачені цим законом.
2. Повноваження окружної комісії з місцевого референдуму  припиняються через тридцять календарних днів від дня офіційного оприлюднення результатів місцевого референдуму.

Стаття 72. Повноваження дільничних комісій з референдуму

1. Дільнична комісія з референдуму:

1) передає до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців власні звернення, звернення учасників референдумів, інших суб’єктів референдумного процесу щодо невключення, неправильного включення до попереднього списку учасників референдуму відомостей чи включення неправдивих відомостей про учасника референдуму;
2) забезпечує ознайомлення громадян із списками учасників референдумів;
3) забезпечує можливість ознайомлення учасників референдумів з власними рішеннями та рішеннями, прийнятими Центральною виборчою комісією, територіальною комісією з референдуму, окружними комісіями з референдуму з питань, які стосуються референдумного процесу та є предметом референдуму;
4) завчасно вручає або надсилає учасникам референдуму іменні запрошення;
5) контролює дотримання на території дільниці положень цього Закону, зокрема щодо розміщення агітаційних матеріалів;
6) забезпечує облік отриманих комісією бюлетенів для голосування;
7) забезпечує підготовку приміщення та скриньок для бюлетенів;
8) організовує в день проведення референдуму голосування на дільниці та за місцем перебування учасників референдумів, не здатних пересуватися самостійно;
9) проводить підрахунок голосів учасників референдумів, поданих на дільниці, складає протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці та передає його та іншу документацію окружній або територіальній комісії з референдуму в передбачених цим законом випадках;
10) приймає рішення про визнання голосування на дільниці недійсним у порядку, встановленому цим законом;
11) здійснює інші повноваження, передбачені цим законом.
2. Повноваження дільничної комісії припиняються через п’ятнадцять календарних днів від дня офіційного оприлюднення результатів місцевого референдуму.

Стаття 73. Сприяння комісіям з референдуму за народною ініціативою у здійсненні їх повноважень

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи повинні усіляко сприяти комісіям з референдуму у здійсненні ними своїх повноважень, надавати за клопотаннями комісій документи та іншу інформацію, яка стосується питань ініціювання, організації та проведення референдумів.
2. Комісія з референдуму має право звертатися із запитами, пов’язаними з організацією та проведенням референдуму, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадських об’єднань, політичних партій, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які зобов’язані розглянути запит комісії і дати їй відповідь у триденний строк від дня його надходження, а якщо запит поданий за п’ять і менше календарних днів до дня проведення референдуму — в день надходження запиту.
3. Ніхто не має права втручатися у діяльність комісії з референдуму, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 74. Організація роботи комісій з референдуму за народною ініціативою

1. Організація роботи Центральної виборчої комісії визначена Законом України «Про Центральну виборчу комісію».

2. Основною формою роботи територіальної, окружних, дільничних комісій з референдуму є засідання, які скликаються головою комісії, в разі його відсутності — заступником голови, а в разі відсутності голови та його заступника — секретарем комісії.
У разі необхідності засідання окружних та дільничних комісій з референдуму може бути скликане рішенням комісії вищого рівня.
3. Перше засідання комісії з референдуму скликається комісією з референдуму вищого рівня не пізніше ніж на третій робочий день після дня її утворення, а наступні — вказаними у частині другій цієї статті особами у разі необхідності.
На першому засіданні комісії з референдуму члени комісії зі свого складу обирають голову, заступника голови та секретаря комісії з числа осіб, які мають значний досвід роботи в комісіях з референдумів, виборчих комісіях.
Комісія з референдуму на вимогу третини складу комісії, а також за рішенням комісії вищого рівня або суду зобов’язана розглянути на своєму засіданні питання, що належать до її повноважень, не пізніше ніж у триденний строк від дня заявленої вимоги або прийняття зазначеного рішення, але не пізніше дня проведення референдуму, а у день проведення референдуму, крім дільничної комісії, — невідкладно. Дільнична комісія зобов’язана розглянути на своєму засіданні питання, що належать до її повноважень, на вимогу третини складу комісії у день проведення референдуму або за рішенням комісії вищого рівня чи суду, прийнятим в день проведення референдуму, невідкладно після закінчення голосування.
4. Засідання комісії з референдуму є правомочним за умови присутності не менше двох третин складу цієї комісії.
5. Засідання комісії з референдуму скликається з обов’язковим повідомленням усіх членів комісії про час, місце проведення засідання та його порядок денний.
6. Членам комісії з референдуму проекти рішень комісії та необхідні документи надаються, як правило, не пізніше останнього дня перед днем проведення засідання комісії, однак не пізніше початку засідання.
7. Засідання комісії з референдуму веде голова комісії або заступник голови, а у разі їх відсутності – секретар комісії. У разі невиконання ними цієї функції комісія визначає із свого складу головуючого на засіданні.
8. Рішення комісії з референдуму приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу присутніх.
9. Рішення комісії з референдуму набирає чинності з моменту його прийняття.
10. Рішення комісії з референдуму, прийняте в межах її повноважень, є обов’язковим для учасників референдуму, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, фізичних осіб.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 15. Створення комісій з референдуму за народною ініціативою

Стаття 75. Статус та оплата праці члена комісії з референдуму за народною ініціативою

1. Статус члена Центральної виборчої комісії визначається Законом України “Про Центральну виборчу комісію”.
2. Статус члена територіальної, окружної та дільничної комісії з референдуму, а також порядок набуття цього статусу визначаються цим законом.
3. За рішенням комісії з референдуму голова, заступник голови, секретар або (у разі їх відмови) інші члени дільничної, окружних комісій з  референдуму (загальною кількістю не більш як три особи) здійснюють свої повноваження у комісії на платній основі (від дня утворення цих комісій до дня офіційного опублікування результатів відповідного референдуму) з оплатою праці в розмірі та у порядку, встановлених Центральною виборчою комісією за рахунок коштів державного (у разі проведення всеукраїнського референдуму) або місцевого (у разі проведення місцевого референдуму) бюджету. Зазначені особи на цей період звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків за основним місцем роботи із збереженням їх стажу.
Розмір заробітної плати члена комісії з референдуму, звільненого від виконання виробничих або службових обов’язків за основним місцем роботи, не може бути нижчим від його середньої заробітної плати за основним місцем роботи. Розмір заробітної плати члена комісії з референдуму, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування.
Виконання робіт, пов’язаних з організацією та проведенням референдуму, особами, визнаними у встановленому законом порядку безробітними, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги з безробіття та інших видів допомоги.
Робота членів комісій з референдуму (у тому числі пенсіонерів та осіб, які тимчасово не працюють) в день проведення референдуму і в день встановлення підсумків голосування оплачується у розмірі та в порядку, встановлених Центральною виборчою комісією.
4. Оплата праці членів територіальних комісій з референдуму здійснюється в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
5. Член комісії з референдуму має право:
1) брати участь у підготовці питань, що вносяться на розгляд комісії;
2) виступати на засіданнях комісії з референдуму, ставити іншим учасникам засідання запитання щодо порядку денного, вносити пропозиції з питань, що належать до повноважень комісії;
3) за дорученням відповідної комісії перевіряти діяльність комісій нижчого рівня;
4) безперешкодно знайомитися з документами комісії, членом якої він є, та комісій нижчого рівня на відповідній території;
5) на відшкодування шкоди, заподіяної його життю, здоров’ю чи майну у зв’язку з виконанням обов’язків члена комісії, а також витрат на відрядження, пов’язаних з виконанням обов’язків члена комісії, у порядку і розмірі, встановлених Центральною виборчою комісією.

6. Член комісії не може бути звільнений з основного місця роботи, переведений на нижчу посаду з підстав, пов’язаних із виконанням його обов’язків у комісії.
7. Член комісії з референдуму зобов’язаний:
1) дотримуватися Конституції України, цього та інших законів України, інших актів законодавства з питань організації і проведення референдуму;
2) брати участь у засіданнях комісії;
3) виконувати рішення комісії та обов’язки, покладені на нього згідно з їх розподілом у комісії.
8. На час безпосереднього виконання обов’язків члена комісії з референдуму (участь у засіданнях комісії, інших заходах на виконання цього закону чи рішень комісії) на кожного члена комісії з референдуму поширюються гарантії і компенсації, передбачені законодавством для працівників на час виконання ними державних або громадських обов’язків у робочий час. Члени комісії з референдуму звільняються від виконання службових обов’язків за місцем постійної роботи на час, необхідний для здійснення обов’язків члена комісії, на підставі письмового повідомлення голови, заступника голови чи секретаря відповідної комісії про скликання засідання комісії або рішення комісії про залучення члена комісії до участі в інших заходах, передбачених цим законом. У таких повідомленнях або рішеннях мають зазначатися дата, час та запланована тривалість засідання комісії чи іншого заходу.
9. Члену комісії з референдуму забороняється агітувати за чи проти питань, винесених на референдум.

Стаття 76. Припинення повноважень складу комісії (члена комісії) з референдуму за народною ініціативою

1. Припинення повноважень складу Центральної виборчої комісії та її члена здійснюється у порядку, визначеному Законом України “Про Центральну виборчу комісію”.

2. Повноваження усього складу комісій з референдуму припиняються достроково органом, що її утворив, у разі систематичного (два і більше разів) порушення Конституції і законів України, невиконання покладених на них цим законом повноважень, або неналежного їх виконання, у тому числі виконання з пропущенням строків, передбачених цим законом.
3. Відмова з підстав, не передбачених цим законом, або пропущення строків реєстрації Центральною виборчою комісією, територіальною комісією з референдуму ініціативної групи референдуму чи лічильної комісії референдуму є безумовною підставою для дострокового припинення уповноваженим органом повноважень повного складу Центральної виборчої комісії чи територіальної комісії з референдуму.
4. Днем дострокового припинення повноважень усього складу комісії з референдуму вважається день прийняття відповідного рішення органом, що її утворив.
У зазначених випадках новосформована комісія з референдуму в десятиденний строк з дня формування її складу розглядає питання, що стало підставою для дострокового припинення повноважень всього складу комісії з референдуму.
Неприйняття органом, що утворив комісію з референдуму, рішення про дострокове припинення повноважень усього її складу з підстав, встановлених цією статтею, може бути оскаржене до суду.
5. Дострокове припинення повноважень усього складу комісії з референдуму не є ліквідацією цієї комісії.
6. Повноваження члена комісії з референдуму припиняються достроково органом, який утворив таку комісію, у зв’язку з:
1) особистою заявою про складення повноважень члена комісії;
2) відкликанням члена суб’єктом подання його кандидатури;
3) припиненням його громадянства України;
4) зміною його місця проживання, наслідком якої є зміна відповідного територіального округу, в межах якого проводитиметься місцевий референдум;
5) вибуттям на період до дня проведення референдуму включно за межі України, що тягне за собою неможливість виконувати обов’язки члена комісії;
6) входженням його до складу іншої комісії, що здійснює організацію та проведення референдуму;
7) грубим порушенням законодавства про референдум, встановленим судом або комісією вищого рівня;
8) набранням щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення злочину;
9) визнанням його недієздатним або обмежено дієздатним;
10) його смертю або оголошенням померлим чи таким, що пропав безвісті.
7. У разі виникнення обставин, передбачених у пунктах 3, 4, 6, 8—10 частини шостої цієї статті, повноваження члена дільничної комісії припиняються з моменту їх виникнення або виявлення, а у разі виникнення обставин, передбачених у пунктах 1, 2, 5, 7 частини шостої цієї статті, — з моменту прийняття рішення про припинення його повноважень.
8. Рішення про дострокове припинення повноважень члена комісії з референдуму приймається комісією до складу якої такий член входить, затверджується Центральною виборчою комісією щодо комісій з всеукраїнського референдуму та територіальною комісією з референдуму щодо комісій з місцевого референдуму.
9. Орган, який достроково припинив повноваження усього складу комісії з місцевого референдуму або затвердив дострокове припинення повноважень окремого члена комісії з підстав, передбачених цим законом, або виявив такі підстави для припинення повноважень, не пізніше наступного дня повідомляє про це суб’єктів, за поданням яких до складу комісії було включено осіб, повноваження яких достроково припинено або щодо яких виявлено підстави для дострокового припинення їх повноважень. Протягом п’яти календарних днів від дня припинення повноважень, але не пізніше останнього дня перед днем голосування уповноважений орган затверджує новий склад комісії з референдуму або включає до її складу іншу особу замість члена комісії з референдуму, повноваження якого припинено у порядку, встановленому цим законом.
10. У разі дострокового припинення повноважень члена дільничної комісії в останній день перед днем проведення голосування таке рішення приймається одночасно з рішенням про включення до складу відповідної комісії іншого представника від того самого, а в разі його відмови — іншого суб’єкта подання кандидатури.
8. Якщо голова, заступник голови або секретар комісії з референдуму систематично не виконують покладені на них обов’язки, відповідна комісія з референдуму може призначити на їх місце іншу особу, повідомивши про це вищу комісію з референдуму.

Стаття 77. Право присутності на засіданні комісії з референдуму за народною ініціативою

1. На засіданні Центральної виборчої комісії, територіальної комісії з референдуму мають право бути присутніми представник ініціативної групи, лічильної комісії, офіційні спостерігачі, представники засобів масової інформації, акредитовані у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
2. На засіданнях окружних, дільничних комісій з референдуму, у тому числі під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування, на дільниці в день голосування у приміщенні, де проводиться голосування, мають право бути присутніми без дозволу чи запрошення відповідної комісії лише такі особи:
1) члени комісій референдуму вищого рівня;
2) представники ініціативних груп, лічильних комісій;
3) офіційні спостерігачі;
4) представники засобів масової інформації (не більше двох осіб від одного засобу масової інформації).
3. Представники ініціативних груп та лічильних комісій, присутні на засіданні комісії з референдуму, мають право підписувати будь-які рішення та протоколи, які приймаються відповідними комісіями з референдумів на їх засіданнях.  
4. Інші особи, крім зазначених у частині другій цієї статті, можуть бути присутніми на засіданні комісії з референдуму тільки з дозволу або на запрошення цієї комісії, про що приймається рішення на засіданні комісії.
5. Перебування осіб, не передбачених частиною другою цієї статті, на дільниці під час проведення голосування, а також на засіданні комісії під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування забороняється.
5. Комісія може прийняти мотивоване рішення про позбавлення права бути присутніми на засіданні осіб, зазначених у частинах другій, четвертій цієї статті, якщо вони протиправно перешкоджають його проведенню.
6. Працівники правоохоронних органів здійснюють охорону правопорядку в день голосування та під час підрахунку голосів лише поза межами приміщення для голосування. У разі виникнення фактів порушень правопорядку голова або будь-який член комісії може запросити працівника правоохоронних органів для вчинення дій щодо відновлення правопорядку на час, необхідний для таких дій.

Стаття 78. Документування діяльності комісії з референдуму

1. Документування діяльності Центральної виборчої комісії здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про Центральну виборчу комісію».

2. Документування діяльності територіальних, окружних, дільничних комісій з референдуму здійснюється у порядку, встановленому цією статтею та відповідно до порядку ведення діловодства комісій з референдуму, який затверджує Центральна виборча комісія.
3. Засідання комісій з референдуму протоколюються секретарем комісії. За відсутності секретаря чи у разі невиконання ним своїх повноважень комісія обирає зі свого складу секретаря засідання, який виконує обов’язки секретаря комісії на відповідному засіданні та під час оформлення документів засідання. Протокол засідання комісії підписують голова комісії (головуючий на засіданні) та секретар комісії (секретар засідання). Протокол засідання комісії надається для ознайомлення членам комісії не пізніше наступного засідання комісії, при цьому кожен член комісії має право його підписати.
4. Рішення комісії з референдуму оформляється у вигляді постанови, де має бути зазначено:
1) найменування комісії;
2) найменування постанови;
3) дату та місце прийняття і порядковий номер постанови;
4) мотивувальну частину з посиланням на обставини, що зумовили розгляд питання на засіданні комісії, посиланнями на відповідні положення нормативно-правових актів або постанову комісії вищого рівня чи рішення суду, якими керувалася комісія під час прийняття постанови;
5) резолютивну частину.
5. Постанову підписує голова комісії (головуючий на засіданні комісії). Зміст і номер постанови повинні бути відображені у протоколі відповідного засідання комісії.
6. Постанова, прийнята територіальною, окружною, дільничною комісією з референдуму, вивішується на стенді офіційних матеріалів комісії для загального ознайомлення не пізніше ранку наступного дня після дня її прийняття, а прийнята напередодні дня голосування, у день голосування та під час встановлення результатів голосування – не пізніше ніж через чотири години після завершення засідання комісії з референдуму. Така постанова у цей самий строк доводиться також до відома суб’єктів референдумного процесу, яких вона стосується. Копія постанови, засвідчена головою комісії з референдуму чи його заступником і секретарем комісії та скріплена печаткою комісії, не пізніше ніж через чотири години після її прийняття, а в день голосування – невідкладно, видається суб’єкту референдумного процесу, якого вона стосується, на його вимогу. Стенд офіційних матеріалів комісії обладнується в приміщенні комісії у місці з вільним доступом відвідувачів.
7. З питань поточної діяльності комісія може приймати протокольні рішення.
8. Комісія з референдуму складає акти та протоколи. Акт комісії засвідчує певні факти або події, виявлені і визнані комісією. Протокол комісії встановлює підсумки певних дій, виконаних комісією.
9. Акти і протоколи комісії з референдуму складаються у випадках, передбачених цим Законом, за формами, затвердженими Центральною виборчою комісією, та у кількості примірників, встановленій цим законом. Акт або протокол комісії підписують усі присутні на засіданні члени комісії, підписи яких скріплюються печаткою комісії з референдуму.
10. Документування діяльності комісій з референдумів, прийнятих ними рішень здійснюється державною мовою. У разі використання в межах адміністративно-територіальної одиниці значною частиною населення поряд з державною мовою іншої мови спілкування документування діяльності комісій з референдуму може здійснюватися крім державної й іншою мовою на підставі звернень до відповідної комісії не менш як 10 відсотків учасників референдуму, що проживають у межах адміністративно-територіальної одиниці. 

Глава 16. Складання списків учасників референдумів

Стаття 79. Порядок складання попередніх списків учасників референдуму для звичайних дільниць

1. Органи ведення Державного реєстру виборців складають попередні списки учасників референдуму для звичайних дільниць відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців". Складання попередніх списків учасників референдуму для звичайних дільниць здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим законом та у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.

2. До попереднього списку учасників референдуму для звичайної дільниці вносяться громадяни України, яким виповнилося або на день голосування виповниться вісімнадцять років та які належать за місцем проживання до цієї дільниці відповідно до відомостей Державного реєстру виборців. Учасник референдуму може бути внесений до списку учасників референдуму тільки на одній дільниці.
3. У попередньому списку учасників референдуму зазначаються прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності) учасника референдуму, його дата народження, місце проживання відповідно до відомостей Державного реєстру виборців. Учасники референдуму вносяться до попереднього списку так, щоб відомості про учасників референдуму з однаковою адресою житла були розміщені поруч. Список має наскрізні нумерацію учасників референдуму та нумерацію аркушів.
Форму попереднього списку учасників референдуму встановлює Центральна виборча комісія з урахуванням вимог цього закону.
4. При включенні учасника референдуму, якому тимчасово змінено місце голосування, до попереднього списку учасників референдуму у графі "Примітки" навпроти його прізвища зазначаються номер посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування, дату його видачі та найменування органу ведення Державного реєстру виборців, який його видав.
У попередньому списку учасників референдуму навпроти прізвищ учасників референдуму, постійно не здатних пересуватися самостійно, робиться відповідна позначка у графі "Примітки".
5. Не пізніш як за двадцять днів до дня голосування орган ведення Державного реєстру виборців у приміщенні, в якому він розташований, передає один примірник попереднього списку учасників референдуму на паперовому носії відповідній дільничній комісії.
Від імені дільничної комісії попередній список учасників референдуму отримують не менше трьох членів цієї комісії, одним з яких повинен бути голова комісії, а у разі неможливості – заступник голови або секретар комісії.
Про передачу попереднього списку учасників референдуму складається акт за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, в двох примірниках. Один примірник акта зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців, інший – в дільничній комісії.
6. Другий примірник попереднього списку учасників референдуму зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців.
7. У разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів списки учасників референдуму для проведення місцевих референдумів на звичайних дільницях не складаються.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 16. Складання списків учасників референдумів

Стаття 80. Порядок ознайомлення учасників референдуму із попереднім списком учасників референдуму на звичайній дільниці та виправлення помилок у списку учасників референдуму

1. Дільнична комісія звичайної дільниці наступного дня після отримання попереднього списку учасників референдуму надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної комісії.
2. Дільнична комісія звичайної дільниці надсилає або доставляє в інший спосіб кожному учаснику референдуму іменне запрошення, яким повідомляє про внесення його до попереднього списку учасників референдуму відповідної дільниці, адресу дільничної комісії, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування. Учасники референдуму, стосовно яких у списку учасників референдуму є позначка про постійну нездатність пересуватися самостійно, одночасно повідомляються, що їм буде надано можливість проголосувати за місцем перебування. Таке письмове повідомлення надсилається або доставляється не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня голосування.
Форму іменного запрошення затверджує Центральна виборча комісія.
3. Учасник референдуму має право ознайомитися із попереднім списком учасників референдуму у приміщенні дільничної комісії та перевірити правильність внесених до нього відомостей.
Учасник референдуму може звернутися до дільничної комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців із заявою про уточнення попереднього списку учасників референдуму, у тому числі про внесення або вилучення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності позначок про постійну нездатність учасника референдуму самостійно пересуватися.
4. Учасник референдуму особисто подає заяву до дільничної комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців щодо обставин, передбачених частиною третьою цієї статті. Якщо учасник референдуму за станом здоров'я не може особисто подати заяву, дільнична комісія за зверненням такого учасника референдуму зобов'язана забезпечити прийняття у нього заяви в інший спосіб.
До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують вказані в ній відомості.
5. Заява, зазначена у частині третій цієї статті, може бути подана не пізніш як за п'ять днів до дня голосування і розглядається комісією протягом одного дня. Заява, подана після вказаного строку, не розглядається.
6. За результатом розгляду заяви дільнична комісія приймає рішення про її передачу до органу ведення Державного реєстру виборців. Рішення дільничної комісії невідкладно разом із заявою учасника референдуму та доданими до неї документами (копіями документів) подається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців і не пізніше наступного дня після дня його прийняття видається особі, яка подала заяву.
7. Орган ведення Державного реєстру виборців забезпечує розгляд заяв учасників референдуму в порядку, встановленому Законом України "Про Державний реєстр виборців".
8. Орган ведення Державного реєстру виборців вносить відповідні зміни до персональних даних у Державному реєстрі виборців у порядку, визначеному Законом України "Про Державний реєстр виборців".
9. Про результати розгляду заяв учасників референдуму орган ведення Державного реєстру виборців невідкладно повідомляє відповідну дільничну комісію.
10. Адміністративний позов про уточнення списку учасників референдуму може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд, розглядаючи адміністративний позов, звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про учасника референдуму.
11. Рішення суду про внесення змін до попереднього списку учасників референдуму не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подається учасником референдуму до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної комісії для негайного подання до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної комісії.

Стаття 81. Порядок уточнення попереднього списку учасників референдуму на звичайній дільниці

1. Керівники органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", не пізніш як за десять днів до дня голосування подають до органу ведення Державного реєстру виборців відомості, передбачені статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

2. Відомості, передбачені частиною першою цієї статті, подаються в електронному вигляді та на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізні нумерацію записів та нумерацію аркушів. Достовірність відомостей засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного органу, закладу, установи і скріплюється печаткою.
3. Члени територіальних, відповідних окружних та дільничних комісій не пізніш як за п'ять днів до дня голосування відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців" подають до органу ведення Державного реєстру виборців за місцезнаходженням відповідної дільниці або за своєю адресою місця проживання заяву про тимчасову зміну місця голосування без зміни адреси, визначеної статтею 8 Закону України «Про Державний реєстр виборців». Члени територіальних, відповідних окружних комісій вносяться до списку учасників референдуму на дільниці, найближчій до місця знаходження відповідної територіальної, окружної комісії. Члени дільничних комісій вносяться до списку учасників референдуму на дільниці, де вони включені до складу комісії.
4. Орган ведення Державного реєстру виборців на підставі відомостей, поданих відповідно до частини першої цієї статті, рішень відповідних комісій з референдуму щодо утворення дільничних комісій спеціальних дільниць (у частині внесення членів дільничних комісій до списків учасників референдуму на відповідній спеціальній дільниці), за наслідками розгляду заяв учасників референдуму, повідомлень дільничних комісій спеціальних дільниць про внесення учасників референдуму до списку учасників референдуму на спеціальній дільниці, на підставі заяв членів територіальної, відповідних окружних та дільничних комісій, поданих відповідно до частини третьої цієї статті, а також рішень судів, отриманих не пізніш як за п'ять днів до дня голосування, створює уточнений список учасників референдуму.
5. Уточнені списки учасників референдуму створюються відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" у двох примірниках відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 79 цього закону та містять графу для підписів учасників референдуму за отримання бюлетенів для голосування.
6. Один примірник уточненого списку учасників референдуму на паперовому носії передається відповідній дільничній комісії в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 79 цього закону, не пізніш як за два дні до дня голосування.
Другий примірник уточненого списку учасників референдуму зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців.

Стаття 82. Внесення змін та уточнень до уточненого списку учасників референдуму на звичайній дільниці

1. Зміни до уточненого списку учасників референдуму вносять голова або заступник голови та секретар дільничної комісії на підставі рішення суду і повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців.
2. У день голосування зміни до уточненого списку учасників референдуму вносяться виключно на підставі рішення суду.
3. У разі внесення учасника референдуму до списку учасників референдуму на дільниці у порядку внесення змін до уточненого списку учасників референдуму відомості про нього, передбачені формою списку учасників референдуму, вносяться у кінці списку учасників референдуму. При цьому у графі "Примітки" зазначаються дата і номер рішення суду або дата повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців.
4. Вилучення зі списку учасників референдуму осіб, які неправомірно внесені до нього, здійснюється шляхом викреслення, що засвідчується записом "Вилучено" та підписами голови і секретаря дільничної комісії у графі "Примітки". При цьому в зазначеній графі поруч із прізвищем учасника референдуму вказуються дата і номер рішення суду або повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців.
5. У разі виявлення кратного внесення учасника референдуму до уточнених списків учасників референдуму у зв'язку з надходженням повідомлення дільничної комісії про внесення учасника референдуму до списку учасників референдуму на іншій дільниці орган ведення Державного реєстру виборців, який отримав таке повідомлення, невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну комісію, яка зобов'язана вилучити такого учасника референдуму зі списку учасників референдуму на цій дільниці.
6. У разі внесення змін до списку учасників референдуму на звичайній дільниці дільнична комісія невідкладно передає відомості про учасників референдуму, внесених до списку учасників референдуму або вилучених зі списку, відповідному органу ведення Державного реєстру виборців.
7. Голова, заступник голови або секретар дільничної комісії в день голосування виправляють неточності та технічні описки в уточненому списку учасників референдуму – неправильне написання прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), дати народження, номера будинку, квартири місця проживання, якщо, незважаючи на такі технічні описки, є зрозумілим, що до списку учасників референдуму внесено саме того учасника референдуму, який прибув на дільницю для голосування. Таке виправлення засвідчується підписом голови або заступника голови чи секретаря дільничної комісії у графі "Примітки".

Стаття 83. Порядок складання та уточнення списків учасників референдуму на спеціальних дільницях з референдуму

1. На спеціальних дільницях (крім дільниць у стаціонарних лікувальних закладах) списки учасників референдуму складаються не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня голосування відповідними дільничними комісіями за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів, установ, полярної станції України, капітанами суден, де утворені такі дільниці з референдуму.

2. На спеціальних дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, списки учасників референдуму складаються не пізніш як за сім днів до дня голосування відповідними дільничними комісіями за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів. Учасники референдуму, які повинні залишити лікувальний заклад до дня голосування, до таких відомостей та до списку учасників референдуму на цій дільниці не вносяться.
3. Для спеціальних дільниць, утворених в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, органи ведення Державного реєстру виборців складають попередні та уточнені списки учасників референдуму, які передаються в порядку та в строки, встановлені статтями 79, 81 цього закону.
4. Відомості, зазначені у частинах першій, другій цієї статті, подаються в одному примірнику за підписом керівника відповідного закладу, установи, полярної станції України, капітана судна і засвідчуються відповідною печаткою. Керівник відповідного закладу, установи, полярної станції України, капітан судна, забезпечує подання та достовірність вказаних відомостей дільничній комісії не пізніш як за шістнадцять днів, а керівник стаціонарного лікувального закладу – не пізніш як за дев'ять днів до дня голосування.
Подання вноситься за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, та повинно містити стосовно кожного учасника референдуму такі відомості:
1) прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності);
2) дату народження (число, місяць, рік);
3) адресу місця проживання;
4) за наявності підстав - позначку у графі "Примітки" про постійну нездатність учасника референдуму самостійно пересуватися.
5. Дільнична комісія спеціальної дільниці наступного дня після складення списку учасників референдуму надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні дільничної комісії.
6. Після складення списку учасників референдуму на спеціальній дільниці дільнична комісія невідкладно передає відомості про внесених до нього учасників референдуму органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням.
Зміст списку учасників референдуму на дільниці, утвореній на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, передається за допомогою технічних засобів зв'язку відповідній окружній комісії з всеукраїнського референдуму, яка негайно передає його органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням.
7. Якщо учасник референдуму прибув до стаціонарного лікувального закладу пізніш як за десять днів до дня голосування, однак раніше ніж за три дні до дня голосування, відповідна дільнична комісія уточнює список учасників референдуму, вносячи учасника референдуму до списку учасників референдуму на підставі відомостей, поданих невідкладно керівником відповідного закладу, підпис якого засвідчується печаткою цього закладу.
8. Учасник референдуму, який прибув до лікувального закладу в тому населеному пункті, де він проживає, пізніше ніж за три дні до дня голосування, може звернутися до комісії звичайної дільниці, де він внесений до списку учасників референдуму, щодо можливості проголосувати за місцем свого перебування в порядку, передбаченому статтею 100 цього закону. У такому разі до списку учасників референдуму на спеціальній дільниці він не вноситься.
9. У разі утворення спеціальної дільниці у винятковому випадку відповідно до частини третьої статті 58 цього закону список учасників референдуму складається дільничною комісією не пізніш як за сім днів до дня голосування на підставі відомостей, поданих керівником відповідного закладу, установи, капітаном судна. Зазначені відомості подаються не пізніш як за вісім днів до дня голосування в одному примірнику за підписом керівника закладу, установи, капітана судна і засвідчуються відповідною печаткою. Після складення списку учасників референдуму на такій дільниці дільнична комісія невідкладно передає відомості про учасників референдуму, внесених до цього списку, органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням. Комісія з референдуму дільниці, утвореної на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, передає зміст списку учасників референдуму за допомогою технічних засобів зв'язку відповідній окружній комісії з всеукраїнського референдуму, яка негайно передає його органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням.
10. Учасник референдуму має право звернутися із заявою до дільничної комісії спеціальної дільниці або безпосередньо до суду щодо обставин, передбачених частиною третьою статті 80 цього закону.
11. Учасник референдуму особисто подає заяву до дільничної комісії спеціальної дільниці.
12. Заява, зазначена у частині десятій цієї статті, може бути подана до відповідної дільничної комісії не пізніш як за три дні до дня голосування. Така заява розглядається комісією з референдуму невідкладно. За підсумком розгляду заяви дільнична комісія зобов'язана прийняти рішення про внесення зміни до списку учасників референдуму або мотивоване рішення про відмову у задоволенні заяви. Копія рішення видається учаснику референдуму в день його прийняття. Заява, подана до комісії з референдуму після зазначених строків, залишається без розгляду.
13. Адміністративний позов про уточнення списку учасників референдуму може бути поданий до суду в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
14. У разі внесенні змін до списку учасників референдуму на спеціальній дільниці дільнична комісія спеціальної дільниці невідкладно передає відомості про учасників референдуму, внесених до списку учасників референдуму або вилучених зі списку, відповідному органу ведення Державного реєстру виборців.
15. У разі отримання таких відомостей пізніш як за п'ять днів до дня голосування та виявлення кратного внесення учасника референдуму до списку учасників референдуму на іншій дільниці орган ведення Державного реєстру виборців невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну комісію.
16. Члени дільничної комісії спеціальної дільниці вносяться до списку учасників референдуму на цій дільниці на підставі рішення відповідної комісії з референдуму щодо утворення дільничної комісії вказаної спеціальної дільниці.

Стаття 84. Порядок складання та уточнення списків учасників референдуму на закордонних дільницях з референдуму

1. Після утворення закордонних дільниць орган ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України складає попередні списки учасників референдуму для кожної закордонної дільниці відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців". Форма попереднього списку учасників референдуму встановлюється згідно з частиною третьою статті 79 цього закону.
2. До попереднього списку учасників референдуму на закордонній дільниці вносяться громадяни України, яким виповнилося або на день голосування виповниться 18 років, які мають право голосу на всеукраїнському референдумі та адреса місця проживання яких знаходиться за межами України.
3. Учасник референдуму, який проживає чи перебуває в Україні, але перебуватиме в день голосування за її межами, не пізніш як за п'ять днів до дня голосування може звернутися з мотивованою заявою про тимчасову зміну місця його голосування без зміни адреси, визначеної статтею 8 Закону України «Про Державний реєстр виборців», до органу ведення Державного реєстру виборців за адресою, визначеною статтею 8 Закону України «Про Державний реєстр виборців», або до органу ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України.
4. Один примірник попереднього списку учасників референдуму на паперовому носії передається Міністерством закордонних справ України до відповідних дільничних комісій не пізніш як за двадцять два дні до дня голосування. Другий зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України.
5. Дільнична комісія закордонної дільниці наступного дня після отримання попереднього списку учасників референдуму надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної комісії.
6. Ознайомлення громадян із попереднім списком учасників референдуму на закордонній дільниці здійснюється у порядку, встановленому статтею 80 цього закону.
7. Учасник референдуму особисто може подати заяву щодо помилок у попередньому списку учасників референдуму на закордонній дільниці, до якої долучаються необхідні документи (копії документів), до відповідної дільничної комісії в строки, встановлені частиною п'ятою статті 80 цього закону.
8. Заява учасника референдуму, зазначена в частині сьомій цієї статті, невідкладно передається через відповідну закордонну дипломатичну установу України органу ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України.
Закордонна дипломатична установа України копію такої заяви також передає органу ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України за допомогою технічних засобів зв'язку.
9. З урахуванням відомостей, поданих згідно із Законом України "Про Державний реєстр виборців", за наслідками розгляду заяв учасників референдуму орган ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України створює уточнений список учасників референдуму.
Один примірник уточненого списку учасників референдуму передається органом ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України дільничній комісії закордонної дільниці не пізніш як за два дні до дня голосування.
Другий примірник уточненого списку учасників референдуму зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України.
10. У день голосування зміни до уточненого списку учасників референдуму на закордонній дільниці можуть вноситися головою або заступником голови та секретарем цієї комісії з референдуму виключно шляхом виправлення неточностей та технічних описок у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 82 цього закону.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 17. Проведення агітації щодо референдуму

Стаття 85. Поняття, форми і умови проведення агітації щодо референдуму

1. Агітація щодо референдуму – це здійснення будь-якої діяльності, яка має на меті спонукати учасників референдуму висловити своє ставлення до пропозиції стосовно проведення референдуму, голосувати за чи проти питання референдуму, у тому числі будь-які не заборонені законами України друковані, усні, звукові та аудіовізуальні види і форми ідейного впливу на людей, що прямо або опосередковано привертають увагу до питання референдуму, щоб сформувати в суспільстві та у свідомості окремих громадян позитивне чи негативне ставлення до питання референдуму або спрямувати політичну поведінку громадян і соціальних груп у їх ставленні до суб’єктів процесу референдуму, у тому числі інформаційні повідомлення про заходи, що проводяться або підтримуються із вказаною метою.

2. Агітація щодо референдуму може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.
Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати питання референдуму, офіційні інформаційні матеріали референдуму, можливі наслідки референдуму, вести агітацію за або проти питання референдуму.
3. Агітація щодо референдуму може відбуватися у таких формах:
1) проведення зборів громадян, інших зустрічей з учасниками референдуму;
2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;
3) проведення публічних дебатів, дискусій, «круглих столів», прес-конференцій стосовно змісту питання референдуму, положень офіційних інформаційних матеріалів референдуму;
4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень стосовно питання референдуму;
5) поширення листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, у яких розміщено агітаційні матеріали стосовно референдуму;
6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами;
7) публічні заклики за чи проти ініціативи проведення референдуму;
8) публічні заклики голосувати за чи проти питання референдуму або публічні оцінки змісту питання референдуму;
9) в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.
4. Ініціативні групи та особи, з якими укладено угоди про збір підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою, мають право під час збирання підписів на підтримку проголошення референдуму вести роз’яснювальну роботу стосовно пропонованого питання референдуму. Така роз’яснювальна робота не вважається агітацією щодо референдуму.
5. Висвітлення інформаційних заходів референдумного процесу в засобах масової інформації, а також інформування громадян про питання та нормативно-правові акти, що пропонується винести на референдум, членами ініціативних груп під час збору підписів під вимогою про проголошення референдуму за народною ініціативою, не є агітацією щодо референдуму.

Стаття 86. Строки проведення агітації щодо референдуму

1. Право розпочати агітацію стосовно підтримки ініціативи проголошення референдуму за народною ініціативою виникає з наступного дня після реєстрації першої зі створених ініціативних груп.
2. Право розпочати агітацію за чи проти питання референдуму виникає з наступного дня після опублікування указу Президента України або рішення територіальної комісії з референдуму про проголошення референдуму за народною ініціативою.
3. Агітація референдуму закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем голосування.
4. Агітація напередодні дня голосування та в день голосування забороняється. У цей самий час забороняються проведення масових акцій (зборів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів) у зв’язку з проведенням референдуму чи його питанням, поширення агітаційних матеріалів, обговорення питання референдуму в засобах масової інформації чи на публічних заходах.

Стаття 87. Фінансування агітації щодо референдуму та інформаційних заходів референдумного процесу 

1. Висвітлення процесу референдуму здійснюється за рахунок коштів Державного або місцевого бюджету, виділених на організацію і проведення референдуму для цілей, визначених цим законом.

2. За рахунок коштів Державного бюджету України Центральною виборчою комісією та за рахунок коштів місцевого бюджету територіальною комісією з референдуму забезпечується висвітлення інформаційних заходів щодо участі громадян у відповідному референдумі, а також розповсюдження серед учасників референдуму необхідної кількості проектів  нормативно-правових актів (їх текстів) у разі винесення їх на голосування.
3. Агітація щодо референдуму здійснюється за рахунок коштів фондів референдуму ініціативної групи – суб’єкта процесу відповідного референдуму та власних коштів політичних партій України і громадських об’єднань.
Використання власних коштів громадян чи коштів з інших джерел для проведення агітації щодо референдуму, забороняється.

Стаття 88. Проведення публічних заходів для ведення агітації щодо референдуму

1. Проведення публічних заходів для ведення агітації щодо референдуму здійснюється відповідно до цього закону.
2. Суб’єкт референдумного процесу попередньо повідомляє відповідну територіальну, окружну комісію з референдуму про час і місце проведення запланованих публічних заходів агітації щодо референдуму.
3. Органи державної виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної територіальної, окружної комісії з референдуму надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів агітації щодо референдуму, які організовуються відповідною територіальною, окружною комісією з референдуму. При цьому територіальна, окружна комісія з референдуму зобов'язана забезпечити рівні можливості для всіх суб’єктів референдумного процесу. 
4. Суб’єкт референдумного процесу має право на договірній основі за рахунок коштів фонду референдуму орендувати будинки і приміщення усіх форм власності для проведення зборів, мітингів, дебатів, дискусій та інших публічних заходів агітації референдуму.
5. Якщо будинок (приміщення) незалежно від форми власності було надано для проведення передреферендумного публічного заходу чи агітації щодо референдуму одному суб’єкту референдумного процесу, власник (володар, користувач) цього будинку (приміщення) не має права відмовити в його наданні на тих самих умовах суб’єкту референдумного процесу, який дотримується інших поглядів на питання, що виносяться на референдум. Зазначена вимога не стосується приміщень, які перебувають у власності чи постійному користуванні фізичної особи, яка є членом ініціативної групи референдуму.

Стаття 89. Виготовлення і порядок розміщення друкованих інформаційних та агітаційних матеріалів

1. Відповідна територіальна комісія з референдуму за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету та Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України не пізніш як за 16 днів до дня місцевого референдуму та 25 днів до дня всеукраїнського референдуму забезпечує виготовлення інформаційних плакатів з питаннями референдуму та матеріалів щодо питань, які виносяться на референдум, та також текстів проектів нормативно-правових актів, що виносяться на референдум, з розрахунку по два примірники на кожну комісію з референдуму та по одному примірнику проекту нормативно-правового акта, що виноситься на референдум.
2. Інформаційні матеріали мають бути однаковими за формою, розміром, поліграфічним виконанням. Форма, розмір та поліграфічне виконання інформаційних плакатів установлюються відповідно Центральною виборчою комісією щодо всеукраїнського референдуму та відповідною територіальною комісією з референдуму щодо місцевого референдуму. Текст та поліграфічне виконання плакатів та інших інформаційних матеріалів погоджується відповідною територіальною комісією з референдуму, Центральною виборчою комісією з відповідною ініціативною групою референдуму (для всеукраїнського референдуму – ініціативною групою, яка була зареєстрована першою).
3. Інформаційні плакати та інші інформаційні матеріали передаються до дільничних комісій, а проекти нормативно-правових актів, що виносяться на референдум, публікуються у газетах "Голос України" та/або "Урядовий кур’єр" (у разі проведення всеукраїнського референдуму), в офіційних друкованих засобах масової інформації, що розповсюджуються на території адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої пропонується провести референдум, або в газетах "Голос України" та/або "Урядовий кур’єр" (у разі проведення місцевого референдуму) не пізніш як за 14 днів до дня голосування.
4. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування не пізніш як за сорок два дні до дня голосування відводять місця та обладнують стенди, дошки оголошень у публічних місцях для розміщення агітаційних матеріалів щодо референдуму.
5. Ініціативні групи референдумів за рахунок і в межах коштів фондів референдуму, а політичні партії України та громадські об’єднання – за власні кошти, на власний розсуд можуть виготовляти плакати, листівки, буклети, інші друковані агітаційні матеріали, у тому числі тексти нормативно-правових актів, що виносяться на референдум. Відомості, які містяться у цих матеріалах, повинні відповідати вимогам цього закону.
6. Друкований агітаційний матеріал повинен містити відомості про видавця, тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск. Розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів без зазначених відомостей забороняється.
7. Суб’єкти референдумного процесу зобов'язані подати по одному примірнику кожного друкованого агітаційного матеріалу, виготовленого за рахунок власних фондів референдумів, не пізніш як через два дні після його виготовлення до відповідної територіальної комісії з референдуму, окружної комісії з всеукраїнського референдуму або окружної комісії з місцевого референдуму (у разі ї створення).

Стаття 90. Загальний порядок використання засобів масової інформації

1. Ініціативні групи, політичні партії України та громадські об’єднання мають право публікувати агітаційні матеріали в друкованих засобах масової інформації, що видаються на території Україні, незалежно від форми власності.

2. Проведення агітації у засобах масової інформації відбувається на підставі угоди, що укладається від імені суб’єкта референдумного процесу розпорядником його поточного рахунку, розпорядником поточного рахунку фонду референдуму із засобом масової інформації. Без укладення угоди та надходження коштів на рахунок відповідного засобу масової інформації проведення агітації забороняється.
3. Засоби масової інформації усіх форм власності за письмовими запитами Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії з референдуму зобов’язані надавати їм усю інформацію про розміщення агітаційних матеріалів, а в разі необхідності - надсилати копії відповідних угод, платіжних документів.

Стаття 91. Порядок висвітлення референдумного процесу в засобах масової інформації

1. Висвітлення перебігу референдумного процесу в засобах масової інформації всіх форм власності в інтерв’ю, дискусіях та дебатах, інформаційних повідомленнях, у програмах новин і поточних подій має здійснюватися на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості.
2. Засоби масової інформації у разі оприлюднення результатів опитування громадської думки, пов’язаного з референдумом, зобов’язані зазначити організацію, що проводила опитування, час його проведення, кількість опитаних, метод збору інформації, точне формулювання питання, статистичну оцінку можливої похибки.

Стаття 92. Порядок використання електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації

1. Ефірний час для роз’яснення питань, що виносяться на референдум, за рахунок і в межах коштів Державного чи місцевого бюджету надається державними та комунальними телерадіоорганізаціями між дев'ятнадцятою і двадцять третьою годинами.

2. Оплата наданого ефірного часу здійснюється Центральною виборчою комісією, територіальними комісіями з референдуму згідно із затвердженими кошторисами в межах коштів відповідного Державного або місцевого бюджету та за угодами, що укладаються між відповідними комісіями з референдуму і телерадіоорганізаціями.
3. Ефірний час для агітації за рахунок коштів фонду референдуму, а також власних коштів суб’єктів референдумного процесу у випадках, визначених цим законом, надається на підставі угоди з телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Без укладення такої угоди та (або) у разі ненадходження коштів на рахунок телерадіоорганізації надання ефірного часу для ведення агітації щодо референдуму забороняється.
4. Телерадіоорганізації  здійснюють аудіо-,  відеозаписи усіх передач, що містять агітацію щодо референдуму, і зберігають ці записи протягом тридцяти днів від дня офіційного  оприлюднення  результатів референдумів.
5. Телерадіоорганізації всіх форм власності за письмовими запитами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Центральної виборчої комісії, територіальних комісій з референдуму чи суду зобов'язані надавати інформацію про виділення ефірного часу для проведення агітації щодо референдуму, а в разі необхідності – копії відповідних угод, платіжних документів і передач у запису на плівці або інших носіях інформації.

Стаття 93. Обмеження стосовно ведення агітації щодо референдуму

1. Забороняється брати участь у проведенні агітації:
1) органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам;
2) правоохоронним органам і судам, командному складові військових частин, військових установ і організацій;
3) благодійним і релігійним організаціям;
4) особам, які входять до складу комісій з референдуму;
5) іноземним фізичним та юридичним особам, особам без громадянства.
2. Забороняється проводити агітацію щодо референдуму, що супроводжується наданням громадянам, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, робіт, послуг, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Така агітація щодо референдуму або надання учасникам референдуму, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або проти питання, що виноситься на референдум, є непрямим підкупом учасників референдуму.
3. У військових частинах (формуваннях), в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах агітація щодо референдуму обмежується. Відвідання військових частин (формувань), установ виконання покарань і слідчих ізоляторів представниками ініціативних груп та лічильних комісій чи іншими суб’єктами агітації забороняється.
4. Забороняється використання приміщень органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування для проведення агітації щодо референдуму за рахунок коштів фондів референдуму.
5. Забороняється розміщення агітаційних матеріалів на будинках і в приміщеннях органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності.
6. Поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняється.
7. Засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час референдумного процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частини третьої статті 92 цього закону, забороняється агітувати голосувати за або проти, не голосувати за питання, що виноситься на референдум, чи поширювати інформацію, яка має ознаки агітації щодо референдуму, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом.
8. Забороняється розміщення агітаційних матеріалів референдуму в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою.
9. Розміщення носіїв агітації щодо референдуму на зовнішній поверхні та всередині транспортних засобів громадського користування, у тому числі таксі, у приміщеннях та на будівлях станцій метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів, а також розповсюдження матеріалів агітації щодо референдуму через телерадіотрансляційні або інші інформаційні мережі сповіщення пасажирів та інформаційні табло у приміщеннях станцій та вагонах метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів, у транспортних засобах громадського користування забороняється.
10. У разі встановлення судом у процесі розгляду референдумного спору повторного або одноразового грубого порушення засобом масової інформації вимог цього закону суд приймає рішення про тимчасове (до закінчення референдумного процесу) зупинення дії ліцензії або тимчасову заборону (до закінчення референдумного процесу) випуску друкованого видання.
11. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення своїм рішенням припиняє трансляцію на території України, в тому числі операторами телекомунікацій, іноземних телеканалів, у діяльності яких порушується норма щодо заборони громадянам іноземних держав, особам без громадянства ведення агітації щодо референдуму через журналістську діяльність, або в діяльності яких містяться заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
12. Включення до інформаційних теле- і радіопрограм (випусків новин) агітаційних матеріалів щодо референдуму забороняється. Усі агітаційні матеріали щодо референдуму повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі.
13. Забороняється проведення агітації щодо референдуму в зарубіжних засобах масової інформації, що діють на території України, а також у зареєстрованих в Україні засобах масової інформації, в яких частка зарубіжної власності перевищує п'ятдесят відсотків.
14. Засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст агітації щодо референдуму, розміщеної відповідно до угод із замовниками, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
15. З часу закінчення агітації щодо референдуму відповідно до частини третьої статті 86 цього закону забороняються проведення агітаційних заходів, розповсюдження агітаційних матеріалів у засобах масової інформації, демонстрація агітаційних фільмів чи кліпів, розповсюдження агітаційних листівок, плакатів, інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено агітаційні матеріали щодо референдуму, публічні заклики голосувати за чи проти питань, що виносяться на референдум. Агітаційні матеріали знімаються з 24 години останньої п'ятниці перед днем голосування відповідними службами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
16. Перешкоджання здійсненню права на проведення агітації щодо референдуму, а також порушення встановленого законом порядку проведення такої агітації тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України.
17. У разі надходження до Центральної виборчої комісії або відповідної територіальної комісії з референдуму заяви чи іншого повідомлення щодо порушень, які мають ознаки вчинення злочину чи адміністративного правопорушення, відповідна комісія з референдуму невідкладно звертається до правоохоронних органів щодо перевірки зазначеного повідомлення та реагування відповідно до законів України.

РОЗДІЛ VІ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН НА РЕФЕРЕНДУМАХ

Глава 18. Виготовлення та передача бюлетенів для голосування

Стаття 94. Бюлетень для голосування

1. Голосування учасника референдуму на всеукраїнському референдумі здійснюється за допомогою бюлетеня для голосування на всеукраїнському референдумі, на місцевому референдумі – бюлетеня для голосування на місцевому референдумі (далі – бюлетень).
2. Форма, колір, текст і мова бюлетенів на всеукраїнському референдумі затверджується Центральною виборчою комісією, а на місцевому референдумі – відповідною територіальною комісією з референдуму не пізніше як за тридцять днів до дня голосування відповідно до винесеного на референдум питання. У разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів колір бюлетенів повинен відрізнятися.
Ступінь захисту бюлетеня на всеукраїнському референдумі встановлює Центральна виборча комісія, а для голосування на місцевому референдумі – відповідна територіальна комісія з референдуму.
3. Бюлетень повинен містити назву та дату проведення референдуму, номер округу, номер дільниці, а також позначені місця для печатки дільничної комісії з референдуму.
Текст бюлетеня викладається державною мовою і повинен бути розміщений на одному аркуші та лише з одного боку. У разі використання в межах адміністративно-територіальної одиниці значною частиною населення поряд з державною мовою іншої мови спілкування текст бюлетеня для голосування може викладатися державною та іншою мовою на підставі звернень до комісії, визначеної частиною другою цієї статті, не менш як десяти відсотків учасників референдуму, які проживають у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 
4. У бюлетені формулюється питання, що виноситься на референдум, а у разі проведення референдуму щодо певного нормативно-правового акта або окремих його положень – також назва такого нормативно-правового акта, і пропонується учаснику референдуму відповісти “так” або “ні” на запитання про прийняття чи відхилення проекту, відповідного питання чи «приймаю» або «не приймаю» у визначених цим законом випадках. Під кожним із цих варіантів відповіді розташовується порожній квадрат.
У разі винесення на референдум двох або більше питань вони вносяться до бюлетеня у тому самому порядку, в якому вони викладені в рішенні про проголошення референдуму.
5. Бюлетень для голосування містить роз’яснення щодо порядку його заповнення учасником референдуму під час голосування.
6. Бюлетень для голосування має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повинен містити назву та дату проведення референдуму, номер округу, номер дільниці, а також позначення місця для номера, за яким учасника референдуму за народною ініціативою внесено до списку учасників референдуму на дільниці, підпису учасника референдуму, який отримує бюлетень для голосування, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної комісії, який видаватиме бюлетень для голосування.
7. Бюлетені для голосування є документами суворої звітності, облік яких забезпечують Центральна виборча комісія, відповідні територіальні, окружні, дільничні комісії. Документація, що забезпечує облік бюлетенів для голосування, передається підприємствами-виготовлювачами, окружними та дільничними комісіями до Центральної виборчої комісії у разі проведення всеукраїнського референдуму та відповідної територіальної комісії – у разі проведення місцевого референдуму. Центральна виборча комісія у разі проведення всеукраїнського референдуму та відповідна територіальна комісія – у разі проведення місцевого референдуму, після офіційного оприлюднення результатів референдуму забезпечують передання облікової інформації на збереження до відповідних архівних установ.
8. Бюлетені для голосування для кожної дільниці виготовляються у кількості, що на 0,5 відсотка перевищує кількість учасників референдуму, включених до списку учасників референдуму на дільниці.

Стаття 95. Порядок виготовлення бюлетенів для голосування та їх передача комісіям референдумів

1. Центральна виборча комісія у разі проведення всеукраїнського референдуму та відповідні територіальні комісії у разі проведення місцевого референдуму забезпечують виготовлення у централізованому порядку не пізніше як за сім днів до дня голосування бюлетенів для голосування. Бюлетені для голосування на всеукраїнському референдумі виготовляються на підставі угоди, укладеної Центральною виборчою комісією з державними поліграфічними підприємствами. Бюлетені для голосування на місцевому референдумі виготовляються на підставі угоди, укладеної відповідною територіальною комісією з поліграфічним підприємством, визначеним такою комісією у встановленому законом порядку.
2. Підприємство-виготовлювач бюлетенів забезпечує суворе дотримання замовленої кількості виготовлених бюлетенів, їх облік та передачу замовнику в порядку, встановленому цим законом.
3. Технічні відходи, поліграфічний брак, а також друкарські форми знищуються в порядку та у строки, визначені угодою на виготовлення бюлетенів для голосування.
4. Контроль за виготовленням бюлетенів на підприємстві-виготовлювачі, дотриманням вимог щодо знищення друкарських форм, технічних відходів, поліграфічного браку здійснюється контрольною комісією, яку утворює Центральна виборча комісія, а у разі проведення місцевого референдуму – відповідна територіальна комісія.
5. Бюлетені отримує Центральна виборча комісія, а у разі проведення місцевого референдуму – відповідна територіальна комісія, в упаковці підприємства-виготовлювача на підставі акта прийому-передачі за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, відповідною комісією з референдуму. Зведена інформація на підставі актів прийому-передачі про кількість бюлетенів для голосування підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії, а у разі проведення місцевого референдуму – на офіційному веб-сайті територіальної комісії, або вивішується у приміщенні комісії для ознайомлення.
6. У разі проведенні всеукраїнського референдуму за народною ініціативою на спеціальній дільниці референдуму, утвореній на судні, що перебуває в день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України бюлетені як виняток з дозволу Центральної виборчої комісії можуть бути виготовлені безпосередньо дільничною комісією референдуму.
7. Якщо до бюлетенів після їх виготовлення поліграфічним способом внесено будь-які зміни, дільнична комісія на своєму засіданні складає про це у двох примірниках акт за формою і в порядку, передбаченому частиною дев’ятою статті 78 цього закону. У акті зазначається кількість отриманих дільничною комісією бюлетенів для голосування, кількість зіпсованих бюлетенів для голосування та прізвища осіб, з вини яких це сталося. Один примірник такого акта у разі проведення всеукраїнського референдуму невідкладно передається до відповідної окружної комісії з всеукраїнського референдуму, а у разі проведення місцевого референдуму – до відповідної територіальної комісії (окружної комісії з місцевого референдуму в разі її створення). Зіпсовані бюлетені у момент складання відповідного акта запаковуються в окремий пакет (пакети), на якому проставляється позначка «Зіпсовані бюлетені». Зіпсовані бюлетені зберігаються у дільничній комісії до дня голосування. У процесі підрахунку голосів учасників референдуму зіпсовані бюлетені враховуються як невикористані.
8. Особи, винні у протиправному псуванні бюлетенів, відшкодовують завдану  шкоду у встановленому законом порядку.

Стаття 96. Порядок передачі бюлетенів для голосування комісіям з референдуму

1. Бюлетені не пізніше як за п’ять днів до дня голосування передаються відповідним окружним комісіям.
Бюлетені передаються в упаковці підприємства-виготовлювача представником Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії, уповноваженим здійснювати таку передачу бюлетенів для голосування, відповідній комісії на засіданні.
Про передачу бюлетенів складається протокол за формою, визначеною Центральною виборчою комісією. Протокол підписується уповноваженими представниками комісій з референдуму, які забезпечують передачу-прийняття бюлетенів для голосування, та підлягає невідкладному оприлюдненню шляхом вивішування у приміщенні окружної комісії для загального ознайомлення.
2. Окружна комісія забезпечує збереження й охорону бюлетенів, отриманих від Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії. Бюлетені зберігаються у приміщенні окружної комісії в сейфі (металевій шафі або окремій кімнаті), який (яка) опечатується стрічкою з проставлянням на ній підписів усіх присутніх на засіданні членів комісії та печатки комісії. Сейф (металева шафа або окрема кімната) постійно (до передачі бюлетенів для голосування дільничним комісіям) перебуває під охороною працівника органів внутрішніх справ України.
3. Окружна комісія, відповідна територіальна комісія у випадках, передбачених цим законом, не раніш як за три дні до дня голосування, але не пізніш як за двадцять чотири години до дня голосування на своєму засіданні передає бюлетені для голосування дільничним комісіям. Бюлетені для голосування приймають не менш як три члени кожної дільничної комісії (голова, секретар та один із членів комісії, визначений на засіданні комісії).
Про передачу бюлетенів дільничним комісіям складається протокол в порядку і за формою, визначеною Центральною виборчою комісією, відповідною територіальною комісією. Протокол підписується уповноваженими представниками комісій з референдуму, які забезпечують передачу-прийняття бюлетенів, та підлягає невідкладному оприлюдненню шляхом вивішування у приміщенні окружної, територіальної комісії для загального ознайомлення.
Витяг із протоколу за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, із зазначенням відомостей, що стосуються відповідної дільниці з референдуму, надається разом із бюлетенями для голосування представникам кожної дільничної комісії, які отримали бюлетені, за підписами голови і секретаря окружної комісії або територіальної комісії (якщо окружні комісії з місцевого референдуму не створені) та трьох членів відповідної дільничної комісії засвідчений печаткою відповідної окружної, територіальної комісії з референдуму.
4. Члени дільничної комісії (крім дільниць на суднах, що перебувають на цей час у плаванні під Державним Прапором України, та на полярній станції України) транспортують отримані ними бюлетені до приміщення дільничної комісії у супроводі працівника органів внутрішніх справ України, на якого покладається обов'язок охорони.
5. Приймання бюлетенів дільничною комісією відбувається на її засіданні невідкладно після прибуття членів комісії, які отримали бюлетені. Секретар комісії проставляє у визначених місцях кожного бюлетеня для голосування печатку дільничної комісії. Інший визначений рішенням комісії член дільничної комісії перераховує отримані бюлетені для голосування, перевіряючи відповідність позначення територіального округу та номера дільниці, зазначених на бюлетенях для голосування.
6. Під час підрахунку бюлетенів визначений дільничною комісією член комісії рахує бюлетені вголос. Інші члени комісії спостерігають за підрахунком. У процесі підрахунку бюлетенів забороняється поділ комісії на кілька груп, кожна з яких підраховує частину бюлетенів.
7. У разі виявлення невідповідності підрахованої кількості бюлетенів кількості, зазначеній у витягу з протоколу окружної, територіальної комісії про передання бюлетенів для голосування, дільнична комісія складає у двох примірниках акт (акти) про розходження із зазначенням встановленої рішенням дільничної комісії причини розходження. Цей акт (акти) складається за формою і в порядку, встановленими Центральною виборчою комісією. Один примірник акта (актів) передається до окружної, територіальної комісії, а другий зберігається у дільничній комісії. За наявності зазначених розходжень кількістю бюлетенів для голосування, отриманих дільничною комісією, вважається кількість, встановлена на засіданні дільничної комісії та зафіксована в акті про розходження і в протоколі засідання комісії.
8. Бюлетені зберігаються у приміщенні дільничної комісії в сейфі (металевій шафі), який опечатується на тому самому засіданні комісії стрічкою з проставлянням на ній підписів усіх присутніх на засіданні комісії з референдуму та печатки комісії з референдуму і постійно (до початку підготовчого засідання комісії, передбаченого частиною третьою статті 98 цього закону) перебуває під охороною працівника органів внутрішніх справ України.
9. У разі виявлення пошкодження стрічки, якою було опечатано сейф (металеву шафу), або невідповідності підписів чи печатки на ній голова дільничної комісії (а у разі його відсутності чи невиконання покладених обов’язків – інший уповноважений рішенням комісії член комісії) негайно повідомляє про це органи внутрішніх справ України та окружну, територіальну комісію. Після цього голова комісії невідкладно відкриває сейф (металеву шафу) та виймає наявні у ньому бюлетені. Члени дільничної комісії перевіряють бюлетені, зокрема щодо відповідності номерів округу та дільниці, наявності відбитка печатки цієї дільничної комісії, після чого перераховують їх. Дільнична комісія складає акт (акти) про виявлені ознаки відкриття сейфа (металевої шафи) та (у разі виявлення) про невідповідність кількості бюлетенів для голосування. Зазначений акт (акти) складається за формою і в порядку, передбаченими частиною дев’ятою статті 78 цього закону. Кількість виявлених у сейфі (металевій шафі) бюлетенів для голосування фіксується також у протоколі засідання дільничної комісії. У такому разі встановлена кількість вважається кількістю бюлетенів для голосування, отриманих дільничною комісією.

Глава 19. Підготовка до голосування та голосування на референдумах за народною ініціативою

Стаття 97. Приміщення для голосування

1. Голосування проводиться в спеціально відведених та облаштованих приміщеннях, в яких обладнуються кабіни для таємного голосування та визначаються місця видачі бюлетенів і встановлення скриньок для бюлетенів (далі – скриньки). На одній дільниці облаштовується одне приміщення для голосування. Контроль за облаштуванням приміщення для голосування покладається на дільничну комісію.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (у містах, де немає районних у місті рад), районних у містах рад або органи (посадові особи), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, зобов’язані забезпечувати дільниці необхідними приміщеннями для голосування, придатними для облаштування відповідно до вимог цього закону та нормативів, встановлених Центральною виборчою комісією, надають технічну допомогу в облаштуванні.
Керівники закладів, установ, полярної станції України, капітани суден, де утворені спеціальні дільниці, зобов’язані забезпечувати спеціальні дільниці необхідними приміщеннями для голосування, придатними для облаштування та з урахуванням нормативів, встановлених Центральною виборчою комісією.
3. Приміщення для голосування малої дільниці повинно мати площу, не меншу 50 кв. м, середньої – не меншу 75 кв. м, великої – не меншу 90 кв. м
У разі відсутності в межах звичайної або спеціальної дільниці приміщення з відповідною площею приміщення для голосування на відповідній дільниці може мати меншу площу за нормативами, встановленими Центральною виборчою комісією.
4. Розміщення обладнання у приміщенні для голосування планується таким чином, щоб місця видачі бюлетенів, вхід і вихід з кабін для таємного голосування, скриньки перебували у полі зору членів дільничної комісії та осіб, які відповідно до цього закону мають право бути присутніми в приміщенні для голосування.
5. Приміщення для голосування на спеціальній дільниці повинно мати відкритий доступ для членів комісії з референдуму та інших осіб, які мають право бути присутніми на засіданні комісії без дозволу чи запрошення відповідної комісії згідно з частиною другою статті 77 цього закону. Керівники закладів, установ зобов'язані забезпечити безперешкодний доступ цих осіб до приміщення для голосування.
6. Кожна дільниця забезпечується необхідною кількістю скриньок – стаціонарних (великих) та переносних (малих). Для голосування використовуються скриньки, виготовлені з прозорого матеріалу за розмірами, встановленими Центральною виборчою комісією. Кожній скриньці присвоюється власний номер, який проставляється на ній. Мала дільниця з референдуму повинна мати не менше двох, середня – не менше чотирьох, велика – не менше шести стаціонарних скриньок. Кожна дільниця з референдуму повинна мати не менше двох переносних скриньок. Стаціонарні скриньки встановлюються у приміщенні для голосування так, щоб учасники референдуму, підходячи до них, мали можливість проходити через кабіни (кімнати) для таємного голосування. Порядок виготовлення, обліку, використання та зберігання скриньок визначає Центральна виборча комісія.
7. У приміщенні для голосування або безпосередньо перед ним дільнична комісія в обов'язковому порядку розміщує виготовлені окружною комісією всеукраїнського референдуму за рахунок коштів Державного бюджету України або відповідною територіальною комісією з референдуму (окружною комісією з місцевого референдуму в разі її створення) за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету плакати, що роз'яснюють порядок голосування та відповідальність за порушення законодавства про референдуми, за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією.

Стаття 98. Підготовка до голосування

1. Про час і місце голосування дільнична комісія не пізніш ніж за п'ятнадцять днів до дня голосування сповіщає громадян України, внесених до списку учасників референдуму на цій дільниці, іменними запрошеннями, що надсилаються або доставляються відповідно до вимог цього закону.
2. Дільнична комісія в останній день перед днем голосування на своєму засіданні розподіляє обов'язки членів дільничної комісії на день голосування (за винятком голови та секретаря комісії) щодо:
1) встановлення особи учасника референдуму та його наявності у списку учасників референдуму;
2) видачі учаснику референдуму бюлетеня (бюлетенів);
3) контролю за проходженням учасників референдуму до кабін для таємного голосування;
4) контролю за скриньками;
5) організації голосування учасників референдуму за місцем перебування;
6) контролю входу та виходу із приміщення для голосування.
3. Дільнична комісія у день голосування не раніш як за годину до його початку проводить підготовче засідання. На початку засідання усі присутні оглядають стрічку, якою було опечатано сейф (металеву шафу), де зберігаються бюлетені.
4. Голова дільничної комісії надає для огляду членам дільничної комісії та іншим особам, які мають право бути присутніми на засіданні комісії без дозволу чи запрошення відповідної комісії згідно з частиною другою статті 77 цього закону, почергово всі наявні на дільниці скриньки, оголошуючи номер кожної з них. Після огляду кожну скриньку пломбують або (у разі неможливості) опечатують печаткою дільничної комісії, після чого до неї вкладається контрольний лист, де зазначено номер округу, номер дільниці, номер скриньки, час вкидання контрольного листа до скриньки, підписи присутніх членів дільничної комісії та (за бажанням) осіб, які мають право бути присутніми на засіданні комісії без дозволу чи запрошення відповідної комісії згідно з частиною другою статті 80 цього закону. Підписи скріплюються печаткою дільничної комісії. Після вкидання контрольного листа до скриньки голова комісії надає для огляду наступну скриньку і проводить з нею ту саму процедуру. Після пломбування або опечатування останньої скриньки і вкидання до неї контрольного листа та встановлення стаціонарних (великих) скриньок на відведені для них місця приміщення для голосування вважається готовим до проведення голосування. Переносні (малі) скриньки розміщуються у приміщенні для голосування отворами для бюлетенів униз у полі зору членів комісії та інших осіб, присутніх у приміщенні для голосування під час голосування відповідно до вимог цього закону.
5. Якщо під час огляду стрічки, якою було опечатано сейф (металеву шафу), де зберігаються бюлетені, виявлено її пошкодження або невідповідність підписів чи печатки на ній підписам і печатці, зазначеним у частині четвертій цієї статті, голова комісії (а у разі його відсутності чи невиконання покладених обов’язків – інший уповноважений рішенням комісії член комісії) негайно повідомляє про це органи внутрішніх справ України та окружну чи відповідну територіальну комісію з референдуму.
Після цього голова комісії з референдуму невідкладно відкриває сейф (металеву шафу) та виймає наявні у ньому бюлетені. Члени дільничної комісії перевіряють бюлетені, зокрема щодо відповідності номерів округу та дільниці з референдуму, наявності відбитка печатки відповідної дільничної комісії, після чого перераховують бюлетені у порядку, встановленому частиною шостою статті 96 цього закону. Дільнична комісія складає акт про виявлені ознаки відкриття сейфа (металевої шафи), а у разі виявлення – про невідповідність кількості бюлетенів. Зазначений акт складається за формою і в порядку, встановленими Центральною виборчою комісією. Кількість виявлених у сейфі (металевій шафі) бюлетенів фіксується також у протоколі засідання дільничної комісії. У такому разі встановлена кількість вважається кількістю бюлетенів, отриманих дільничною комісією.
6. Якщо стрічка на сейфі (металевій шафі) не пошкоджена і має відповідні підписи і печатку, після опломбовування і встановлення скриньок голова дільничної комісії відкриває сейф (металеву шафу) з бюлетенями і на підставі витягу із протоколу окружної, відповідної територіальної комісії з референдуму про передачу бюлетенів дільничній комісії або акта (актів), зазначеного у частині сьомій статті 96 цього закону, оголошує кількість бюлетенів, отриманих дільничною комісією. Ця кількість вноситься секретарем комісії до відповідного протоколу дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, а також фіксується у протоколі засідання комісії.
7. Голова дільничної комісії передає необхідну кількість бюлетенів членам дільничної комісії, які будуть видавати бюлетені учасникам референдуму у приміщенні для голосування та організовуватимуть голосування за місцем перебування учасників референдуму. Кількість отриманих членами комісії бюлетенів для організації голосування учасників референдуму за місцем перебування повинна дорівнювати кількості учасників референдуму, включених до витягу зі списку учасників референдуму. Передання бюлетенів фіксується відомістю за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. Зазначені члени комісії засвідчують отримання бюлетенів, проставляючи підпис у відомості, та забезпечують їх збереження і дотримання встановленого цим законом порядку їх видачі учасникам референдуму. Жодного бюлетеня у сейфі (металевій шафі) залишатися не може.
8. Голова дільничної комісії передає членам дільничної комісії з референдуму, уповноваженим працювати зі списком учасників референдуму у день голосування, аркуші списку учасників референдуму. Відповідні члени комісії забезпечують їх збереження і дотримання встановленого цим законом порядку їх використання.
9. Перед початком голосування дільнична комісія інформує окружну, відповідну територіальну комісію про:
1) кількість учасників референдуму, внесених до списку на дільниці, на момент початку голосування;
2) кількість учасників референдуму у витягу зі списку для голосування за місцем перебування.
10. Окружна комісія передає зазначені відомості до Центральної виборчої комісії, а у разі проведення місцевого референдуму – відповідної територіальної комісії з референдуму, через автоматизовану інформаційно-аналітичну систему не пізніше десятої години дня голосування. Ці відомості невідкладно після отримання підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії, територіальної комісії з референдуму або шляхом вивішування для загального огляду у приміщенні територіальної комісії з референдуму.

РОЗДІЛ VI. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН НА РЕФЕРЕНДУМАХ

Глава 19. Підготовка до голосування на референдумах за народною ініціативою

Стаття 99. Організація і порядок голосування у приміщенні для голосування

1. Голосування проводиться в день голосування від восьмої до двадцятої години без перерви.

2. Організація проведення голосування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку, забезпечення таємності волевиявлення учасників референдуму під час голосування покладаються на дільничну комісію. У разі вчинення правопорушень, за які законом встановлена відповідальність, голова, заступник голови чи секретар комісії, або інший суб’єкт референдумного процесу мають право запросити у приміщення для голосування працівника органів внутрішніх справ, який повинен вжити до порушника передбачених законом заходів та залишити приміщення для голосування. Перебування працівників органів внутрішніх справ у приміщенні для голосування в інших випадках забороняється.
3. Під час голосування на дільниці два члени дільничної комісії надають учаснику референдуму можливість проголосувати: один член дільничної комісії за умови пред'явлення учасником референдуму одного з документів, зазначених у частині шостій статті 4 цього Закону, та наявності учасника референдуму у списку на відповідній дільниці надає йому список для підпису; другий член дільничної комісії з референдуму в позначених місцях на контрольних талонах бюлетенів вписує своє прізвище, ініціали, розписується та проставляє номер, за яким учасника референдуму внесено до списку на дільниці. Учасник референдуму розписується за отримання бюлетеня (бюлетенів) у списку та на визначених місцях на контрольному талоні бюлетеня. Після цього член комісії відокремлює від бюлетеня контрольний талон та видає учаснику референдуму бюлетень (бюлетені) для голосування. Контрольні талони бюлетенів зберігаються у члена комісії, який видав бюлетень (бюлетені). При цьому робити на бюлетенях будь-які інші позначки забороняється.
4. Учасник референдуму може перебувати у приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування.
5. Бюлетені заповнюються учасником референдуму особисто в кабіні для таємного голосування. Під час заповнення бюлетенів забороняється присутність у кабіні для таємного голосування інших осіб. Учасник референдуму, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити бюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної комісії скористатися допомогою іншого учасника референдуму, крім члена комісії, представника ініціативної групи, офіційного спостерігача.
6. Для забезпечення голосування учасників референдуму з вадами зору Центральна виборча комісія, відповідна територіальна комісія з референдуму виготовляє трафарети для бюлетенів рельєфно-крапковим шрифтом (за методом Брайля) з розрахунку по два трафарети на звичайну дільницю. Для спеціальних дільниць такі трафарети можуть виготовлятися за поданням окружної комісії, а на місцевому референдумі – комісії такої спеціальної дільниці.
7. Учасник референдуму не має права передавати свій бюлетень (бюлетені) для голосування іншим особам. Отримання бюлетеня (бюлетенів) від інших осіб (крім уповноваженого члена комісії з референдуму, який видає бюлетені), заохочення або змушування учасника референдуму до передачі бюлетеня іншим особам шляхом підкупу, погроз або іншим способом забороняється.
8. У бюлетені учасник референдуму робить позначку "плюс" ("+") або іншу, що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти слова «ТАК» або слова «НІ» чи «ПРИЙМАЮ» або «НЕ ПРИЙМАЮ» у визначених цим законом випадках. Учасник референдуму може ставити лише одну позначку щодо кожного питання, винесеного на референдум.
9. Учасник референдуму особисто вкидає заповнений (заповнені) бюлетень до скриньки. Учасник референдуму, який через фізичні вади не може самостійно вкинути бюлетень до скриньки, має право з відома голови або іншого члена дільничної комісії доручити зробити це у своїй присутності іншій особі, крім члена комісії, представника ініціативної групи, лічильної комісії, офіційного спостерігача.
10. У разі пошкодження скриньки під час голосування вона опечатується головою і не менш як трьома членами комісії у спосіб, що унеможливлює подальше вкидання чи виймання бюлетенів. Ця скринька зберігається в приміщенні для голосування у полі зору членів комісії та інших осіб, які мають право бути присутніми на дільниці під час голосування відповідно до вимог цього закону, і не використовується до закінчення голосування.
11. Якщо учасник референдуму, заповнюючи бюлетень, припустився помилки, він має право невідкладно звернутися з письмовою заявою до члена дільничної комісії, який видав йому бюлетень, з проханням видати йому інший бюлетень. Член дільничної комісії видає учаснику референдуму інший бюлетень у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті, тільки в обмін на неправильно заповнений бюлетень, про що уповноважений член дільничної комісії робить відповідну позначку в списку учасників референдуму навпроти прізвища учасника референдуму, яку засвідчує своїм підписом. Неправильно заповнений бюлетень негайно погашається членом комісії, який його видав, як невикористаний, про що складається акт. Цей акт підписується двома членами дільничної комісії, які оформляли видачу бюлетеня, та учасником референдуму, який неправильно заповнив бюлетень, і долучається до списку учасників референдуму. Погашений бюлетень зберігається до підрахунку голосів у члена комісії, який видав бюлетень. Під час підрахунку голосів цей бюлетень враховується як невикористаний і запаковується разом із контрольним талоном у пакет з невикористаними бюлетенями. Повторна видача бюлетеня замість неправильно заповненого не допускається.
12. За п’ять хвилин до двадцятої години голова дільничної комісії оголошує про закінчення голосування та зачинення дільниці о двадцятій годині. Учасники референдуму, які на двадцяту годину прийшли до дільниці для голосування, мають право проголосувати. Для забезпечення реалізації цього права учасників референдуму один із членів комісії о двадцятій годині за дорученням голови дільничної комісії підходить до входу у приміщення для голосування та запрошує всіх учасників референдуму, які ще не проголосували, зайти у приміщення для голосування та зачиняє двері. Після виходу з приміщення для голосування останнього учасника референдуму приміщення зачиняється, і в ньому залишаються тільки члени комісії та особи, які згідно з цим законом мають право бути присутніми на засіданні дільничної комісії.
13. Невідкладно після закінчення голосування дільнична комісія передає до окружної комісії, відповідної територіальної комісії попередні відомості про кількість учасників референдуму, внесених до списку учасників референдуму на дільниці на момент закінчення голосування, та кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені на дільниці на момент закінчення голосування.
14. На дільниці, утвореній на судні, що перебуває в день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України дільнична комісія може оголосити голосування закінченим раніше часу, визначеного частиною першою цієї статті, якщо в голосуванні взяли участь усі учасники референдуму, включені до списку учасників референдуму на цій дільниці. Повідомлення, передбачене частиною тринадцятою цієї статті, надсилається до відповідної окружної комісії технічними засобами зв'язку. Підрахунок голосів на такій дільниці проводиться у порядку, встановленому цим законом, відразу після оголошення про закінчення голосування та передачі повідомлення, передбаченого частиною тринадцятою цієї статті.
15. Дільнична комісія закордонної дільниці невідкладно після закінчення голосування надсилає технічними засобами зв'язку до Центральної виборчої комісії відомості, передбачені частиною тринадцятою цієї статті.
16. Окружна комісія після отримання відомостей, передбачених частиною тринадцятої цієї статті, з відповідних дільниць передає ці попередні відомості до Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії.
17. Центральна виборча комісія, відповідна територіальна комісія з референдуму після отримання попередніх відомостей щодо всіх дільниць оприлюднюють зазначені відомості на своєму офіційному веб-сайті або шляхом вивішування територіальною комісією з референдуму для загального огляду у приміщенні комісії.

Стаття 100. Організація і порядок голосування за межами приміщення для голосування

1. Учаснику референдуму, внесеному до списку учасників референдуму на дільниці, але за віком, у зв'язку з інвалідністю чи за станом здоров'я не здатному пересуватися самостійно, дільнична комісія надає можливість голосувати за місцем його перебування.
2. Для організації голосування учасників референдуму, не здатних пересуватися самостійно, за їх місцем перебування дільнична комісія в останній день перед днем голосування на своєму засіданні виготовляє витяг із списку учасників референдуму за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.
Такий витяг невідкладно після його складання надається для загального ознайомлення у приміщенні дільничної комісії.
3. До витягу зі списку учасників референдуму вносяться:
1) без рішення комісії – учасник референдуму, постійно не здатний самостійно пересуватися, щодо якого у списку учасників референдуму є відповідна позначка, якщо такий учасник референдуму до дванадцятої години останньої суботи перед днем голосування письмово або особисто не повідомив відповідну дільничну комісію з референдуму про бажання проголосувати у приміщенні для голосування;
2) за рішенням дільничної комісії – учасник референдуму, який тимчасово не здатний самостійно пересуватися, на підставі його заяви та довідки медичної установи про стан його здоров'я.
4. У разі внесення учасника референдуму до витягу зі списку учасників референдуму для голосування за місцем перебування у списку учасників референдуму на дільниці у графі "підпис учасника референдуму" секретар дільничної комісії з референдуму робить запис "голосує за місцем перебування".
5. Учасник референдуму, який тимчасово не здатний пересуватися самостійно, поштою або через інших осіб подає власноручно написану заяву з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування із зазначенням місця перебування учасника референдуму. Така заява разом з довідкою медичної установи про стан здоров'я учасника референдуму повинна бути подана до дільничної комісії не пізніше двадцятої години останньої п'ятниці перед днем голосування.
6. Заява, передбачена частиною п'ятою цієї статті, є зобов'язанням учасника референдуму забезпечити умови для дотримання вимог щодо порядку голосування, передбачених цим законом.
7. На спеціальних дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, голосування за місцем перебування учасника референдуму проводиться на підставі власноручно написаної заяви учасника референдуму з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування у зв'язку з необхідністю дотримання постільного режиму.
8. Заява учасника референдуму про бажання голосувати за місцем його перебування реєструється дільничною комісією в окремому журналі, де зазначаються день і час її надходження, прізвище, ім'я, по батькові та адреса місця проживання (місця перебування) учасника референдуму.
9. Голосування учасників референдуму за місцем їх перебування організовують не менш як три члени дільничної комісії, визначені рішенням комісії, зазначеним у частині другій статті 98 цього закону.
10. Голосування учасників референдуму за місцем перебування організовується з таким розрахунком, щоб члени дільничної комісії, які організовують таке голосування, повернулися у приміщення для голосування не пізніш як за годину до закінчення голосування.
11. Голова дільничної комісії оголошує про те, що члени дільничної комісії відбувають для організації голосування учасників референдуму за місцем перебування. Голова дільничної комісії видає визначеним членам комісії витяг зі списку учасників референдуму, складений відповідно до частини другої цієї статті, та опломбовану або опечатану переносну скриньку, в яку при цьому опускає контрольний лист. У контрольному листі зазначаються номер скриньки, час виходу (година та хвилини) членів комісії для проведення голосування учасників референдуму за місцем перебування, кількість отриманих ними бюлетенів окремо, прізвища членів дільничної комісії з референдуму, яким видано бюлетені. Контрольний лист підписують присутні члени комісії, підписи яких скріплюються печаткою комісії, та (за бажанням) представники ініціативної групи, лічильної комісії, офіційні спостерігачі.
12. Під час проведення голосування учасників референдуму за місцем перебування мають право бути присутні представники ініціативних груп, лічильних комісій, офіційні спостерігачі.
13. Учасник референдуму чи члени його сім'ї не можуть відмовити у присутності під час голосування членів комісії, які проводять голосування, а також представників ініціативних груп, лічильних комісій, офіційних спостерігачів, які мають право бути присутніми під час голосування. У разі відмови допустити зазначених осіб у приміщення, де перебуває учасник референдуму, йому відмовляється у проведенні голосування за місцем його перебування.
14. У разі організації голосування учасника референдуму за місцем перебування член дільничної комісії на підставі витягу зі списку учасників референдуму за умови надання учасником референдуму одного з документів, зазначених у частині шостій статті 4 цього закону, видає йому бюлетені для голосування. При цьому член дільничної комісії у позначених місцях на контрольному талоні бюлетеня вписує своє прізвище, ініціали, розписується та проставляє номер учасника референдуму у списку учасників референдуму. Учасник референдуму розписується у контрольному талоні бюлетеня та у витягу зі списку учасників референдуму, заповнює бюлетень у порядку, передбаченому статтею 99 цього закону, та вкмдає бюлетень до скриньки.
15. Члени дільничної комісії мають право перевіряти факт тимчасової нездатності учасника референдуму самостійно пересуватися у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
16. Якщо учасник референдуму, внесений до витягу зі списку учасників референдуму для голосування за місцем перебування, прибув у приміщення для голосування після того, як члени дільничної комісії вийшли для організації голосування за місцем перебування, такому учаснику референдуму не може бути виданий бюлетень до повернення членів комісії, які організовують голосування за місцем перебування, та з'ясування питання, чи не проголосував цей учасник референдуму за місцем перебування.
17. Після проведення голосування учасників референдуму за місцем перебування член дільничної комісії, який видав учаснику референдуму бюлетень, у списку учасників референдуму навпроти прізвища учасника референдуму робить позначку "голосував за місцем перебування", зазначає своє прізвище і розписується.
18. Витяг зі списку учасників референдуму, за яким організовувалося голосування учасників референдуму за місцем перебування, долучається до списку учасників референдуму і є його невід'ємною складовою. До списку учасників референдуму долучаються письмові заяви учасників референдуму, довідки медичних установ, копії відповідних рішень дільничної комісії.
19. Положення цієї статті не поширюються на закордонні дільниці з референдуму.

Глава 20. Встановлення результатів волевиявлення народу

Стаття 101. Підсумкове засідання дільничної комісії з референдуму

1. Підсумкове засідання дільничної комісії розпочинається після закінчення голосування учасників референдуму на дільниці та передачі повідомлення, зазначеного у частині тринадцятій статті 99 цього закону, і проводиться у тому самому приміщенні, де відбувалося голосування. Підсумкове засідання проводиться без перерви і закінчується після складення та підписання протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці.

2. Якщо одночасно проводяться всеукраїнський та місцевий референдуми, спочатку у встановленому порядку проводиться підрахунок голосів на всеукраїнському референдумі, складається та підписується протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, після чого на цьому самому засіданні дільничної комісії проводиться підрахунок голосів на місцевому референдумі, про що також складається та підписується протокол. Пакети з протоколами та з іншою референдумною документацією, що стосується референдуму за народною ініціативою, до закінчення засідання дільничної комісії зберігаються у приміщенні, де відбувається засідання, у полі зору членів дільничної комісії та осіб, присутніх на засіданні комісії відповідно до частини другої статті 77 цього Закону. Пакети з референдумною документацією транспортуються в порядку, встановленому статтею 107 цього закону, до окружної, відповідної територіальної комісії відразу після підписання відповідних протоколів з усіх видів референдуму.
3. На час проведення підсумкового засідання дільнична комісія доручає ведення протоколу засідання комісії заступнику голови дільничної комісії з референдуму або іншому члену дільничної комісії. Секретар дільничної комісії на цьому засіданні вносить відомості до протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму.
4. Якщо під час голосування до дільничної комісії надходили заяви, скарги стосовно порушень, що мали місце під час проведення голосування на дільниці, дільнична комісія розглядає їх на початку засідання до початку підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці.
5. Підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці здійснюється відкрито і прозоро виключно членами дільничної комісії. Підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці проводиться у послідовності викладених положень статті 104 цього закону.
6. Дільнична комісія з референдуму запаковує опрацьовані референдумні документи у паперові пакети, заклеює їх та вказує на цих пакетах вид запакованих документів, а також округ, номер дільниці, дату і час пакування, проставляються підписи усіх присутніх членів дільничної комісії та печатка комісії.

РОЗДІЛ VI. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН НА РЕФЕРЕНДУМАХ

Глава 20. Встановлення результатів волевиявлення народу

Стаття 102. Опрацювання списків учасників референдуму

1. Кожен член дільничної комісії, відповідальний за роботу зі списком учасників референдуму, підраховує та вносить на кожен отриманий ним аркуш списку учасників референдуму такі відомості по кожному аркушу окремо:
1) кількість учасників референдуму, внесених у список учасників референдуму, на момент закінчення голосування;
2) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування у приміщенні для голосування (за підписами учасників референдуму у списку учасників референдуму);
3) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування за місцем перебування (з позначкою "голосував за місцем перебування").
2. Після внесення відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, член дільничної комісії підписує кожен аркуш списку учасників референдуму, підсумовує відповідні дані зі всіх отриманих ним аркушів списку учасників референдуму і передає їх та сумарні відомості по цих аркушах голові комісії. Зазначені сумарні відомості фіксуються у відомості, вказаній у частині сьомій статті 98 цього закону. Голова та секретар дільничної комісії підсумовують зазначені відомості, оголошують їх та вносять на останню сторінку списку учасників референдуму.
3. Список учасників референдуму на закордонній дільниці після закінчення голосування закривається шляхом закреслення незаповнених граф списку учасників референдуму для внесення прізвищ учасників референдуму таким чином, щоб унеможливити внесення до списку додаткових учасників референдуму, підписується головою (головуючим на засіданні) і секретарем (секретарем засідання) дільничної комісії та скріплюється печаткою дільничної комісії.
4. Дільнична комісія на підставі списку учасників референдуму встановлює кількість учасників референдуму на дільниці. Ця кількість оголошується і заноситься секретарем комісії до протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці.
5. Дільнична комісія на підставі порівняння списку учасників референдуму та витягу зі списку учасників референдуму встановлює кількість учасників референдуму на дільниці, які були внесені до витягу із списку учасників референдуму для голосування за місцем перебування. Ця кількість оголошується і заноситься секретарем комісії до протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці.
6. Дільнична комісія підраховує кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування у приміщенні для голосування, за підписами учасників референдуму у списку учасників референдуму. Ця кількість оголошується і заноситься секретарем комісії до протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці як кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування у приміщенні для голосування.
7. Дільнична комісія підраховує кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування за місцем перебування, за підписами у витягу зі списку учасників референдуму та позначками "голосував за місцем перебування" у списку учасників референдуму. Ця кількість оголошується і заноситься секретарем комісії до протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці як кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені за місцем перебування.
8. Список учасників референдуму, долучений до нього витяг із списку учасників референдуму, виготовлений згідно з частиною другою статті 100 цього закону, заяви учасників референдуму разом з довідками медичних установ, копіями рішень дільничної комісії з референдуму, на підставі яких складався витяг зі списку виборців, запаковуються в один пакет у порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакеті робиться напис «Список учасників референдуму».
9.Передбачені формою уточненого списку учасників референдуму відомості про учасників референдуму, внесених чи вилучених з нього, а також про учасників референдуму, стосовно яких до уточненого списку учасників референдуму було внесено зміни, передаються дільничною комісією до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців не пізніш як на третій день від дня оприлюднення результатів референдуму.

Стаття 103. Опрацювання невикористаних бюлетенів для голосування та контрольних талонів

1. Членам дільничної комісії, крім голови комісії, заступника голови чи іншого члена дільничної комісії з референдуму, який веде протокол засідання комісії, та секретаря дільничної комісії з референдуму, який вносить відомості до протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, з моменту початку їх роботи з бюлетенями для голосування під час підрахунку голосів забороняється користуватися ручками чи будь-якими іншими письмовими засобами.
2. Члени дільничної комісії, які отримали бюлетені, почергово публічно перераховують невикористані бюлетені, що залишилися у них (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – кожні окремо).
3. Сума кількості бюлетенів, виданих зазначеним членом комісії учасникам референдуму (за кількістю підписів учасників референдуму на відповідних аркушах списку учасників референдуму, зазначеною у пункті 2 частини першої статті 102 цього закону), та кількості бюлетенів, які залишилися невикористаними у члена дільничної комісії, повинна дорівнювати кількості бюлетенів, отриманих цим членом комісії відповідно до відомості видачі бюлетенів, зазначеної у частині сьомій статті 98 цього закону. У разі відповідності цих кількостей член дільничної комісії передає усі підраховані невикористані бюлетені голові дільничної комісії. Голова комісії вказує кількість невикористаних бюлетенів, які повернув член комісії, у відомості видачі бюлетенів.
4. У разі невідповідності даних, зазначених у частині третій цієї статті, дільнична комісія складає в порядку, передбаченому частиною дев’ятою статті 78 цього закону, акт вказуючи ймовірну причину такої невідповідності.
5. Голова дільничної комісії підсумовує кількість невикористаних бюлетенів та оголошує їх. Оголошена кількість невикористаних бюлетенів заноситься секретарем дільничної комісії до відповідних протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці.
6. За необхідності або на вимогу членів комісії невикористані бюлетені можуть бути повторно перераховані, але до моменту занесення даних про кількість таких бюлетенів до відповідних протоколів. Підрахунок бюлетенів проводиться у порядку, встановленому частиною шостою статті 96 цього закону.
7. Невикористані бюлетені погашають, відокремлюючи правий нижній кут бюлетеня. Погашені невикористані бюлетені запаковуються у пакети в порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакетах робиться напис "Невикористані бюлетені" (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням).
8. Члени дільничної комісії, які видавали бюлетені учасникам референдуму, почергово публічно перераховують наявні у них контрольні талони виданих бюлетенів. Член дільничної комісії передає підраховані контрольні талони виданих бюлетенів голові дільничної комісії. Голова дільничної комісії зазначає встановлену кожним членом комісії кількість контрольних талонів виданих бюлетенів у відомості видачі бюлетенів для голосування.
9. Голова комісії підсумовує загальну кількість контрольних талонів виданих бюлетенів окремо на всеукраїнському та місцевому референдумах та оголошує їх окремо.
10. Дільнична комісія перевіряє, чи дорівнює загальна кількість контрольних талонів виданих бюлетенів окремо для голосування на всеукраїнському референдумі та місцевому референдумі, зазначена у частині дев'ятій цієї статті, сумі кількостей, вказаних у частинах шостій, сьомій статті 102 цього закону.
11. За необхідності або на вимогу членів дільничної комісії контрольні талони виданих бюлетенів можуть бути повторно перераховані. Підрахунок контрольних талонів виданих бюлетенів проводиться у порядку, встановленому частиною шостою статті 96 цього закону.
12. У разі збігу кількостей, зазначених у частині десятій цієї статті, голова дільничної комісії оголошує кількість учасників референдуму, що отримали бюлетені на дільниці. Секретар дільничної комісії заносить цю кількість до протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського та місцевого референдумів.
13. У разі невідповідності кількостей, зазначених у частині десятій цієї статті, дільнична комісія складає про це акт у порядку, передбаченому частиною дев’ятою статті 78 цього закону. Потім комісія приймає рішення щодо встановлення кількості учасників референдуму, які отримали бюлетені. Ця кількість оголошується і заноситься до протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на всеукраїнському та відповідному місцевому референдумах.
14. Контрольні талони виданих бюлетенів запаковуються окремо у різні пакети у порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакетах робиться напис "Контрольні талони бюлетенів" (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням).
15. Дільнична комісія перевіряє, чи дорівнює кількість бюлетенів для голосування, отриманих дільничною комісією, сумі кількостей невикористаних бюлетенів і кількості учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування. У разі невідповідності цих даних дільнична комісія складає про це акт у порядку, передбаченому частиною дев’ятою статті 78 цього закону, із зазначенням встановленої її рішенням причини такої розбіжності.

Стаття 104. Порядок відкриття скриньок та підрахунку бюлетенів для голосування

1. Після закінчення виконання дій, передбачених статтею 103 цього закону, дільнична комісія перевіряє цілісність пломб або печаток на скриньках.
2. У разі виявлення на скриньках пошкоджень пломб або печаток чи інших пошкоджень, які порушують цілісність скриньки, дільнична комісія складає про це акт за формою та в порядку, передбаченими частиною дев’ятою статті 78 цього закону, із зазначенням характеру виявлених пошкоджень.
3. Скриньки відкриваються дільничною комісією почергово. Першими відкриваються переносні скриньки, що використовувалися під час голосування учасників референдуму за місцем перебування, а останніми відкриваються (у разі їх наявності) скриньки з пошкодженими печатками або пломбами, а також іншими пошкодженнями, виявленими під час голосування.
4. При відкритті непошкодженої скриньки її вміст висипається на стіл, за яким розміщуються члени дільничної комісії. При цьому перевіряється наявність у скриньці контрольного листа (у переносній скриньці – контрольних листів).
5. Бюлетені з пошкодженої скриньки виймаються по одному без їх перемішування. Дільнична комісія підраховує кількість бюлетенів, що знаходяться у цій скриньці, окремо з всеукраїнського та місцевого референдумів. При цьому перевіряється наявність у цій скриньці контрольного листа, який повинен бути вийнятий останнім.
6. Бюлетені на всеукраїнському та місцевому референдумах відокремлюються одні від одних. Комісія підраховує загальну кількість бюлетенів окремо з всеукраїнського та місцевого референдумів у порядку, встановленому частиною шостою статті 96 цього закону.
7. Усі виявлені у скриньках предмети, що не є бюлетенями встановленої форми, складаються окремо і не підраховуються. До предметів належать і контрольні листи. У разі виникнення сумнівів, чи є предмет бюлетенем, дільнична комісія вирішує це питання шляхом голосування. При цьому кожен член комісії має право особисто оглянути предмет. На час його огляду підрахунок бюлетенів припиняється. Предмети, що не є бюлетенями, запаковуються в один пакет у порядку, зазначеному в частині шостій статті 101 цього закону. На пакеті робиться напис "Предмети" (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням).
8. Якщо при відкритті переносної скриньки у ній виявиться більше бюлетенів з всеукраїнського та місцевого референдумів, ніж зазначено в контрольному листі у цій скриньці, дільнична комісія складає акт про таку невідповідність за формою та в порядку, передбаченими частиною дев’ятою статті 78 цього закону, в якому вказує кількість бюлетенів, що знаходяться у цій скриньці.
9. Складаючи акт, зазначений у частині восьмій цієї статті, комісія перевіряє, чи бюлетені, виявлені у переносній скриньці, мають позначення та номер округу, відповідної дільниці, відбиток печатки відповідної дільничної комісії. Бюлетені з неналежними ознаками не підлягають врахуванню при встановленні під час підрахунку голосів загальної кількості учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів учасників референдуму. Якщо після їх відокремлення від бюлетенів, що підлягають врахуванню, невідповідність, зазначена у частині восьмій цієї статті, усунута, бюлетені з належними ознаками підлягають врахуванню при встановленні загальної кількості учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні, та підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці. Якщо бюлетенів з неналежними ознаками не виявлено або їх відокремлення від бюлетенів, що підлягають врахуванню, не усуває невідповідність, зазначену у частині восьмій цієї статті, усі бюлетені з переносної скриньки не підлягають врахуванню при встановленні загальної кількості учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів учасників референдуму.
10. У разі відсутності у скриньці контрольного листа (у переносній скриньці – контрольних листів) дільнична комісія складає за формою і в порядку, передбаченими частиною дев’ятою статті 78 цього закону, акт про відсутність у скриньці контрольного листа (контрольних листів), в якому зазначає кількість бюлетенів, що знаходяться у цій скриньці. Ці бюлетені не підлягають врахуванню при встановленні загальної кількості учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів учасників всеукраїнського та місцевого референдуму.
11. У разі виникнення у членів комісії сумнівів щодо достовірності контрольного листа та в інших сумнівних ситуаціях у випадках, зазначених у частинах восьмій, десятій цієї статті, дільнична комісія приймає шляхом голосування рішення щодо визнання бюлетенів, які знаходяться у скриньці, такими, що не підлягають врахуванню при встановленні загальної кількості учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів учасників всеукраїнського та місцевого референдуму. Відповідне рішення та результати голосування фіксуються у протоколі засідання комісії.
12. Кількість бюлетенів у скриньках, за винятком предметів та бюлетенів, які не підлягають врахуванню, оголошується головою дільничної комісії з референдуму і заноситься секретарем дільничної комісії до протоколів про підрахунок голосів учасників всеукраїнського та місцевого референдумів, які взяли участь у голосуванні.
13. Виявлені у скриньках бюлетені, на яких зазначені позначення округу та номер округу, номер дільниці не відповідають номерам відповідної дільниці, відповідного округу, а також бюлетені, на яких відсутній відтиск печатки цієї дільничної комісії або наявний відтиск печатки іншої комісії чи будь-якої іншої печатки, вважаються такими, що не підлягають врахуванню при встановленні загальної кількості учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів учасників всеукраїнського та місцевого референдумів.
14. Бюлетені, що відповідно до частин дев'ятої, десятої, одинадцятої та тринадцятої цієї статті не підлягають врахуванню при встановленні загальної кількості учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів учасників референдуму, підраховуються, заносяться до протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з  всеукраїнського та місцевого референдумів, запаковуються окремо у різні пакети у порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакетах робиться напис "Бюлетені, що не підлягають врахуванню " (у разі одночасного проведення всеукраїнського референдуму та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням).
15. Бюлетені на всеукраїнському референдумі розкладаються на окремі місця, позначені табличками, що містять з обох боків написи «Всеукраїнський», "Недійсні на всеукраїнському". Після цього бюлетені для голосування на місцевому референдумі розкладаються на місця, позначені окремими табличками, що містять з обох боків написи "Місцеві", "Недійсні на місцевому".
У процесі розкладання бюлетенів визначений дільничною комісією член комісії показує кожний бюлетень усім членам комісії, виголошуючи результат волевиявлення учасника референдуму. У разі виникнення у членів комісії сумнівів щодо змісту бюлетеня комісія вирішує це питання шляхом голосування. При цьому кожен член комісії має право особисто оглянути бюлетень. На час огляду бюлетеня робота з іншими бюлетенями припиняється.
16. Недійсним вважається бюлетень:
1) до якого не внесено зміни, зазначені у частині сьомій статті 95 цього закону, або до якого внесено зміни без рішення Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії чи внесено зміни, що не відповідають рішенню Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії;
2) якщо зроблено більш як одну позначку навпроти питання, що виноситься на голосування;
3) якщо не поставлено жодної позначки;
4) якщо не відокремлено контрольний талон бюлетеня;
5) якщо неможливо з інших причин встановити зміст волевиявлення учасника голосування.
17. У разі виникнення сумнівів у членів комісії щодо дійсності бюлетеня питання вирішується дільничною комісією шляхом голосування. Перед голосуванням кожен член комісії має право особисто оглянути бюлетень. На час огляду бюлетеня підрахунок інших бюлетенів припиняється. Відповідне рішення та результати голосування фіксуються у протоколі засідання дільничної комісії.
18. Недійсні бюлетені підраховуються окремо з всеукраїнського та місцевого референдумів у порядку, встановленому частиною шостою     статті 96 цього закону. Кількість недійсних бюлетенів з всеукраїнського та місцевого референдумів окремо оголошується головою дільничної комісії і заноситься секретарем комісії до відповідних протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського та місцевого референдумів. Недійсні бюлетені запаковуються окремо в різні пакети у порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакетах робиться напис "Недійсні бюлетені" (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням).
19. Дільнична комісія у порядку, встановленому частиною шостою статті 96 цього закону, окремо підраховує кількість голосів учасників референдуму, поданих на підтримку питання (питань), винесеного на всеукраїнський референдум, та питання, винесеного на місцевий референдум. Під час підрахунку голосів кожен член комісії має право перевірити або перерахувати відповідні бюлетені. Результати підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського та місцевого референдумів оголошуються і заносяться відповідно до протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського та місцевого референдумів.
20. Дільнична комісія зобов'язана під час підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці перевірити окремо з всеукраїнського та місцевого референдуму, чи дорівнює кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні на дільниці, сумі кількостей недійсних бюлетенів та бюлетенів з голосами учасників референдуму, поданими за підтримку питання, що виноситься на референдум. У разі невідповідності цих даних дільнична комісія з референдуму може повторно перерахувати бюлетені. У разі підтвердженні вказаної невідповідності дільнична комісія складає акт із зазначенням встановленої її рішенням причини такого розходження за формою та в порядку, передбаченими частиною дев’ятою статті 78 цього закону.
21. Бюлетені з голосами учасників референдуму, поданими за підтримку питання, винесеного на всеукраїнський і на місцевий референдуми, та проти нього, запаковуються окремо у порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакетах відповідно робляться написи: «ЗА», «ПРОТИ» (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням) чи «ПРИЙМАЮ», «НЕ ПРИЙМАЮ» у випадках, визначених цим законом.
22. Центральна виборча комісія приймає роз'яснення щодо порядку підрахунку голосів учасників референдуму на дільницях.

РОЗДІЛ VI. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН НА РЕФЕРЕНДУМАХ

Глава 20. Встановлення результатів волевиявлення народу

Стаття 105. Протоколи дільничної комісії з референдуму про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці

1. Дільнична комісія на своєму засіданні складає протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського референдуму та протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з місцевого референдуму за формами, встановленими Центральною виборчого комісією.
Центральна виборча комісія, відповідна територіальна комісія забезпечує виготовлення бланків протоколів дільничної комісії з референдуму про підрахунок голосів учасників референдуму для кожної дільниці для всеукраїнського та місцевого референдумів у кількості 200 примірників в порядку та у строки, визначені статтею 95 цього закону для виготовлення бюлетенів. Бланки протоколів дільничних комісій нумеруються підприємством-виготовлювачем. Бланки протоколу дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці передаються комісіям разом із бюлетенями в порядку та у строки, визначені статтею 96 цього закону.
2. До протоколу дільничної комісії про підрахунок голосів учасників всеукраїнського референдуму на дільниці прописом та цифрами заносяться:
1) кількість бюлетенів, одержаних дільничною комісією або виготовлених нею з дозволу Центральної виборчої комісії;
2) кількість невикористаних бюлетенів, погашених дільничною комісією;
3) кількість учасників референдуму, внесених до списку учасників референдуму на дільниці (на момент закінчення голосування);
4) кількість учасників референдуму, внесених на дільниці до витягу зі списку учасників референдуму для голосування за місцем перебування;
5) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені у приміщенні для голосування;
6) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені за місцем перебування;
7) сумарна кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені;
8) кількість бюлетенів, що не підлягають врахуванню;
9) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні у приміщенні для голосування;
10) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні за місцем перебування;
11) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні на дільниці;
12) кількість бюлетенів, визнаних недійсними;
13) кількість голосів учасників референдуму, поданих на підтримку та проти питання, винесеного на референдум.
3. До протоколу дільничної комісії з референдуму про підрахунок голосів учасників місцевого референдуму прописом та цифрами заносяться:
1) кількість бюлетенів, одержаних дільничною комісією з дозволу відповідної територіальної комісії з референдуму;
2) кількість невикористаних бюлетенів, погашених дільничною комісією;
3) кількість учасників референдуму, внесених до списку учасників референдуму на дільниці (на момент закінчення голосування);
4) кількість учасників референдуму, внесених на дільниці до витягу зі списку учасників референдуму для голосування за місцем перебування;
5) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені у приміщенні для голосування;
6) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені за місцем перебування;
7) сумарна кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені на дільниці;
8) кількість бюлетенів, що не підлягають врахуванню;
9) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні у приміщенні для голосування;
10) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні за місцем перебування;
11) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні на дільниці;
12) кількість бюлетенів, визнаних недійсними;
13) кількість голосів учасників референдуму, поданих на підтримку та проти питання, винесеного на референдум.
4. Протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського референдуму та протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з місцевого референдуму складаються дільничною комісією у кількості примірників, що на чотири більша, ніж кількість осіб, які входять до складу дільничної комісії. Примірники протоколів нумеруються і мають однакову юридичну силу.
5. У протоколах про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці зазначаються дата і час (година і хвилини) його підписання членами дільничної комісії. Кожен примірник протоколу підписуються голова, заступник голови, секретар та інші члени дільничної комісії, присутні на її засіданні. Член дільничної комісії, присутній на її засіданні, зобов'язаний підписати протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці. У разі своєї незгоди із результатами підрахунку голосів, зафіксованими у протоколі комісії, член комісії підписує протокол із приміткою "З окремою думкою". Письмовий виклад окремої думки долучається до протоколу дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського чи місцевого референдуму. У разі відсутності підпису члена дільничної комісії у протоколі підрахунку голосів навпроти його прізвища зазначається причина відсутності підпису. Цей протокол підписується членами дільничної комісії та засвідчується печаткою дільничної комісії лише після його остаточного заповнення.
6. Перший і другий примірники протоколів підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці мають право підписати особи, які на підставі частини другої статті 77 цього закону були присутні на засіданні дільничної комісії під час підрахунку голосів учасників референдуму.
7. Забороняється заповнення протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці олівцем, а також внесення до них без відповідного рішення дільничної комісії будь-яких виправлень.
8. Якщо після підписання протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, але до відправлення цих протоколів разом із референдумною документацією до окружної, відповідної територіальної комісії з референдуму дільнична комісія виявила в одному з них або в обох неточності (описку чи помилку у цифрах), вона на тому самому засіданні розглядає питання про внесення змін до встановлених результатів голосування учасників референдуму на дільниці шляхом складення нового (нових) протоколу (протоколів) про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з усуненням неточностей, на якому (яких) робиться помітка "Уточнений". При цьому перерахунок бюлетенів для голосування не проводиться. Протокол з поміткою "Уточнений" складається у кількості примірників, зазначеній у частині четвертій цієї статті, та підписується у порядку, встановленому частинами п'ятою, шостою цієї статті. Про складення протоколу з поміткою "Уточнений" зазначається у протоколі засідання дільничної комісії.
9. Перший і другий примірники протоколів дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, а за наявності – і відповідні примірники кожного протоколу з поміткою "Уточнений" запаковуються до пакетів зі спеціальною системою захисту у порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакетах робляться написи "Протокол" (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням). Треті примірники протоколів дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці (протоколу з поміткою "Уточнений") зберігаються у секретаря дільничної комісії, четверті примірники зазначених протоколів невідкладно вивішуються для загального ознайомлення в приміщенні дільничної комісії, а решта - по одному примірнику протоколу - надаються членам дільничної комісії.
10. Особам, визначеним частиною другою статті 77 цього закону, які були присутні під час підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці, на їх прохання невідкладно видаються копії протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, у тому числі з поміткою "Уточнений", засвідчені на кожній сторінці головою і секретарем дільничної комісії та скріплені печаткою комісії, з розрахунку не більш як по одній копії для кожного суб’єкта референдумного процесу.
11. Про видачу копій протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці  складається акт за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. В акті зазначаються перелік осіб, які одержали копії відповідного протоколу, дата та час одержання цих копій і проставляються підписи цих осіб. Акт підписується головою та секретарем дільничної комісії і скріплюється печаткою дільничної комісії. Акт запаковується у пакет разом з першим і другим примірниками протоколів дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці.
12. Пакети з протоколами дільничної комісії про підрахунок голосів, бюлетенями для голосування, контрольними талонами і предметами, списками учасників референдуму, а також (за наявності) окремими думками членів комісії, викладеними у письмовій формі, актами, заявами, скаргами та рішеннями, прийнятими комісією, невідкладно після закінчення засідання комісії подаються до окружної, відповідної територіальної комісії з референдуму.

Стаття 106. Визнання дільничною комісією з референдуму голосування на дільниці недійсним

1. Дільнична комісія може визнати голосування на дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог цього закону, внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявлення учасників референдуму, лише за таких обставин:

1) виявлення фактів незаконного голосування (вкидання бюлетеня до скриньки замість учасника голосування іншою особою, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою статті 99 цього закону; голосування особами, які не мають права голосу; голосування особами, не внесеними до списку учасників референдуму на цій дільниці або внесеними до нього безпідставно; голосування учасником референдуму більше одного разу) у кількості, що перевищує десять відсотків кількості учасників референдуму, які отримали бюлетені на дільниці;
2) знищення або пошкодження скриньки (скриньок), що унеможливлює встановлення змісту бюлетенів, якщо кількість цих бюлетенів перевищує двадцять відсотків кількості учасників референдуму, які отримали бюлетені на дільниці;
3) виявлення у скриньках бюлетенів у кількості, що перевищує більш як на десять відсотків кількість учасників референдуму, які отримали відповідні бюлетені на дільниці.
2. У разі виявлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у кожному випадку дільнична комісія складає акт за формою та у порядку, передбаченими частиною дев’ятою статті 78 цього закону. Такий акт (акти) є підставою для розгляду дільничною комісією питання про визнання голосування недійсним у випадках, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті.
3. У разі прийняття дільничною комісією рішення про визнання голосування на дільниці недійсним усі бюлетені, виявлені у скриньках на цій дільниці, вважаються такими, що не підлягають врахуванню. У цьому разі на місці відомостей, зазначених у пунктах 8 – 13 частини другої або у пунктах 8 – 13 частини третьої статті 105 цього закону, ставиться прочерк. Протокол про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці складається дільничною комісією у порядку, встановленому статтею 105 цього закону.
4. У разі прийняття рішення про визнання голосування на дільниці недійсним бюлетені запаковуються у порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакеті робиться напис "Бюлетені" (у разі одночасного проведення всеукраїнського та місцевого референдумів – окремо з відповідним позначенням).
5. Рішення дільничної комісії про визнання голосування на дільниці недійсним та акт (акти), на підставі якого (яких) прийнято це рішення, долучаються до протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, запаковуються та транспортуються до окружної, відповідної територіальної комісії в порядку, встановленому цим законом.
6. Визнання дільничною комісією голосування на дільниці недійсним не є підставою для визнання голосування недійсним в межах округу.

Стаття 107. Порядок транспортування і передачі референдумних документів до  окружної комісії з референдуму, відповідної територіальної комісії з референдуму

1. Транспортування референдумних документів, зазначених у частині дванадцятій статті 105 цього закону, здійснюється чотирма членами дільничної комісії з референдуму звичайної або спеціальної дільниці (крім спеціальних дільниць, утворених на суднах, що перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України), а саме: головою і заступником голови дільничної комісії та двома членами цієї комісії. Їх обов'язково супроводжує працівник органів внутрішніх справ України, який повинен забезпечити охорону під час транспортування. За своїм бажанням інші члени дільничної комісії, особи, які були присутніми на засіданні комісії на підставі частини другої статті 77 цього закону, можуть супроводжувати транспортування документів. Супроводження транспортування референдумних документів іншими особами забороняється.
2. Під час транспортування референдумних документів забороняється розкривати пакети з бюлетенями та іншою референдумною документацією.
3. Якщо одночасно з всеукраїнським референдумом проводиться місцевий референдум, референдумна документація з місцевого референдуму транспортується до відповідної окружної чи територіальної комісії з референдуму членами дільничної комісії, які не беруть участі у транспортуванні референдумної документації з всеукраїнського референдуму відповідно до частини першої цієї статті.
4. Секретар дільничної комісії, інші члени комісії, які не супроводжують транспортування референдумних документів до окружної, відповідної територіальної комісії, залишаються у приміщенні дільничної комісії до отримання повідомлення про прийняття протоколів про підрахунок голосів на дільниці з всеукраїнського та місцевого референдумів окружною, відповідною територіальною комісією. Під час транспортування референдумної документації печатка дільничної комісії зберігається у сейфі (металевій шафі) у приміщенні дільничної комісії.
5. Протоколи про підрахунок голосів учасників референдуму на звичайній або спеціальній дільниці (крім спеціальних дільниць, утворених на суднах, що перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України) та інші референдумні документи дільничної комісії передаються відповідній окружній, територіальній комісії на її засіданні у порядку, встановленому статтями 108, 111 цього закону.
6. Зміст протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму на закордонній дільниці з всеукраїнського референдуму після його підписання членами дільничної комісії невідкладно передається комісією за допомогою технічних засобів зв'язку до Центральної виборчої комісії (через Міністерство закордонних справ України) з обов'язковою наступною передачею до неї першого і другого примірників цього протоколу.
Зміст протоколу про підрахунок голосів учасників референдуму на спеціальній дільниці, утвореній на судні, що перебуває у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, після його підписання членами дільничної комісії невідкладно передається дільничною комісією за допомогою технічних засобів зв'язку до Центральної виборчої комісії з обов'язковою наступною передачею до неї першого і другого примірників протоколів про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
До протоколів долучаються інші референдумні документи, зазначені у частині дванадцятій статті 105 цього закону.

Стаття 108. Порядок прийняття та розгляду документів дільничних комісій з референдуму окружною, відповідною територіальною комісією з референдуму

1. З моменту закінчення голосування окружна, відповідна територіальна комісія розпочинає засідання, яке продовжується безперервно до встановлення підсумків голосування. На цей час члени окружної, відповідної територіальної комісії не можуть залучатися до виконання інших функцій, крім участі в засіданні комісії.
2. Окружна комісія опрацьовує відомості, зазначені у частині тринадцятій статті 99 цього закону, та передає такі відомості до Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії через автоматизовану інформаційно-аналітичну систему не пізніше двадцять четвертої години дня голосування. Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму невідкладно оприлюднюють зазначені відомості на офіційному веб-сайті, а територіальна комісія – також шляхом розміщення для загального огляду в приміщенні територіальної комісії.
3. Засідання  окружної, відповідної територіальної комісії, зазначене у частині першій цієї статті, оформляється протоколом безперервного засідання, який підписують голова, а також секретар комісії. До протоколу приєднуються (за наявності) окремі думки членів комісії, які брали участь у засіданні і не згодні з прийнятим окружною, відповідною територіальною комісією рішенням.
4. На засіданні  окружної, відповідної територіальної комісії, зазначеному в частині першій цієї статті, голова  окружної, відповідної територіальної комісії приймає запечатані пакети з протоколами дільничних комісій, розкриває їх та оголошує зміст протоколів дільничних комісій про підрахунок голосів учасників референдуму на відповідних дільницях, а також приймає запечатані пакети з іншими референдумними документами, передбаченими частиною дванадцятою статті 105 цього закону. Час прийняття окружною, відповідною територіальною комісією протоколів дільничної комісії про підрахунок голосів, перелік прийнятих референдумних документів і занесені до протоколу про підрахунок голосів відомості фіксуються у протоколі засідання  окружної, відповідної територіальної комісії.
5. Приймаючи документи дільничної комісії, окружна, відповідна територіальна комісія перевіряє комплектність документів та цілісність упаковки усіх пакетів з референдумними документами. При цьому кожний член комісії має право оглянути кожний пакет з документами. У разі повної комплектності референдумних документів та цілісності упаковки усіх пакетів відкриваються почергово пакети з протоколами про підрахунок голосів на дільниці з всеукраїнського та місцевого референдумів та оголошуються відомості, зазначені у них. За результатами розгляду документів дільничної комісії та скарг про порушення вимог цього закону під час проведення голосування та підрахунку голосів на дільниці, а також під час транспортування референдумних документів до окружної, відповідної територіальної комісії, що надійшли до  окружної, відповідної територіальної комісії на момент прийняття документів дільничної комісії, окружна, відповідна територіальна комісія окремо по референдумах  приймає одне з  таких рішень:
1) прийняти референдумні документи від дільничної комісії та врахувати відомості протоколів про підрахунок голосів на дільниці при встановленні підсумків голосування в межах округу;
2) відмовити у прийнятті референдумних документів на всеукраїнському референдумі  та (або) місцевому референдумі від дільничної комісії та зобов'язати її виправити виявлені недоліки шляхом складання протоколу (протоколів) з поміткою "Уточнений";
3) провести повторний підрахунок голосів на дільниці в порядку, встановленому цим законом на всеукраїнському та (або) місцевому референдумах.
6. Рішення, передбачене частиною п'ятою цієї статті, приймається шляхом голосування усіх членів окружної, відповідної територіальної комісії більшістю від загального складу комісії і фіксується у протоколі засідання  комісії.
7. Протоколи дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці почергово, в порядку відкриття пакетів з відповідними протоколами, розглядаються окружною, відповідною територіальною комісією після оголошення відомостей, зазначених у відповідному протоколі. У разі виявлення у протоколі дільничної комісії про підрахунок голосів виправлень, помилок, неточностей, які можна усунути без повторного підрахунку голосів, окружна, відповідна територіальна комісія своїм рішенням може зобов'язати дільничну комісію внести зміни до встановлених результатів голосування учасників референдуму на дільниці шляхом складання протоколу (протоколів) про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці з поміткою "Уточнений" відповідно до пункту 2 частини п'ятої цієї статті, що фіксується у протоколі засідання  окружної, відповідної територіальної комісії. Протягом часу розгляду цього питання подані дільничною комісією до окружної, відповідної територіальної комісії примірники протоколів про підрахунок голосів та долучені до них документи зберігаються в окружній, відповідній територіальній комісії.
8. Дільнична комісія зобов'язана у строк, визначений окружною, відповідною територіальною комісією, розглянути питання про внесення змін до відповідного протоколу без перерахунку бюлетенів для голосування. Протокол (протоколи) з поміткою "Уточнений" транспортується до  окружної, відповідної територіальної комісії в порядку, встановленому статтею 107 цього закону. Час прийняття окружною, відповідною територіальною комісією протоколу (протоколів) дільничної комісії з поміткою "Уточнений" і занесені до цього протоколу (цих протоколів) відомості фіксуються у протоколі засідання окружної, відповідної територіальної комісії.

РОЗДІЛ VI. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН НА РЕФЕРЕНДУМАХ

Глава 20. Встановлення результатів волевиявлення народу

Стаття 108. Порядок прийняття та розгляду документів дільничних комісій з референдуму окружною, відповідною територіальною комісією з референдуму

9. За наявності заяв або скарг, підтверджених відповідно оформленими актами, складеними особами, які були присутні на засіданні комісії відповідно до частини другої статті 77 цього закону, про порушення вимог цього закону під час проведення голосування та (або) підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці, що ставлять під сумнів результати підрахунку голосів на цій дільниці, а також за наявності акта або письмової заяви чи скарги осіб, зазначених у частині першій статті 107 цього закону, про порушення вимог цього закону під час транспортування до  окружної, відповідної територіальної комісії протоколів про підрахунок голосів на дільниці та інших документів, окружна, відповідна територіальна комісія може прийняти рішення про проведення повторного підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці з всеукраїнського та (або) місцевого референдумів.
10. У разі неможливості усунення без перерахунку бюлетенів неточностей у протоколі (протоколах) дільничної комісії, а також у разі наявних ознак розкриття пакетів із запакованими документами дільничної комісії з всеукраїнського та (або) місцевого референдумів окружна, відповідна територіальна комісія зобов'язана прийняти рішення про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на цій дільниці з всеукраїнського та (або) місцевого референдумів.
11. Протоколи про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, запечатані пакети з іншими референдумними документами дільничної комісії до проведення відповідного повторного підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці окружною, відповідною територіальною комісією зберігаються у приміщенні, де відбувається засідання  окружної, відповідної територіальної комісії.
12. Повторний підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці здійснюється окружною, відповідною територіальною комісією з обов'язковою участю членів дільничної комісії, які передають референдумну документацію, після розгляду і прийняття протоколів та інших документів від усіх дільничних комісій. У повторному підрахунку окружною, відповідною територіальною комісією голосів учасників референдуму на дільниці мають право бути присутніми усі члени цієї дільничної комісії, особи, які були присутні під час підрахунку голосів відповідно до частини другої статті 77 цього Закону.
13. Окружна, відповідна територіальна комісія за результатами повторного підрахунку голосів учасників референдуму на дільниці складає протокол про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на відповідній дільниці з всеукраїнського та (або) місцевого референдумів за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.
14. Протоколи про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці складаються окружною, відповідною територіальною комісією у кількості примірників на чотири більшій, ніж кількість осіб, які входять до складу окружної, відповідної територіальної комісії. Примірники протоколів нумеруються і мають однакову юридичну силу. Усі примірники протоколу підписуються присутніми членами  окружної, відповідної територіальної комісії та членами дільничної комісії, які брали участь у повторному підрахунку голосів учасників референдуму на відповідній дільниці та засвідчуються печаткою окружної, відповідної територіальної комісії. Окружна, відповідна територіальна комісія оголошує відомості, зазначені у відповідному протоколі. Перший та другий примірники кожного протоколу мають право підписати представники ініціативної групи, лічильної комісії, офіційні спостерігачі, які були присутні під час повторного підрахунку голосів учасників референдуму.
15. Окружна, відповідна територіальна комісія може прийняти рішення про визнання голосування на дільниці недійсним лише у разі:
1) виявлення у процесі повторного підрахунку голосів учасників референдуму на відповідній дільниці обставин, зазначених у частині першій статті 106 цього закону;
2) виявлення фактів навмисного створення перешкод у здійсненні повноважень членами комісій з референдуму в день, що передує дню голосування, у день голосування чи у процесі підрахунку голосів, навмисного неправомірного усунення з приміщення для голосування чи приміщення, де відбувається підрахунок голосів, осіб, зазначених у частині другій статті 77 цього закону, а також неправомірного недопущення зазначених осіб у приміщення для голосування чи приміщення, де проводиться підрахунок голосів, підтверджених судовим рішенням.
16. У разі визнання голосування на дільниці недійсним у процесі повторного підрахунку голосів усі бюлетені, які використовувалися для голосування на відповідній дільниці, вважаються такими, що не підлягають врахуванню. У цьому разі протоколи  окружної, відповідної територіальної комісії про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на цій дільниці складаються у порядку, встановленому частинами тринадцятою, чотирнадцятою цієї статті, та повинні містити лише відомості, зазначені у пунктах 1 – 7, 11 частин другої та/або третьої статті 105 цього закону. На місці інших відомостей ставиться прочерк.
17. Перші примірники протоколів окружної, відповідної територіальної комісії про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці  разом з відповідними протоколами дільничної комісії про підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці, рішення окружної, відповідної територіальної комісії про визнання голосування на дільниці недійсним долучаються до протоколів  окружної, відповідної територіальної комісії про підсумки голосування відповідного округу. Другі примірники протоколів  окружної, відповідної територіальної комісії про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на дільниці зберігаються у секретаря  окружної, відповідної територіальної комісії, треті – передаються відповідній дільничній комісії, четверті – невідкладно вивішуються для загального ознайомлення у приміщенні  окружної, відповідної територіальної комісії, а решта по одному примірнику видається членам  окружної, відповідної територіальної комісії.

Стаття 109. Встановлення підсумків голосування в межах округу

1. Окружна комісія після прийняття і розгляду протоколів дільничних комісій з референдуму про підрахунок голосів учасників референдуму на дільницях з референдуму, у тому числі з поміткою "Уточнений", на підставі протоколів дільничних комісій про підрахунок голосів учасників референдуму на дільницях з референдуму та повідомлень про зміст таких протоколів дільничних комісій, переданих за допомогою технічних засобів зв'язку зі спеціальних дільниць, утворених на суднах, що перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України, закордонних дільниць з референдуму, а у разі повторного підрахунку голосів учасників референдуму – також протоколу окружної комісії про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на відповідній дільниці  встановлює:

1) кількість бюлетенів, одержаних окружною комісією;
2) кількість невикористаних бюлетенів, погашених окружною комісією;
3) кількість бюлетенів, одержаних дільничними комісіями;
4) кількість бюлетенів, виготовлених дільничними комісіями на всеукраїнському референдумі;
5) кількість невикористаних бюлетенів, погашених дільничними комісіями;
6) загальну кількість учасників референдуму, внесених до списків учасників референдуму на дільницях з референдуму;
7) кількість учасників референдуму, внесених до витягів зі списку учасників референдуму на дільницях з референдуму;
8) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені у приміщенні для голосування;
9) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені за місцем перебування;
10) сумарну кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування;
11) кількість бюлетенів, що не підлягають врахуванню, виявлених на дільницях ;
12) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні у приміщенні для голосування;
13) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні  за місцем перебування;
14) загальну кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні;
15) кількість бюлетенів, визнаних недійсними;
16) кількість голосів учасників референдуму, поданих на підтримку питання, винесеного на референдум, та проти нього.
2. Відомості про підсумки голосування  цифрами і прописом заносяться до протоколу  окружної комісії про підсумки голосування, форму якого встановлено Центральною виборчою комісією. Відомості, зазначені у пунктах 3 – 16 частини першої цієї статті, вносяться до протоколу цифрами по кожній дільниці, а також сумарно цифрами і прописом по округу.
3. Протокол про підсумки голосування складається окружною комісією у кількості примірників, на три більшій, ніж кількість осіб, які входять до складу окружної комісії. Примірники протоколу нумеруються і мають однакову юридичну силу.
4. Забороняється заповнювати протокол про підсумки голосування  олівцем, а також підписувати його та засвідчувати печаткою окружної комісії до остаточного заповнення.
5. Протокол про підсумки голосування  підписується головою, заступником голови, секретарем та іншими членами окружної комісії, присутніми на засіданні комісії, та засвідчується печаткою  окружної комісії. У протоколі зазначаються дата і час (година і хвилини) його підписання членами  окружної комісії. Член комісії, присутній на засіданні, зобов'язаний підписати протокол про підсумки голосування. У разі своєї незгоди із встановленими підсумками голосування, зафіксованими у протоколі комісії, член комісії підписує протокол із приміткою "З окремою думкою". Письмовий виклад окремої думки долучається до протоколу про підсумки голосування. У разі відсутності у протоколі підпису члена  окружної комісії біля його прізвища зазначається причина відсутності підпису. Перший примірник протоколу мають право підписати особи, які були присутні під час встановлення підсумків голосування відповідно до частини другої статті 77 цього закону.
6. Якщо після підписання протоколу про підсумки голосування  до відправки його до Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії з референдуму окружна комісія виявила в ньому неточності (описку чи помилку у цифрах), вона на тому самому засіданні розглядає питання про внесення змін до підсумків голосування в межах округу шляхом складення нового протоколу, на якому робиться помітка "Уточнений". Протокол з поміткою "Уточнений" виготовляється і підписується у порядку та в кількості примірників, встановлених цією статтею. Складання окружною комісією протоколу з поміткою "Уточнений" на іншому засіданні комісії без доручення Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії з референдуму не допускається.
7. Перший примірник протоколу окружної комісії про підсумки голосування, а за наявності – перший примірник протоколу з поміткою "Уточнений", запаковуються до пакета зі спеціальною системою захисту в порядку, встановленому частиною шостою статті 101 цього закону. На пакеті робиться напис "Протокол про підсумки голосування ".
8. Перший примірник протоколу окружної комісії про підсумки голосування , а у разі внесення змін до цього протоколу – також протокол, в якому було допущено неточності (описки чи помилки у цифрах), та протокол з поміткою "Уточнений" разом з відповідними протоколами та актами дільничних комісій з рішеннями, що стосуються голосування, прийнятими на підставі цих актів, та (за наявності) протоколами окружної комісії про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на відповідній дільниці, окремими думками членів окружної комісії, викладеними у письмовій формі, заявами і скаргами про порушення окружною комісією порядку встановлення підсумків голосування та рішеннями, прийнятими окружною комісією за результатами їх розгляду, окружна комісія транспортує до Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної комісії з референдуму, другий примірник протоколу зберігається в окружній комісії, третій – невідкладно вивішується для загального ознайомлення у приміщенні  окружної  комісії, а решта по одному примірнику видається членам  окружної комісії.
9. Транспортування референдумних документів, зазначених у частині восьмій цієї статті, здійснюється головою  окружної комісії та його заступником, а також двома членами цієї комісії.
10. Особі, яка була присутньою на засіданні окружної комісії відповідно до частини другої статті 77 цього закону, на її прохання невідкладно видається копія протоколу  окружної комісії про підсумки голосування  (у тому числі з поміткою "Уточнений") та (за наявності) копія протоколу про повторний підрахунок голосів учасників референдуму на відповідній дільниці  з розрахунку по одній копії кожного протоколу для кожного суб’єкта референдумного процесу. Зазначені копії засвідчуються на кожній сторінці головою та секретарем  окружної комісії і скріплюються печаткою комісії.
11. Окружна комісія зобов'язана встановити підсумки голосування  незалежно від кількості дільниць, на яких голосування було визнано недійсним.
12. Визнання голосування недійсним в межах округу не допускається.

Стаття 110. Порядок прийняття та розгляду протоколів окружних комісій з всеукраїнського референдуму Центральною виборчою комісією

1. Центральна виборча комісія на своєму засіданні розглядає та приймає протоколи окружних комісій про підсумки голосування на всеукраїнському референдумі. Відомості зазначених протоколів на засіданні Центральної виборчої комісії оголошуються головою чи заступником голови відповідної окружної комісії. Час прийняття Центральною виборчою комісією протоколу окружної комісії і занесені до протоколу відомості фіксуються у протоколі засідання Центральної виборчої комісії.
2. У разі виявлення у протоколі окружної комісії про підсумки голосування виправлень, помилок, неточностей Центральна виборча комісія своїм рішенням може зобов'язати окружну комісію внести зміни до встановлених підсумків голосування учасників референдуму в порядку, встановленому частиною сьомою статті 108 цього закону, про що зазначається у протоколі засідання Центральної виборчої комісії. Протягом часу розгляду вказаного питання окружною комісією подані до Центральної виборчої комісії примірники протоколів про підсумки голосування та додані до нього документи зберігаються в Центральній виборчій комісії.
3. Окружна комісія зобов'язана у строк, визначений Центральною виборчою комісією, розглянути питання про внесення змін до встановлених підсумків голосування учасників референдуму, за необхідності здійснюючи повторний підрахунок голосів на окремих дільницях. Протокол з поміткою "Уточнений" складається у порядку, передбаченому частиною шостою статті 109 цього закону. Зазначений протокол та інші необхідні референдумні документи транспортуються до Центральної виборчої комісії в порядку, встановленому частиною дев'ятою статті 109 цього закону.
4. Протокол  окружної комісії про підсумки голосування  з поміткою "Уточнений" приймається Центральною виборчою комісією у порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
5. У разі ненадходження до Центральної виборчої комісії протоколу  окружної комісії про підсумки голосування у строки, визначені цим законом, Центральна виборча комісія здійснює повноваження відповідної окружної комісії щодо встановлення підсумків голосування .

Стаття 111. Порядок прийняття та розгляду протоколів окружних комісій місцевого референдуму територіальними комісіями з референдуму

1. Прийняття та розгляд протоколів окружних комісій з референдуму територіальними комісіями з референдуму на місцевому референдумі здійснюється за процедурою, встановленою статтею 110 цього закону.

Стаття 112. Встановлення результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

1. Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів окружних комісій про підсумки голосування, у тому числі з поміткою "Уточнений", не пізніш як на п'ятнадцятий день з дня голосування встановлює результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, про що складає протокол. До протоколу про результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою заносяться прописом та цифрами такі відомості:

1) кількість бюлетенів, виготовлених на замовлення Центральної виборчої комісії;
2) кількість бюлетенів, одержаних окружними комісіями;
3) кількість невикористаних бюлетенів, погашених окружними комісіями;
4) кількість бюлетенів, одержаних дільничними комісіями;
5) кількість бюлетенів, виготовлених дільничними комісіями;
6) кількість невикористаних бюлетенів, погашених дільничними комісіями;
7) загальна кількість невикористаних бюлетенів;
8) кількість учасників референдуму, внесених до списків учасників референдуму на дільницях;
9) кількість учасників референдуму, внесених до витягів зі списку учасників референдуму на дільницях;
10) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені для голосування  у приміщенні для голосування;
11) кількість бюлетенів, що не підлягають врахуванню, виявлених на дільницях;
12) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені  за місцем перебування;
13) загальна кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені;
14) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні у приміщенні для голосування;
15) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні за місцем перебування;
16) загальна кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні;
17) кількість бюлетенів, визнаних недійсними;
18) кількість голосів учасників референдуму, поданих на підтримку питання, винесеного на референдум, та проти нього;
19) відсоток голосів учасників референдуму, поданих на підтримку питання, винесеного на референдум, та проти нього.
2. Відомості про підсумки голосування цифрами і прописом заносяться до протоколу Центральної виборчої комісії про результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Відомості, зазначені у пунктах 2 – 19 частини першої цієї статті, вносяться цифрами по кожному округу, а також сумарно цифрами і прописом по загальнодержавному округу.
3. У разі проведення референдуму з кількох питань Центральна виборча комісія встановлює результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою по кожному з них.
4. У разі неподання до Центральної виборчої комісії у терміни, передбачені цим законом, протоколу окружної комісії з референдуму про встановлення підсумків голосування (у тому числі з поміткою «Уточнений») Центральна виборча комісія встановлює результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою у цьому окрузі на підставі наявних протоколів дільничних комісій.
5. Протокол Центральної виборчої комісії про результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою  складається у двох примірниках. Протокол підписується Головою, заступниками Голови, секретарем та іншими членами Центральної виборчої комісії, присутніми на засіданні Центральної виборчої комісії, та засвідчується печаткою Центральної виборчої комісії. У протоколі зазначаються дата і час (година і хвилини) його підписання членами Центральної виборчої комісії. Член Центральної виборчої комісії, присутній на засіданні, зобов'язаний підписати протокол про результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. У разі своєї незгоди із встановленими результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, зафіксованими у протоколі Центральної виборчої комісії, член Центральної виборчої комісії підписує протокол із приміткою "З окремою думкою". Письмовий виклад окремої думки долучається до протоколу про результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. У разі відсутності у протоколі підпису члена Центральної виборчої комісії проти його прізвища зазначається причина відсутності члена Центральної виборчої комісії на її засіданні. Перший примірник протоколу мають право підписати представники ініціативної групи, які були присутні при встановленні результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Зміст протоколу невідкладно оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.
6. Центральна виборча комісія зобов'язана встановити результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою незалежно від кількості дільниць, в яких голосування було визнано недійсним.
7. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою вважається таким, що відбувся, якщо у ньому взяли участь більше половини учасників референдуму, внесених до списків учасників референдуму.
8.Якщо у всеукраїнському референдумі взяли участь менше половини учасників референдуму, внесених до списків учасників референдуму, референдум вважається таким, що не відбувся, про що Центральна виборча комісія ухвалює відповідне рішення. У такому разі результати волевиявлення не встановлюються.
9. Питання, винесене на всеукраїнський референдум, за винятком законодавчого (нормотворчого) референдуму з питань прийняття Конституції України (нової редакції), змін до неї, вважається прийнятим, якщо за це проголосувало більше половини учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні.
10. У разі недотримання вимог частини сьомої цієї статті Центральна виборча комісія приймає рішення про визнання питання референдуму таким, що не прийнято  на всеукраїнському референдумі.
11. Центральна виборча комісія на своєму засіданні оголошує результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, про що зазначається у протоколі засідання комісії.
12. Офіційним оголошенням результатів всеукраїнського референдуму є оголошення головуючим на засіданні Центральної виборчої комісії результатів всеукраїнського референдуму.

РОЗДІЛ VI. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН НА РЕФЕРЕНДУМАХ

Глава 20. Встановлення результатів волевиявлення народу

Стаття 113. Встановлення результатів місцевого референдуму за народною ініціативою

1. Відповідна територіальна комісія на своєму засіданні на підставі протоколів відповідних окружних, дільничних комісій, у тому числі з поміткою "Уточнений", не пізніш як на п'ятнадцятий день від дня голосування встановлює результати місцевого референдуму за народною ініціативою, про що складає протоколи. До протоколу територіальної комісії про результати місцевого референдуму за народною ініціативою заносяться прописом та цифрами такі відомості:
1) кількість бюлетенів, виготовлених на замовлення територіальної комісії;
2) кількість бюлетенів, одержаних окружною, дільничними комісіями;
3) кількість невикористаних бюлетенів, погашених територіальними комісіями;
4) кількість невикористаних бюлетенів, погашених дільничними комісіями;
5) загальна кількість невикористаних бюлетенів;
6) кількість учасників референдуму, внесених до списків учасників референдуму на дільницях;
7) кількість учасників референдуму, внесених до витягів зі списку учасників референдуму на дільницях;
8) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені у приміщенні для голосування;
9) кількість бюлетенів, що не підлягають врахуванню, виявлених на дільницях з референдуму;
10) кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені за місцем перебування;
11) загальна кількість учасників референдуму, які отримали бюлетені;
12) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні у приміщенні для голосування;
13) кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні в одномандатному окрузі за місцем перебування;
14) загальна кількість учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні;
15) кількість бюлетенів, визнаних недійсними;
16) кількість голосів учасників референдуму, поданих за підтримку та проти питання, винесеного на місцевий референдум.
2. У разі проведення референдуму з кількох питань територіальна комісія встановлює результати місцевого референдуму за народною ініціативою по кожному з них.
3. Протокол територіальної комісії про результати місцевого референдуму за народною ініціативою  складається у двох примірниках. Протокол підписується головою, заступниками голови, секретарем та іншими членами територіальної комісії, присутніми на засіданні територіальної комісії, та засвідчується печаткою територіальної комісії. У протоколі зазначаються дата і час (година і хвилини) його підписання членами територіальної комісії. Член територіальної комісії, присутній на засіданні, зобов'язаний підписати протокол про результати місцевого референдуму за народною ініціативою. У разі своєї незгоди із встановленими результатами місцевого референдуму за народною ініціативою, зафіксованими у протоколі територіальної комісії, член територіальної комісії підписує протокол із приміткою "З окремою думкою". Письмовий виклад окремої думки долучається до протоколу про результати місцевого референдуму за народною ініціативою. У разі відсутності у протоколі підпису члена територіальної комісії проти його прізвища зазначається причина відсутності члена територіальної комісії на її засіданні. Перший примірник протоколу мають право підписати представники ініціативної групи, які були присутні під час встановлення результатів місцевого референдуму за народною ініціативою. Зміст протоколу невідкладно оприлюднюється на офіційному веб-сайті територіальної комісії з референдуму або вивішуються у приміщенні територіальної комісії.
4. Територіальна комісія зобов'язана встановити результати місцевого референдуму за народною ініціативою незалежно від кількості дільниць, в яких голосування було визнано недійсним.
5. Місцевий референдум за народною ініціативою вважається таким, що відбувся, якщо у ньому взяли участь більше половини учасників референдуму, внесених до списків учасників місцевого референдуму.
6. Якщо у місцевому референдумі взяли участь менше половини учасників референдуму, внесених до списків учасників місцевого референдуму, він вважається таким, що не відбувся, про що територіальна комісія з референдуму ухвалює відповідне рішення. У такому разі результати волевиявлення не встановлюються.
7. Питання, винесене на місцевий референдум, вважається прийнятим, якщо за це проголосувало більше половини учасників референдуму, які взяли участь у голосуванні.
8. У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті територіальна комісія приймає рішення про визнання питання референдуму таким, що не прийняте на місцевому референдумі.
9. Територіальна комісія на своєму засіданні оголошує результати місцевого референдуму за народною ініціативою, що зазначається у протоколі засідання комісії.
10. Офіційним оголошенням результатів місцевого референдуму є оголошення головуючим на засіданні територіальної комісії результатів місцевого референдуму за народною ініціативою.

Стаття 114. Офіційне оприлюднення результатів референдуму за народною ініціативою

1. Офіційне оприлюднення результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою здійснюється Центральною виборчою комісією шляхом опублікування рішення всеукраїнського референдуму, прийнятого на референдумі нормативно-правового акта (у разі схвалення проекту рішення всеукраїнського референдуму), витягу із протоколу про результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою (у разі несхвалення проекту рішення всеукраїнського референдуму) в газетах "Голос України" або "Урядовий кур’єр" не пізніше ніж на наступний день від дня офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

2. Офіційне оприлюднення результатів місцевого референдуму за народною ініціативою здійснюється відповідною територіальною комісією шляхом розміщення рішення місцевого референдуму, прийнятого на референдумі нормативно-правового акта (у разі схвалення проекту рішення місцевого референдуму), витягу з протоколу про результати місцевого референдуму за народною ініціативою (у разі несхвалення проекту рішення місцевого референдуму) у місцевих засобах масової інформації державної або комунальної власності, що розповсюджуються на відповідній території, або в газетах «Голос України» чи «Урядовий Кур’єр» не пізніше ніж через три календарних дні від дня офіційного оголошення територіальною комісією результатів місцевого референдуму за народною ініціативою.

РОЗДІЛ VII. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 21. Правові наслідки референдумів за народною ініціативою

Стаття 115. Загальні правові наслідки референдумів за народною ініціативою

1. Результати народного волевиявлення на референдумі за народною ініціативою є остаточними та не потребують затвердження або схвалення будь-якими органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і є обов’язковими для виконання.
2. Новий референдум за народною ініціативою з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніше ніж через рік з дня оголошення результатів проведеного референдуму.
Нормативно-правовий акт, його окремі положення чи будь-яке інше рішення, прийняте референдумом, може бути змінено, скасовано, визнано таким, що втратило чинність, виключно новим референдумом, або органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого належить ухвалення такого нормативно-правового акта, іншого рішення – не раніш як через п’ять років після офіційного оголошення результатів відповідного референдуму або набрання чинності всіма положеннями нормативно-правового акта, ухваленого референдумом.
3.  Рішення референдуму за народною ініціативою має вищу юридичну силу стосовно актів та рішень органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Стаття 116. Набуття чинності рішеннями (нормативно-правовими актами) референдумів за народною ініціативою

1. Рішення референдуму, Акт народної волі, нормативно-правовий акт, ухвалений референдумом, набувають чинності від дня офіційного оприлюднення результатів референдуму в порядку, визначеному статтею 114 цього закону, якщо інше не передбачено рішенням референдуму.

Стаття 117. Особливості виконання рішень законодавчих (нормотворчих) референдумів щодо прийняття Конституції України

1. Конституція України, закони України про внесення змін до Конституції України, про втрату чинності законом, яким внесено зміни до Конституції України, вважаються прийнятими, якщо винесені на всеукраїнський референдум за народною ініціативою проекти Конституції України, законів України про внесення змін до Конституції України, про втрату чинності законом, яким внесено зміни до Конституції України, підтримали не менш як дві третини громадян, які взяли участь в голосуванні.
2. Конституція України, закони України про внесення змін до Конституції України, про втрату чинності законом, яким внесено зміни до Конституції України, набувають чинності від дня офіційного оприлюднення результатів референдуму в порядку, передбаченому статтею 114 цього закону.
3. Положення Конституції України, які були змінені законом України, що втратив чинність за рішенням, прийнятим на всеукраїнському референдумі, поновлюють свою дію від дня набрання чинності рішенням референдуму за народною ініціативою в порядку, визначеному частиною другою цієї статті.

Стаття 118. Особливості виконання рішень законодавчих (нормотворчих) референдумів за народною ініціативою

1. Закон, інший нормативно-правовий акт загальнодержавного значення, ухвалений на всеукраїнському референдумі, або локальний нормативно-правовий акт, ухвалений на місцевому референдумі, набувають чинності в порядку, визначеному цим законом.

2. Закон, інший правовий акт чи їх окремі положення, щодо яких на референдумі прийнято рішення про втрату чинності чи визнання нечинним, припиняють дію від дня набрання чинності рішенням референдуму за народною ініціативою в порядку, передбаченому цим законом.
3. Положення законів та інших нормативно-правових актів, які були змінені нормативно-правовим актом, визнаним таким, що втратив чинність, чи визнаним нечинним за рішенням, прийнятим на референдумі, поновлюють свою дію від дня набрання чинності рішенням референдуму за народною ініціативою в порядку, передбаченому цим законом.
4. Ухвалена на республіканському в Автономній Республіці Крим референдумі Конституція Автономної Республіки Крим, нормативно-правовий акт про внесення змін до Конституції Автономної Республіки Крим, про втрату чинності нормативно-правовим актом, яким внесено зміни до Конституції Автономної Республіки Крим, не потребує затвердження Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи будь-яким іншим органом чи посадовою особою Автономної Республіки Крим і набуває чинності після його затвердження Верховною Радою України. 
У разі ухвалення республіканським в Автономній Республіці Крим референдумом за народною ініціативою Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів про внесення змін до Конституції Автономної Республіки Крим, про втрату чинності нормативно-правовим актом, яким внесено зміни до Конституції Автономної Республіки Крим, Верховна Рада України зобов’язана впродовж двох місяців затвердити ухвалений референдумом нормативно-правовий акт на підставі надісланого їй протоколу відповідної територіальної комісії з референдуму.

Стаття 119. Особливості виконання погоджувальних референдумів за народною ініціативою

1. Нормативно-правовий акт чи інше рішення, ухвалене погоджувальним референдумом за народною ініціативою, набуває чинності в порядку, встановленому цим законом.
2. На закони про ратифікацію чи денонсацію міжнародних договорів, інші нормативно-правові акти, ухвалені на погоджувальному референдумі, поширюються такі самі правові наслідки і вимоги щодо їх виконання, як і на нормативно-правові акти, ухвалені на законодавчих (нормотворчих) референдумах за народною ініціативою.
3. У разі ухвалення погоджувальним референдумом рішення рамкового характеру, що визначає загальні засади вирішення тих чи інших питань, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування не можуть вчиняти дій, спрямованих на вирішення зазначеного питання в порядку, відмінному від визначеного референдумом до зміни або скасування такого рішення іншим референдумом за народною ініціативою, який може бути проведений не раніше ніж через два роки.

Стаття 120. Особливості виконання контрольно-відкличних референдумів за народною ініціативою

1. Рішення, ухвалене контрольно-відкличним референдумом за народною ініціативою, набуває чинності в порядку, встановленому цим законом.
2. У разі підтримки на контрольно-відкличному референдумі за народною ініціативою Акта народної волі більшістю учасників референдуму посадові особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, до компетенції яких належить призначення, звільнення та дострокове припинення повноважень органів (посадових осіб), яких було відкликано (висловлено недовіру), зобов’язані впродовж трьох днів від дня набрання чинності Актом народної волі та надходження протоколу Центральної виборчої комісії чи територіальної комісії з референдуму про встановлення результатів відповідного референдуму ухвалити рішення про звільнення (припинення повноважень, відставку) органів (посадових осіб), яким була висловлена недовіра або яких було відкликано.
3. У разі ухвалення на всеукраїнському референдумі резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України Президент України впродовж трьох днів від дня набрання чинності Актом народної волі та надходження протоколу Центральної виборчої комісії про встановлення результатів референдуму зобов’язаний видати указ про відставку Кабінету Міністрів України.
4. У разі ухвалення на районному, районному в місті чи обласному референдумі, міському референдумі у містах Києві та Севастополі резолюції про недовіру голові районної в місті, районної чи обласної, міської (в містах Києві та Севастополі) державної адміністрації Президент України впродовж трьох днів від дня набрання чинності Актом народної волі та надходження протоколу територіальної комісії з референдуму про встановлення результатів відповідного місцевого референдуму зобов’язаний прийняти рішення про відставку таких голів місцевих державних адміністрацій із займаних ними посад.
5. У разі ухвалення республіканським в Автономній Республіці Крим референдумом за народною ініціативою резолюції про недовіру Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховна Рада Автономної Республіки Крим впродовж трьох днів від дня набрання чинності Актом народної волі та надходження протоколу територіальної комісії з референдуму про встановлення результатів відповідного місцевого референдуму зобов’язана звільнити Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а Президент України погодити таке звільнення.
6. Акт народної волі, яким відкликано конституційний склад Верховної Ради України, загальний склад Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради, сільського, селищного, міського голову, набуває чинності в порядку, визначеному статтею 116 цього закону.
Акт народної волі, визначений абзацом першим частини шостої цієї статті, зобов’язує Президента України (у разі відкликання конституційного складу Верховної Ради України) та Верховну Раду України (в інших випадках, передбачених абзацом першим частини шостої цієї статті) прийняти нормативно-правовий акт, спрямований на дострокове рипинення повноважень органів, конституційний або загальний склад яких було відкликано, та посадових осіб, яких відкликано або щодо яких прийнято резолюцію про недовіру, та призначення відповідних позачергових виборів впродовж десяти днів від дня набрання чинності відповідним Актом народної волі на підставі надісланих Центральною виборчою комісією або відповідними територіальними комісіями з референдуму протоколів про встановлення результатів відповідного референдуму.
7. У разі ухвалення на республіканському референдумі в Автономній Республіці Крим резолюції про недовіру Раді міністрів Автономної Республіки Крим Верховна Рада Автономної Республіки Крим у десятиденний строк від дня набрання чинності Актом народної волі та надходження протоколу відповідної територіальної комісії з референдуму про встановлення результатів референдуму зобов’язана припинити повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Глава 22. Відповідальність за порушення законодавства України про референдуми за народною ініціативою.

Стаття 121. Відповідальність за порушення референдумного законодавства

Особи, винні в порушенні законодавства про референдуми за народною ініціативою, притягуються до відповідальності у порядку, встановленому законом.

Стаття 122. Відповідальність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування за невиконання (ухилення від виконання) рішень референдумів

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування за невиконання рішень референдумів несуть відповідальність, встановлену законом.

РОЗДІЛ VIIІ. ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 23. Фінансове та інше забезпечення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою

Стаття 123. Фінансування всеукраїнських референдумів за народною ініціативою

1. Фінансування витрат, пов’язаних з організацією та проведенням всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, визначеному цим законом.
2. Ініціативні групи всеукраїнського референдуму зобов’язані створювати власний фонд всеукраїнського референдуму для організації збору підписів на підтримку вимоги про проголошення всеукраїнського референдуму, фінансування іншої своєї діяльності, пов’язаної з реалізацією ініціативи проведення референдуму, у тому числі агітації з питань референдуму.
3. Фонд всеукраїнського референдуму створюється у розмірі та порядку, визначеному цим законом.
4. Фінансування будь-яких заходів у межах організації та проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з джерел, не передбачених частинами першою – третьою цієї статті, забороняється.

Стаття 124. Фінансове забезпечення організації і проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою

1. Фінансове забезпечення організації та проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на організацію та проведення всеукраїнського референдуму, здійснює Центральна виборча комісія, яка є головним розпорядником цих коштів.
2. Обсяг коштів для організації і проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою за поданням Центральної виборчої комісії передбачається окремим рядком у законі про Державний бюджет України. Закріплення у Державному бюджеті України видатків на організацію і проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою є обов’язком Верховної Ради України.
Витрати на організацію і проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою можуть здійснюватися з резервного фонду бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
3. Витрати на організацію та проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою здійснюються Центральною виборчою комісією та окружними комісіями з референдуму відповідно до затверджених Центральною виборчою комісією кошторисів у межах коштів, передбачених на організацію і проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою у Державному бюджеті України, або виділених Кабінетом Міністрів України з резервного фонду.
4. Центральна виборча комісія затверджує середні норми видатків окружної комісії з всеукраїнського референдуму, а також середні норми видатків для потреб дільничних комісій з референдуму, які повинні включати, зокрема, витрати на майновий найм (оренду) приміщень комісій з референдуму та оплату використання матеріально-технічних засобів і оплату праці членів комісій.
5. Окружна комісія з всеукраїнського референдуму в десятиденний строк від дня її утворення на основі середніх норм видатків, затверджених Центральною виборчою комісією, складає єдиний кошторис видатків для організації та проведення всеукраїнського референдуму із включенням до нього видатків окружної комісії з всеукраїнського референдуму та видатків для потреб дільничних комісій з референдуму в межах округу. Єдиний кошторис видатків окружної комісії всеукраїнського референдуму затверджується Центральною виборчою комісією.
6. Кошти на організацію та проведення всеукраїнського референдуму, передбачені Державним бюджетом України, перераховуються Центральній виборчій комісії у триденний строк від дня оголошення початку процесу всеукраїнського референдуму. Центральна виборча комісія не пізніше ніж за сорок п’ять днів до дня голосування розподіляє їх між окружними комісіями всеукраїнського референдуму. Окружні комісії з всеукраїнського референдуму не пізніше ніж за двадцять п’ять днів до дня референдуму розподіляють кошти між дільничними комісіями з референдуму в межах відповідного округу. У разі несвоєчасного чи виконаного не в повному обсязі фінансування референдуму вказані комісії розподіляють кошти в порядку їх надходження.
7. Фінансування комісій з референдуму здійснюється в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення державної фінансової політики.
8. До офіційного оприлюднення рішення про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою комісіями з референдуму за рахунок коштів, виділених з Державного бюджету України на організацію та проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, здійснюються видатки, пов’язані з прийомом документів та підписних листів, проведенням перевірки підписів, а також зі здійсненням контролю за джерелами надходження, правильним обліком та використанням коштів ініціативної групи з референдуму. Кошти на зазначені цілі передбачаються для Центральної виборчої комісії в законі про Державний бюджет України на відповідний рік і виділяються у десятиденний строк від дня офіційної реєстрації першої ініціативної групи.
9. Окружна комісія з всеукраїнського референдуму зобов'язана не пізніш ніж у десятиденний строк від дня офіційного оприлюднення результатів всеукраїнського референдуму повернути не використані нею на організацію та проведення всеукраїнського референдуму кошти Державного бюджету України на рахунок Центральної виборчої комісії. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у триденний строк інформує Центральну виборчу комісію про повернення цих коштів на її рахунок.
10. Окружна комісія з всеукраїнського референдуму в п’ятнадцятиденний строк від дня офіційного оприлюднення результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою складає та подає до Центральної виборчої комісії фінансовий звіт про надходження та використання коштів Державного бюджету України на організацію і проведення всеукраїнського референдуму в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією, за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
11. Контроль за правильним та цільовим використанням коштів Державного бюджету України, виділених на організацію та проведення всеукраїнського референдуму, здійснюють Центральна виборча комісія та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення державної фінансової політики.

Стаття 125. Матеріально-технічне забезпечення організації і проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані сприяти комісіям з референдуму в реалізації їх повноважень: надавати необхідні приміщення відповідно до нормативів, встановленим цим законом, та прийнятих відповідно до нього актами Центральної виборчої комісії, сприяти в облаштуванні цих приміщень; забезпечувати їх охорону, а також охорону бюлетенів та іншої документації; надавати згідно із встановленими Центральною виборчою комісією нормами транспортні засоби, засоби зв'язку, обладнання, інвентар, оргтехніку, що підлягають поверненню після припинення повноважень комісій з референдуму. Порядок оплати або відшкодування зазначених послуг встановлює Кабінет Міністрів України.

2. Закупівля товарів, оплата робіт, послуг для організації та проведення всеукраїнського референдуму під час референдумного процесу здійснюються комісіями з референдуму за рахунок коштів Державного бюджету України без застосування тендерних (конкурсних) процедур у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.

Глава 24. Фонд всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

Стаття 126. Фонд всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

1. Кожна ініціативна група зобов’язана утворити фонд всеукраїнського референдуму.

2. Ініціативна група не пізніше ніж на п’ятий день від дня її реєстрації утворює фонд всеукраїнського референдуму. Фонд всеукраїнського референдуму утворюється для фінансування витрат на збір підписів громадян, фінансування агітації щодо референдуму та інших передбачених цим законом цілей.
3. Фонд всеукраїнського референдуму має один накопичувальний рахунок, на який надходять кошти для фінансування ініціативної групи, а також поточні рахунки, з яких здійснюється фінансування витрат на участь ініціативної групи у референдумному процесі. На поточні рахунки фонду всеукраїнського референдуму кошти надходять виключно з накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму.
4. Підставою для відкриття накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму є копія рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію ініціативної групи.
Підставою для відкриття поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму є довідка установи банку про відкриття накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму.
5. Ініціативна група відкриває накопичувальний рахунок свого фонду всеукраїнського референдуму в установі банку України, яку визначає на свій розсуд. Ініціативна група має право відкрити тільки один накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму і тільки в національній валюті.
6. В межах одного територіального округу референдуму відкривається один поточний рахунок фонду всеукраїнського референдуму.
7. Ініціативна група не проводить видатків на фінансування своїх агітаційних заходів у закордонному окрузі референдуму.
8. Порядок відкриття і закриття рахунків фондів всеукраїнського референдуму встановлюється Національним банком України за погодженням із Центральною виборчою комісією.
9. Послуги установ банків, пов’язані з відкриттям і закриттям рахунків фонду всеукраїнського референдуму та їх функціонуванням, надаються безоплатно. Установа банку за користування коштами, що перебувають на рахунках фонду всеукраїнського референдуму, відсотки не нараховує і не сплачує.
10. Установа банку не пізніше наступного робочого дня після дня відкриття накопичувального чи поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму письмово повідомляє Центральну виборчу комісію про відкриття відповідного рахунку та його реквізити.
11. Інформація про відкриття накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму та його реквізити оприлюднюється ініціативною групою у друкованих засобах масової інформації за рахунок коштів цього фонду.
12. Витрачання коштів з поточних рахунків фонду всеукраїнського референдуму здійснюється в безготівковій формі.
13. Витрачання коштів з поточних рахунків фонду всеукраїнського референдуму припиняється о сімнадцятій  годині останнього дня перед днем голосування.
14. Арешт коштів на рахунках фонду всеукраїнського референдуму не допускається.
15. Закриття рахунків, зупинення операцій по рахунках фонду всеукраїнського референдуму раніше, ніж у строк, встановлений частиною тринадцятою цієї статті, здійснюється лише в разі припинення здійснення ініціативною групою ініціативи щодо проведення всеукраїнського референдуму або припинення збору підписів під вимогою про проголошення референдумів у передбачених цим законом випадках.

Стаття 127. Розпорядники фонду всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

1. Ініціативна група призначає одного розпорядника накопичувального рахунку свого фонду всеукраїнського референдуму, який має виключне право на розпоряджання коштами з накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму. Ініціативна група має право у будь-який час змінити розпорядника накопичувального рахунку.
Про призначення розпорядника накопичувального рахунку свого фонду всеукраїнського референдуму ініціативна група повідомляє Центральну виборчу комісію із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання або місця перебування, відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Повідомлення ініціативної групи підписує представник ініціативної групи. До повідомлення долучається власноруч написана заява громадянина України про згоду бути розпорядником накопичувального рахунку.
2. Розпорядник поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму має виключне право на розпоряджання коштами з відповідного поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму.
3. Розпорядники коштів накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму зобов’язані вести облік надходження та розподілу коштів фонду всеукраїнського референдуму, забезпечувати дотримання фінансової дисципліни, цільове використання коштів фонду всеукраїнського референдуму.
4. Установа банку, в якій відкрито накопичувальний або поточний рахунок фонду всеукраїнського референдуму, надає розпорядникові коштів відповідного рахунку фонду всеукраїнського референдуму потижнево або за його зверненням відомості про розміри та джерела внесків, що надійшли на рахунки фонду всеукраїнського референдуму, рух коштів, а також їх залишки на рахунках.
5. Розпорядник коштів поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму зобов’язаний вести облік використання коштів відповідного поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму. Розпорядник поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму зобов’язаний не пізніш як на сьомий день після дня голосування подати розпоряднику накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму фінансовий звіт про використання коштів відповідного поточного рахунку фонду всеукраїнського референдуму.
6. Розпорядник коштів накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму зобов’язаний не пізніш як на п’ятнадцятий день після дня голосування подати до Центральної виборчої комісії фінансовий звіт про надходження та використання коштів фонду всеукраїнського референдуму.
У разі припинення здійснення ініціативи щодо проведення референдуму або припинення збору підписів під вимогою про проголошення референдуму в передбачених цим законом випадках розпорядники коштів накопичувальних рахунків фондів всеукраїнського референдуму фінансовий звіт про надходження та використання коштів фонду всеукраїнського референдуму до Центральної виборчої комісії не подають.
7. Форми фінансових звітів, передбачених цим законом, встановлюються Центральною виборчою комісією не пізніш як на п’ятий день від дня реєстрації ініціативної групи.

Стаття 128. Формування фонду всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та здійснення контролю за надходженням, обліком та використанням його коштів

1. Фонд всеукраїнського референдуму формується за рахунок власних коштів членів ініціативної групи, а також добровільних внесків фізичних і юридичних осіб (далі – добровільний внесок) та внесків політичних партій чи громадських об’єднань.
2. Один добровільний внесок фізичної або юридичної особи до фонду всеукраїнського референдуму не може перевищувати чотирьохсот розмірів мінімальної заробітної плати. Власні кошти члена ініціативної групи референдуму, політичної партії чи громадського об’єднання, які перераховуються на накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму, не підлягають обмеженню за сумою і кількістю перерахувань.
3. Забороняється робити добровільні внески до фонду всеукраїнського референдуму:
1) громадянам України, які не досягли шістнадцятирічного віку;
2) іноземцям та особам без громадянства;
3) особам, які не зазначають у платіжному документі відомостей, передбачених частиною четвертою цієї статті;
4) юридичним особам державної форми власності, а також юридичним особам, іноземна інвестиція у статутному капіталі яких становить п’ятдесят і більше відсотків;
5) філіям і представництвам іноземних юридичних осіб;
6) органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
4. Добровільний внесок до фонду всеукраїнського референдуму приймається установою банку або відділенням зв’язку за умови подання особою одного з документів, зазначених у пунктах 1, 2 частини шостої статті 4 цього закону. У платіжному документі при цьому обов’язково зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання фізичної особи, найменування та місцезнаходження юридичної особи.
5. Добровільний внесок перераховується установою банку або переказується відділенням зв’язку на накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму не пізніше наступного робочого дня від дня отримання відповідного платіжного документа. Загальний строк безготівкового перерахування внеску на накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму не повинен перевищувати двох банківських днів.
6. Розпорядник накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму має право відмовитися від внеску особи, про що він подає відповідну заяву та платіжний документ до установи банку, в якій відкрито накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму. Такий добровільний внесок повертається особі за рахунок її добровільного внеску, а в разі неможливості такого повернення -перераховується до Державного бюджету України.
7. У разі надходження від особи добровільного внеску, який перевищує розмір, встановлений частиною другою цієї статті, сума, що перевищує встановлений розмір внеску, на підставі відповідної заяви та платіжного документа, поданих розпорядником накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму, повертається особі установою банку, в якій відкрито накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму, за рахунок цих коштів, а в разі неможливості такого повернення - перераховується до Державного бюджету України.
8. Розпорядник накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму зобов’язаний відмовитися від внеску особи, яка відповідно до цього закону не має права робити такий добровільний внесок, якщо розпоряднику про це відомо. На підставі заяви розпорядника про відмову від внеску з цієї причини установа банку, в якій відкрито рахунок фонду всеукраїнського референдуму, перераховує такий добровільний внесок до Державного бюджету України. Якщо розпоряднику накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму стало відомо про те, що особа, яка зробила добровільний внесок, не мала на це права, він зобов’язаний протягом трьох днів від дня, коли йому стало про це відомо, відмовитися від цього внеску, подавши заяву до установи банку, в якій відкрито накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму, про перерахування відповідної суми до Державного бюджету України.
9. Установа банку, в якій відкрито накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму, на підставі відповідного звернення розпорядника накопичувального рахунку фонду всеукраїнського референдуму перераховує кошти з накопичувального рахунку на поточні рахунки цього фонду всеукраїнського референдуму.
10. Контроль за надходженням, обліком і використанням коштів фонду всеукраїнського референдуму здійснюють Центральна виборча комісія та установа банку, в якій відкрито рахунок фонду всеукраїнського референдуму, відповідно до порядку, встановленого Центральною виборчою комісією, спільно з Національним банком України та уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку не пізніше ніж за сорок днів до дня голосування.
11. Установа банку, в якій відкрито поточний рахунок фонду всеукраїнського референдуму, не пізніше ніж на п’ятий день після дня голосування перераховує кошти, не використані суб’єктом референдумного процесу, на накопичувальний рахунок відповідного фонду всеукраїнського референдуму.
12. Невикористані кошти фонду всеукраїнського референдуму перераховуються установою банку, в якій було відкрито накопичувальний рахунок фонду, до Державного бюджету України на п’ятнадцятий день від дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів референдуму. У разі припинення здійснення ініціативною групою ініціативи щодо проголошення референдуму у випадках, передбачених цим законом, невикористані кошти фонду всеукраїнського референдуму перераховуються установою банку, в якій було відкрито накопичувальний рахунок фонду, до Державного бюджету України не пізніше як на сьомий день від дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Центральної виборчої комісії.
13. Добровільні внески, що надійшли на накопичувальний рахунок фонду всеукраїнського референдуму пізніше ніж за день до дня голосування, повертаються установою банку відповідній особі за рахунок коштів її внеску, а в разі неможливості такого повернення - зараховуються до Державного бюджету України.

РОЗДІЛ VIII. ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Глава 25. Фінансове та інше забезпечення місцевих референдумів за народною ініціативою

Стаття 129. Фінансування місцевих референдумів за народною ініціативою

1. Фінансування витрат, пов’язаних з організацією та проведенням місцевих референдумів за народною ініціативою, здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному цим законом.
2. Ініціативні групи місцевого референдуму зобов’язані створити власний фонд місцевого референдуму для організації збору підписів на підтримку ініціативи проведення місцевого референдуму, фінансування іншої своєї діяльності, пов’язаної з реалізацією ініціативи проведення місцевого референдуму, у тому числі агітації з питань місцевого референдуму.
3. Фонд місцевого референдуму ініціативної групи зі збору підписів створюється у розмірі та порядку, визначеними цим Законом.
4. Фінансування будь-яких заходів у межах організації та проведення місцевих референдумів з джерел, не передбачених частинами першою – третьою цієї статті, забороняється.

Стаття 130. Фінансове забезпечення організації і проведення місцевих референдумів за народною ініціативою

1. Витрати на організацію і проведення місцевих референдумів, у тому числі на закупівлю товарів, робіт та послуг для організації і проведення місцевих референдумів (крім витрат на збирання підписів учасників під вимогою про проведення місцевого референдуму, агітацію щодо місцевого референдуму), здійснюють комісії з місцевого референдуму за рахунок коштів місцевих бюджетів, виділених на відповідні потреби, згідно із до затвердженими територіальними комісіями кошторисами доходів і видатків на проведення місцевих референдумів.
Центральна виборча комісія затверджує середні норми видатків територіальної комісії з референдуму та дільничної комісій з місцевого референдуму.
Територіальна комісія з місцевого референдуму в п’ятиденний строк від дня проголошення місцевого референдуму відповідно до середніх норм видатків територіальної, окружних та дільничних комісій на проведення місцевого референдуму складає єдиний кошторис доходів і видатків на проведення місцевого референдуму з урахуванням видатків територіальних, окружних та дільничних комісій з місцевого референдуму та в цей самий строк звертається до виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у місті рад, районних, обласних державних адміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим стосовно виділення з відповідного місцевого бюджету коштів для організації і проведення місцевого референдуму.
2. Рішення щодо виділення з відповідного місцевого бюджету коштів для організації і проведення місцевого референдуму приймається не пізніше п’ятнадцяти календарних днів від дня оприлюднення територіальною комісією з референдуму рішення про призначення місцевого референдуму.
Кошти на проведення місцевого референдуму перераховуються територіальній комісії з референдуму протягом трьох календарних днів від дня прийняття рішення щодо виділення з відповідного місцевого бюджету коштів для проведення місцевого референдуму.
3. Територіальна комісія з референдуму розподіляє кошти на проведення місцевого референдуму між дільничними комісіями відповідно до середніх норм видатків дільничної комісій на проведення місцевого референдуму.
4. Територіальна комісія з референдуму в п’ятнадцятиденний строк від дня офіційного оприлюднення результатів місцевого референдуму складає та подає до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради, районної, обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим фінансовий звіт про надходження та використання коштів місцевого бюджету, отриманих на проведення місцевого референдуму.

Стаття 131. Матеріально-технічне забезпечення організації і проведення місцевих референдумів за народною ініціативою

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані сприяти комісіям з місцевого референдуму в реалізації їх повноважень, зокрема:
1) надавати необхідні приміщення, забезпечувати їх охорону;
2) забезпечувати охорону бюлетенів та іншої документації комісій з місцевого референдуму;
3) надавати згідно із встановленими територіальною комісією з референдуму нормами та переліком транспортні засоби і засоби зв’язку, обладнання, інвентар, оргтехніку, що підлягають поверненню після припинення повноважень комісій з місцевого референдуму.

Глава 26. Фонд місцевого референдуму за народною ініціативою

Стаття 132. Фонд місцевого референдуму за народною ініціативою

1. Кожна ініціативна група не пізніше ніж на п’ятий день від дня її реєстрації зобов’язана утворити фонд місцевого референдуму.
2. Фонд місцевого референдуму утворюється для фінансування витрат на збір підписів громадян, агітації щодо місцевого референдуму та інших передбачених цим законом цілей.
3. Фонд місцевого референдуму має один накопичувальний рахунок, на який надходять кошти для фінансування ініціативної групи, а також поточні рахунки, з яких здійснюється фінансування витрат на участь ініціативної групи у референдумному процесі. На поточні рахунки фонду місцевого референдуму кошти надходять виключно з накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму.
4. Підставою для відкриття накопичувального рахунку фонду референдуму є копія рішення відповідної територіальної комісії з місцевого референдуму про реєстрацію ініціативної групи.
Підставою для відкриття поточного рахунку фонду місцевого референдуму є довідка установи банку про відкриття накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму.
5. Ініціативна група відкриває накопичувальний рахунок фонду місцевого референдуму в установі банку України, яку визначає на свій розсуд, на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, і у разі відсутності на території цієї адміністративно-територіальної одиниці установи банку – на території іншої адміністративно-територіальної одиниці. Ініціативна група має право відкрити тільки один накопичувальний рахунок фонду місцевого референдуму і тільки в національній валюті.
6. Ініціативна група з місцевого референдуму має право відкрити в установах банків України в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці лише один поточний рахунок свого фонду місцевого референдуму.
7. Порядок відкриття і закриття рахунків фондів місцевого референдуму встановлю Національний банк України за погодженням із Центральною виборчою комісією.
8. Послуги установ банків, пов’язані з відкриттям і закриттям рахунків фонду місцевого референдуму та їх функціонуванням, надаються безоплатно. Установа банку за користування коштами, що перебувають на рахунках фонду місцевого референдуму, відсотки не нараховує і не сплачує.
9. Установа банку не пізніше наступного робочого дня після дня відкриття накопичувального чи поточного рахунку фонду місцевого референдуму письмово повідомляє відповідну територіальну комісію з місцевого референдуму про відкриття відповідного рахунку та його реквізити.
10. Інформація про відкриття накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму та реквізити накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму оприлюднюється ініціативною групою у друкованих засобах масової інформації за рахунок коштів цього фонду.
11. Витрачання коштів з поточних рахунків фонду місцевого референдуму здійснюється у порядку та на умовах, визначених цим законом та актами Національного банку України для фонду всеукраїнського референдуму.

Стаття 133. Розпорядники фонду місцевого референдуму за народною ініціативою

1. Ініціативна група призначає одного розпорядника накопичувального рахунку свого фонду місцевого референдуму, який має виключне право на розпоряджання коштами з накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму. Ініціативна група має право у будь-який час змінити розпорядника накопичувального рахунку.

Про призначення розпорядника накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму ініціативна група повідомляє відповідну територіальну комісію з референдуму, зазначаючи його прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, відомості про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Повідомлення ініціативної групи підписує представник ініціативної групи. До повідомлення долучається власноруч написана заява громадянина України про згоду бути розпорядником накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму.
2. Розпорядники коштів накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму зобов’язані вести облік надходження та розподілу коштів фонду місцевого референдуму між поточними рахунками цього фонду. Розпорядники поточних рахунків фонду місцевого референдуму забезпечують дотримання фінансової дисципліни, цільове використання коштів фонду місцевого референдуму.
3. Установа банку, в якій відкрито накопичувальний або поточний рахунок фонду місцевого референдуму, надає розпорядникові коштів відповідного рахунку фонду місцевого референдуму потижнево або за його зверненням відомості про розміри та джерела внесків, що надійшли на рахунки фонду місцевого референдуму, рух коштів, а також їх залишки на рахунках.
4. Розпорядник коштів поточного рахунку фонду місцевого референдуму зобов’язаний вести облік використання коштів відповідного поточного рахунку фонду місцевого референдуму, а також не пізніш як на п’ятий день після дня голосування подати розпоряднику накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму фінансовий звіт про використання коштів відповідного поточного рахунку фонду референдуму.
5. Розпорядник коштів накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму зобов’язаний не пізніш як на десятий день після дня голосування подати до відповідної територіальної комісії з референдуму фінансовий звіт про надходження та використання коштів фонду місцевого референдуму.
У разі припинення здійснення ініціативи щодо проведення місцевого референдуму у випадках, передбачених цим законом, розпорядник коштів накопичувального рахунку фонду місцевого референдуму фінансовий звіт про надходження та використання коштів фонду місцевого референдуму до відповідної територіальної комісії з місцевого референдуму не подає.
6. Форми фінансових звітів про надходження та використання коштів фонду місцевого референдуму встановлюються відповідною територіальною комісією з референдуму не пізніш як на третій день від дня реєстрації відповідної ініціативної групи.

Стаття 134. Формування фонду місцевого референдуму за народною ініціативою та здійснення контролю за надходженням, обліком та використанням його коштів

1. Фонд місцевого референдуму формується на умовах та в порядку, визначених цим законом для фонду всеукраїнського референдуму, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. Добровільний внесок (його частина, що перевищує встановлений ліміт), від якого розпорядник відповідного рахунку фонду місцевого референдуму відмовляється у випадках, визначених статтею 128 цього закону, а також внесок, внесений пізніше ніж за день до дня голосування, повертається особі, яка зробила такий внесок, а у разі неможливості – перераховується до відповідного місцевого бюджету.
3. Добровільні внески зроблені особами, перелік яких визначено частиною третьою статті 128 цього закону, на підставі заяви розпорядника рахунку перераховуються до відповідного місцевого бюджету.
4. Контроль за надходженням, обліком і використанням коштів фонду місцевого референдуму здійснюють відповідна територіальна комісія з референдуму та установа банку, в якій відкрито рахунок фонду референдуму, відповідно до порядку, встановленого Центральною виборчою комісією спільно з Національним банком України та уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку, не пізніше ніж за сорок днів до дня голосування.
5. Установа банку, в якій відкрито поточний рахунок фонду місцевого референдуму, не пізніше ніж на третій день після дня голосування перераховує кошти, не використані ініціативною групою, на накопичувальний рахунок відповідного фонду місцевого референдуму.
6. Невикористані кошти фонду місцевого референдуму перераховуються установою банку, в якій було відкрито накопичувальний рахунок фонду, до відповідного місцевого бюджету на десятий день від дня офіційного оприлюднення відповідною територіальною комісією з референдуму його результатів. У разі припинення здійснення ініціативною групою ініціативи щодо проведення місцевого референдуму у випадках, передбачених цим законом, невикористані кошти фонду місцевого референдуму ініціативної групи референдуму перераховуються установою банку, в якій було відкрито накопичувальний рахунок фонду, до відповідного місцевого бюджету не пізніше як на п’ятий день від дня оприлюднення відповідного рішення територіальної комісії з місцевого референдуму.

РОЗДІЛ ІХ. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 27. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються референдумів за народною ініціативою

Стаття 135. Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються референдумів за народною ініціативою

1. Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються референдумного процесу, можуть бути оскаржені до відповідних комісій з референдуму або до суду.
Рішення, дії чи бездіяльність дільничної комісії оскаржуються до окружної комісії, територіальної комісії з референдуму  або до суду.
Рішення, дії чи бездіяльність окружних комісій з всеукраїнського референдуму оскаржуються до Центральної виборчої комісії або до суду, окружних комісій з місцевого референдуму – до територіальної комісії або до суду.
Рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної комісії оскаржуються до суду.
Рішення, дії чи бездіяльність органу виконавчої влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, їх посадової чи службової особи, що стосуються невиконання покладених на них законом обов’язків щодо забезпечення організації та проведення референдуму, протиправного втручання у діяльність комісій з референдуму або їх членів, а також недотримання вимог закону з питань агітації референдуму, підлягають оскарженню у судовому порядку.
Дії чи бездіяльність засобу масової інформації, його власника, службової особи чи творчого працівника, які порушують встановлений законом порядок діяльності засобів масової інформації під час референдумного процесу, інші вимоги закону стосовно ведення агітації щодо референдуму підлягають оскарженню у судовому порядку.
Дії чи бездіяльність ініціативної групи референдуму, її представників, офіційних спостерігачів  підлягають оскарженню у судовому порядку.
2. Порядок звернення до суду з адміністративним позовом, що стосується референдумного процесу, встановлюється Кодексом адміністративного судочинства України.
3. Суб’єктом звернення зі скаргою, що стосується референдумного процесу, може бути будь-яка особа, законні права та інтереси якої в референдумному процесі порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта оскарження.

Стаття 136. Строки оскарження

1. Скарга до комісії з референдуму може бути подана суб’єктом звернення зі скаргою протягом п’яти днів після прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності суб’єктом оскарження, за винятком випадків, зазначених у частинах другій, третій цієї статті.

2. Скарга щодо порушення, яке відбулося до дня голосування, може бути подана у строк, встановлений частиною першою цієї статті, але не пізніше двадцятої години дня, що передує дню голосування.
3. Скарга щодо порушення, яке відбулося під час голосування, може бути подана до відповідної дільничної комісії з референдуму не пізніше закінчення голосування. Скарга щодо рішень, дій чи бездіяльності комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подана до комісії з референдуму вищого рівня у дводенний строк від дня прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності.
4. Днем вчинення бездіяльності вважається останній день строку, в який мала бути, однак не була вчинена дія, передбачена законом.
5. Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідною комісією з референдуму.
6. Строк подання скарги продовженню або поновленню не підлягає, крім випадку повторного подання скарги після усунення її недоліків не пізніше наступного дня після дня її повернення суб’єктом розгляду скарги без розгляду відповідно до статті 138 цього закону.
7. Зміна або уточнення суб’єктом звернення зі скаргою вимог, спричинені виявленням обставин, невідомих раніше суб’єкту звернення зі скаргою, не вважається новою скаргою і не підлягає встановленим обмеженням строків.

Стаття 137. Форма і зміст скарги

1. Скарга подається до комісії з референдуму в письмовій формі. Скарга повинна містити:
1) назву комісії з референдуму, до якої вона подається;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) суб’єкта звернення зі скаргою, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;
3) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) суб’єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;
4) суть порушеного питання;
5) виклад обставин і зазначення доказів, якими суб’єкт звернення зі скаргою обґрунтовує свої вимоги;
6) чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від комісії з референдуму;
7) перелік документів і матеріалів, що додаються;
8) зазначення заінтересованих осіб, яких суб’єкт звернення зі скаргою вважає за потрібне залучити до розгляду скарги;
9) підпис суб’єкта звернення зі скаргою чи особи, яка його представляє, із зазначенням дати підписання.
2. Скарга від імені комісії з референдуму подається за рішенням цієї комісії, яке додається до скарги, підписується головуючим на засіданні комісії, на якому приймалося рішення про звернення зі скаргою, та засвідчується печаткою комісії з референдуму.
3. До скарги долучаються її копії, докази, зазначені у скарзі, та копії усіх документів, що приєднуються до неї, у кількості, яка дорівнює кількості суб’єктів оскарження та заінтересованих осіб, зазначених у скарзі.
4. Форму та зміст позовної заяви до суду визначено Кодексом адміністративного судочинства України.

РОЗДІЛ IX. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 27. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються референдумів за народною ініціативою

Стаття 138. Порядок і строки розгляду скарг

1. Порядок та строки розгляду скарг комісіями з референдуму встановлюються Центральною виборчою комісією з урахуванням вимог цього закону.

2. Скарга, оформлена без дотримання вимог статті 137 цього закону, повертається Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії чи головою або заступником голови окружної, територіальної чи дільничної комісії з референдуму суб’єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, - невідкладно. У разі повернення скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають її розгляду, і вказується на можливість повторного звернення зі скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 137 цього закону в передбачені ним строки.
3. У разі повторного подання скарги з невиправленими недоліками або з допущенням нових недоліків суб’єкт розгляду скарги приймає рішення про залишення її без розгляду по суті.
4. Скарга, оформлена з дотриманням вимог статті 137 цього закону, розглядається відповідною комісією з референдуму на своєму засіданні не пізніш ніж на другий день від дня її отримання, за винятком випадків, передбачених частинами п’ятою - сьомою цієї статті.
5. Скаргу щодо порушень, які мали місце до дня голосування, розглядає комісія референдуму у строк, передбачений частиною четвертою цієї статті, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.
6. Скарга щодо порушення, яке відбулося під час голосування, подана до дільничної комісії з референдуму, розглядається нею відразу після закінчення голосування.
7. Скарга щодо порушення, яке відбулося у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, подана до комісії з референдуму вищого рівня, розглядається відповідним суб’єктом розгляду скарги у дводенний строк від дня її подання.
8. Якщо комісія з референдуму, розглядаючи скаргу, визнає необхідним проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронними органами, відповідні правоохоронні органи за зверненням комісії референдуму перевіряють ці обставини та вживають відповідних заходів щодо припинення порушення законодавства у триденний строк від дня отримання звернення комісії з референдуму, а якщо таке звернення отримано ними менше ніж за три дні до дня голосування, у день голосування чи в наступний за ним день, - невідкладно. Про наслідки перевірки та вжиті заходи відповідні органи повідомляють комісію з референдуму, яка до них звернулася.
9. Розгляд скарги комісією з референдуму здійснюється з обов’язковим своєчасним повідомленням суб’єкта звернення зі скаргою, суб’єкта оскарження та інших заінтересованих осіб рекомендованою телеграмою, факсимільним повідомленням, засобами електронної пошти про час і місце розгляду скарги. Допускається повідомлення суб’єкта звернення зі скаргою, суб’єкта оскарження та заінтересованих осіб про час і місце розгляду скарги по телефону з фіксуванням такої дії службовою особою комісії з референдуму окремою письмовою довідкою, яка долучається до справи (протоколу). Неприбуття на засідання комісії з референдуму осіб, які були належним чином повідомлені про нього, не перешкоджає розгляду скарги.
10. Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб’єкту оскарження та заінтересованим особам заздалегідь, а у разі неможливості - не пізніше початку розгляду скарги. Суб’єкт оскарження має право подати письмові пояснення по суті скарги, які беруться до розгляду комісією з референдуму.
11. Комісія з референдуму приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб’єктом звернення зі скаргою або з порушенням строків оскарження, встановлених цією статтею.
12. Центральна виборча комісія, територіальна комісія з референдуму, приймаючи рішення про залишення скарги без розгляду по суті, може з власної ініціативи взяти до розгляду факти, викладені у скарзі.
13. Комісії з референдуму та правоохоронні органи організовують свою роботу під час процесу референдуму, в тому числі у вихідні, святкові дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом і розгляд скарг та звернень комісій з референдуму у строки та в спосіб, встановлені цим законом.

Стаття 139. Докази

1. Доказами, на підставі яких комісія з референдуму встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення суб’єкта звернення із скаргою, суб’єкта оскарження чи заінтересованих осіб, та інших обставин, що мають значення для правильного розгляду скарги, можуть бути:
1) письмові документи і матеріали (у тому числі електронні), які містять відомості про обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги;
2) письмові пояснення суб’єктів референдумного процесу;
3) речові докази;
4) висновки експертів, надані письмово на запит комісії з референдуму – суб’єкта розгляду скарги, суб’єкта звернення зі скаргою або суб’єкта оскарження.
2. Докази комісії з референдуму надають суб’єкт звернення зі скаргою, суб’єкт оскарження, заінтересовані особи. Комісія з референдуму – суб’єкт розгляду скарги може звернутися із запитом щодо витребування додаткових доказів за власною ініціативою або на прохання суб’єкта звернення, суб’єкта оскарження, заінтересованих осіб.
3. Якщо суб’єкт звернення зі скаргою, суб’єкт оскарження чи заінтересована особа не надасть докази для підтвердження обставин, на які він посилається, комісія з референдуму вирішує справу на основі наявних доказів.
4. Комісія з референдуму бере до розгляду лише ті докази, які мають значення для розгляду скарги. Про відхилення доказів, які не мають значення для розгляду скарги або не мають доказової сили, зазначається у рішенні комісії з референдуму – суб’єкта розгляду скарги.
5. Обставини (факти), для доведення яких законом встановлено певні засоби доведення, не можуть доводитися іншими засобами доведення.
6. Письмові докази подаються в оригіналі або у вигляді засвідченої у встановленому порядку копії. Якщо подано копію письмового доказу, комісія з референдуму має право вимагати подання оригіналу або самостійно витребовує оригінал письмового доказу. Після розгляду скарги комісія з референдуму на вимогу власника документа повертає оригінал документа, а в справі скарги залишається засвідчена у встановленому порядку його копія.
7. Комісія з референдуму оцінює належність, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають наперед встановленої сили, за винятком обставин, фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили.

Стаття 140. Рішення за результатом розгляду скарги

1. Рішення комісії з референдуму за результатами розгляду скарги повинно бути справедливим, законним і обґрунтованим.

2. Під час розгляду скарги щодо рішення суб’єкта оскарження комісія з референдуму вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб’єктом оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб’єктом оскарження на законних підставах;
3) чи було оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та відповідно до визначеної законом процедури;
4) які правові норми належить застосувати до цих правовідносин та чи віднесено законом розгляд цієї скарги до повноважень комісії з референдуму – суб’єкта розгляду скарги;
5) належить задовольнити кожну з вимог суб’єкта звернення зі скаргою чи відмовити в їх задоволенні;
6) чи належить поновити порушені права чи законні інтереси суб’єкта звернення зі скаргою іншим способом;
7) які рішення слід зобов’язати прийняти чи які дії, що випливають із факту скасування рішення, вчинити.
3. Під час розгляду скарги щодо дії (бездіяльності) суб’єкта оскарження комісія з референдуму вирішує:
1) чи мала місце оскаржувана дія (бездіяльність) суб’єкта оскарження;
2) чи оскаржувана дія (бездіяльність) здійснювалась (вчинялась) суб’єктом оскарження на законних підставах;
3) які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, та чи віднесено законом розгляд цієї скарги до повноважень суб’єкта розгляду скарги;
4) належить задовольнити кожну з вимог суб’єкта звернення зі скаргою чи відмовити в їх задоволенні;
5) чи належить поновити порушені права чи законні інтереси суб’єкта звернення зі скаргою іншим способом;
6) які рішення слід зобов’язати прийняти чи які дії, що випливають із факту визнання оскаржених дій чи бездіяльності протиправними, вчинити.
4. Розглядаючи скаргу по суті, комісія з референдуму може задовольнити скаргу повністю або частково чи відмовити в її задоволенні.
5. У разі задоволення скарги комісія з референдуму може прийняти рішення, яким:
1) визнати рішення суб’єкта оскарження чи окремих його положень, дії чи бездіяльність такими, що не відповідають вимогам законодавства про референдум, порушують референдумні права громадян, права та законні інтереси суб’єкта референдумного процесу;
2) скасувати рішення;
3) зобов’язати суб’єкта оскарження здійснити дії, передбачені законодавством, що регулює організацію та порядок проведення референдуму за народною ініціативою;
4) зобов’язати суб’єкта оскарження утриматися від вчинення певних дій;
5) поновити іншим способом порушені права громадян, права та законні інтереси суб’єкта референдумного процесу;
6) зобов’язати суб’єкта оскарження здійснити передбачені законодавством, що регулює організацію та порядок проведення референдуму, дії, які випливають із факту скасування рішення, визнання оскаржених дій або бездіяльності протиправними.
6. Комісія з референдуму, встановивши, що рішення, дії чи бездіяльність не відповідають законодавству про референдум, задовольняє скаргу. Задовольняючи скаргу, комісія з референдуму може задовольнити усі або частину вимог суб’єкта звернення зі скаргою.
7. У разі визнання судом рішення відповідної комісії з референдуму протиправним рішення з цього питання приймає комісія з референдуму, рішення якої було визнане протиправним, або комісія з референдуму вищого рівня на підставі рішення суду. Якщо рішення не було визнане недійсним з формальних підстав, комісія з референдуму не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним.
8. Комісія з референдуму вищого рівня на підставі скарги, рішення суду або з власної ініціативи може скасувати рішення комісії нижчого рівня та прийняти рішення по суті питання або зобов’язати комісію з референдуму нижчого рівня повторно розглянути порушене питання.
9. Комісія з референдуму відмовляє в задоволенні скарги, якщо встановить, що рішення, дії або бездіяльність суб’єкта оскарження вчинені відповідно до закону, в межах повноважень, передбачених законом, і не порушують референдумні права і законні інтереси суб’єкта звернення зі скаргою.
10. Копія рішення комісії з референдуму видається чи надсилається суб’єкту звернення зі скаргою, суб’єкту оскарження, заінтересованим особам, відповідній комісії з референдуму, іншому суб’єкту, про якого йдеться у рішенні, не пізніше наступного дня після прийняття рішення, а у разі прийняття рішення напередодні чи в день голосування – невідкладно. Рішення Центральної виборчої комісії, окружних та територіальних комісій з референдуму про розгляд скарг не пізніше наступного дня після прийняття рішення, а у разі прийняття рішення напередодні чи в день голосування – невідкладно оприлюднюються на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії або територіальної комісії з референдуму. Копія рішення окружної, територіальної комісії з референдуму невідкладно після його прийняття повинна бути надіслана Центральній виборчій комісії.

Глава 28. Зберігання референдумної документації

Стаття 141. Зберігання референдумної та іншої документації і матеріальних цінностей

1. Центральна виборча комісія після офіційного оприлюднення результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою передає документацію з всеукраїнського референдуму та іншу документацію, що підлягає внесенню до Національного архівного фонду, у тому числі протоколи про підрахунок голосів учасників референдуму на дільницях референдуму та про підсумки голосування в межах територіальних округів референдуму, до відповідної центральної державної архівної установи, а окружні комісії з референдуму передають таку документацію до Державного архіву Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих державних архівних установ. Територіальна комісія з референдуму після офіційного оприлюднення результатів місцевого референдуму передає документацію місцевого референдуму, у тому числі протоколи про підрахунок голосів учасників місцевого референдуму на дільницях з місцевого референдуму та про підсумки голосування в межах територіальних округів референдуму, до Державного архіву Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих державних архівних установ.
2. Документація з всеукраїнського референдуму, що не підлягає внесенню до Національного архівного фонду, передається окружними комісіями референдуму до місцевих архівних установ, створених органами влади АР Крим, місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи».
3. Перелік документації референдуму та іншої документації, що підлягає зберіганню в державних та інших архівних установах, та порядок її передачі до цих установ визначає Центральна виборча комісія за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері архівної справи.
4. Відповідальність за збереження референдумної документації до передачі її на архівне зберігання покладається на голову або заступника голови чи секретаря відповідної комісії з референдуму.
5. Бюлетені для голосування, контрольні талони бюлетенів, попередні та уточнені списки учасників референдуму, акти, заяви, скарги про порушення вимог цього закону при проведенні голосування і підрахунку голосів, протоколи та рішення комісій з референдуму зберігаються у місцевих архівних установах протягом п’яти років від дня офіційного оприлюднення результатів референдуму, після чого знищуються в установленому порядку.
6. Архівні установи забезпечують доступ до документації з референдуму в порядку, встановленому законодавством України.
7. Органи влади АР Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування після припинення діяльності комісій з референдуму зобов’язані забезпечити збереження скриньок, кабін для голосування, печаток, штампів цих комісій, методичної літератури, що надавалася комісіям з референдуму на період референдумного процесу.

 РОЗДІЛ Х. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей закон набирає чинності від дня його офіційного оприлюднення.
2. Кабінету Міністрів України у місячний строк від дня офіційного оприлюднення цього закону:
– підготувати та подати до Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим законом;
– привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим законом;
– забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим законом;
– забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому закону.
3. Центральній виборчій комісії у місячний строк від дня офіційного оприлюднення цього закону:
– привести свої акти у відповідність із цим законом.
– сформувати постійний склад територіальних комісій з референдуму.

 РОЗДІЛ ХІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 33, ст. 443; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 35,
ст. 515; 2001 р., № 49, ст. 259) в частині, що стосується ініціювання, організації та проведення референдумів за народною ініціативою.
2. Положення цього закону є основою для розробки та прийняття інших законів про референдуми.
3. До приведення законодавства України у відповідність із цим законом закони та інші нормативно-правові акти в частині ініціювання, організації, проведення та виконання рішень референдумів за народною ініціативою застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
4. Внести зміни і доповнення до таких законодавчих актів України:
4.1. У  Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від  21 травня 1997 року № 280/97–ВР (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997 р., № 24, ст.170)
– статтю 7 доповнити частиною шостою такого змісту:
«6. Предмет, ініціювання, організація, проведення, встановлення результатів, правові наслідки та особливості виконання рішень місцевих референдумів за народною ініціативою регулюється Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою»;
– статтю 78 доповнити частиною сьомою такого змісту:
«7. Особливості дострокового припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради за рішенням місцевого референдуму, ініціювання, організації та проведення такого референдуму мають відповідати Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою».
– статтю 79 доповнити частиною восьмою такого змісту:
«8. Особливості дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови за рішенням місцевого референдуму, ініціювання, організації та проведення такого референдуму мають відповідати Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою».
4.2. У Законі України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586–XIV (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999 р., № 20–21, ст.190):
– частину першу статті 9 доповнити пунктом 10 такого змісту:
«10) ухвалення резолюції про недовіру на відповідному місцевому референдумі за народною ініціативою».
4.3. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 7 жовтня 2010 року № 2591–VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011 р., № 9, ст. 58):

– доповнити статтею 13-1 такого змісту:
«Стаття 13-1. Відставка Кабінету Міністрів України внаслідок прийняття Акта народної волі за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою
1. Ухвалення всеукраїнським референдумом за народною ініціативою в порядку та у строки, передбачені Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою», Акта народної волі про недовіру Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.
2. У разі ухвалення на всеукраїнському референдумі резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України Президент України впродовж трьох днів від дня набрання чинності Актом народної волі та надходження протоколу Центральної виборчої комісії про встановлення результатів референдуму зобов’язаний видати указ про відставку Кабінету Міністрів України».

4.4. У Законі України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» від 10 лютого 1998 року № 90/98–ВР(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998 р., № 29, ст.191):

– статтю 7 доповнити частиною третьою такого змісту:
«3. Особливості відкликання загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим за результатами референдуму за народною ініціативою регулюються Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою».

4.5. У Законі України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» від 16 червня 2011 року № 3530–VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012 р., № 2–3, ст.3):
– статтю 12 доповнити частиною дев’ятою такого змісту:
«У разі прийняття жителями Автономної Республіки Крим на республіканському в Автономній Республіці Крим референдумі за народною ініціативою рішення щодо ухвалення резолюції про недовіру Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим в порядку, визначеному Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою», він звільняється з посади, а його повноваження припиняються у строки, передбачені Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою».
У зв’язку із наведеним частину дев’яту статті 12 вважати частиною десятою.
– доповнити статтею 10-1 такого змісту:
«Стаття 10-1. Відставка Ради міністрів Автономної Республіки Крим внаслідок прийняття Акта народної волі за результатами республіканського референдуму в Автономній Республіці Крим за народною ініціативою
1. Ухвалення на республіканському в Автономній Республіці Крим референдумі за народною ініціативою в порядку та у строки, передбачені Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою», Акта народної волі про недовіру Раді міністрів Автономної Республіки Крим має наслідком відставку Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
2. У разі ухвалення на республіканському в Автономній Республіці Крим референдумі резолюції про недовіру Раді міністрів Автономної Республіки Крим члени Ради міністрів Автономної Республіки Крим звільняються з посад, а їх повноваження припиняються в порядку, визначеному Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою».


Голова
Верховної Ради України

Комментарии (16)

Все конечно красиво написано, но вот я что то сомневаюсь что описанных в проекте механизмов хватит что бы заставить власть прислушиваться к мнению народа. То есть провести то референдум можно, но вот дальше что с решением граждан делать? Еще в свое время Кравчук продемонстрировал как можно манипулировать результатами или не замечать их вообще.

Хотілося, щоб у Законі була прописана кількість разів проведення референдуму в тому чи іншому адміністративному районі. Наприклад, район в області -1 раз на квартал, область чи місто областного підпорядкування - 1 раз на півроку, країна - 1 раз на рік. Бо неймовірна кількість референдумів призведе до паралічу влади на будь-якому рівні. В країні й так є умови теревенити без умов працедіяльності. Тільки як буде впроваджуватися рішення з Реферeндуму, якщо на сьогодні навіть рішення Верховної Ради зневажливо коментуються та певно й ігноруються. Людям треба втлумачити елементарну повагу до закону. У Європі - це аксиома. Згадайте з якою перевагою посів президентське крісло у Франції п.Оланд.

Продовження (частина 4):
3) про прийняття законів, крім питань, визначених ст. 74 КУ;
4) про зміну території України.

І _ВСЕ_, більше нічого! Нащо придумувати якісь "погоджувальні", "контрольно-відкличні" референдуми - незрозуміло.

І ще: що таке "Акт народної волі"? де вимоги до питань, встановлені Венеціанською Комісією (процедурна та предметна придатність)? коли це до відання Академії правових наук відносилася перевірка відповідності питань референдуму Конституції України?

Можна ще багато сказати щодо цього проекту, але і так зрозуміло, що він потребує суттєвого доопрацювання.

Продовження (частина 3): - у разі укладання договору про зміну території України (ст. 73).

"Всеукраїнський погоджувальний референдум за народною ініціативою проголошується Президентом України" - як це можливо, якщо предметом "погоджувального" референдуму є питання, що потребують вирішення на дипломатичному рівні між державами (наприклад, щодо укладання певного договору)? І взагалі, почитайте Віденську конвенцію про право міжнародних договорів.

3) контрольно-відкличні – щодо питань відкликання конституційного складу Верховної Ради України, [...]; прийняття резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України, [...].

Не говорячи про органи місцевого самоврядування, то в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2000 вказано, що референдум щодо недовіри ВРУ, Президенту України не допускається. А тим паче і КМУ.

За чинною Конституцією можливий референдум лише щодо:
1) прийняття нової Конституції;
2) затвердження рішення ВРУ про зміну розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституц

Продовження (частина 2): Чому у нас вже конституційний референдум став законодавчим? А якщо скасовується закон, то це, виходить, "нормотворчий" референдум?

2) погоджувальні – щодо питань схвалення дій органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, надання дозволу на прийняття ними рішень, а також стосовно питань ратифікації чи денонсації міжнародних договорів;

Таких референдумі за Конституцією України точно не передбачено. Що вкладається в поняття "схвалення", в якому випадку воно має відбуватися?

Ст. 21: 3. Предметом погоджувальних референдумів з міжнародних питань є ухвалення громадянам України рішень про надання згоди на приєднання (участі) України до міжнародних організацій, а також закону про ратифікацію чи денонсацію міжнародно-правового договору (угоди), створення нових прав та обов’язків держави у міжнародних відносинах.

Конституція передбачає лише один такий випадок - [див. п

Цей проект з юридичної точки зору складений на не досить високому рівні. Так, чому ним охоплюються лише референдуми за народною ініціативою? А як бути із обов'язковим всеукраїнським референдумом (статті 74, 156 Конституції України).

Ст. 19:
За змістом питань, що є предметом голосування, референдуми за народною ініціативою можуть бути:

1) законодавчі (нормотворчі) – щодо питань прийняття Конституції України, внесення змін та доповнень до чинної редакції або визнання нечинними законів чи окремих їх положень, якими було внесено зміни до Конституції України; прийняття нових законів, нових редакцій чинних законів, інших нормативно-правових актів загальнодержавного та місцевого значення, внесення змін до чинних законів, інших нормативно-правових актів, визнання їх такими, що втратили чинність;

Зауваження: вносити зміни до Конституції на референдумі не можна (розділ ХІІІ КУ); приймати на референдумі нормативно-правові акти нижчі за закон так само не можна; термінологія:[далі продовження]

Стаття 16, п.2. Предметом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою є будь-яке питання, віднесене до компетенції органів державної влади, за винятком розгляду законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Пропоную викласти у такій редакції:
Предметом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою є будь-яке питання, віднесене до компетенції органів державної влади, за винятком розгляду законопроектів з питань амністії.
Це дуже принципово. Оподаткування та розподіл бюджету - це матеріальна основа стосунків Громадянина і Держави. Платник податку - це Роботодавець, а Держава - це призначений роботодавцем орган управління. Це все одно, що заборонити Роботодавцю встановлювати правила розподілу доходу між найманими працівниками, включаючи топ-менеджерів.
Якщо залишити цей пункт як є, то ми не позбавимось власного сприйняття Держави як окупаційної адміністрації

Предлагаю вместо "закона о референдуме по народной инициативе" разработать и принять "закон о регулярном обязательном референдуме."
В таком случае данный прект утрачивает смысл в 9/10 своих положений.

Николай Солнцев | 14.12.2012 12:05

Предлагаю поправки к законопроекту:
1.Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за громадянською ініціативою».Именно гражданская инициатива заложена как основопологающая в условиях прямой демократии.Сам этноним (народ)можно понимать как этнос, которых в Украине достаточное множество.А так народной инициативой о проведении референдума, может быть этнополитическая инициатива к примеру-крымскотатарской этнической группы на предмет лингвинистическо-территориального сепаратизма. К тому же отечественным законодательством предусмотрены механизмы реализации гражданских инициатив через органы местного самоуправления и следует умело увязать создаваемый законопроект к гражданским инициативам территориальных общин прописанных в их Уставах.
Ст.3.п.1.заменить ""

Андрей Кайдаш | 04.10.2012 10:56

Законодательство Швейцарии, в отличие от законодательств большинства других европейских стран, допускает выдвижение народных инициатив по изменению конституции и выставление их на референдум независимо от того, одобрены ли эти инициативы парламентом страны.
Согласно Конституции Швейцарии от 18 апреля 1999 года (которая также была принята на общенародном референдуме), 100 000 граждан Швейцарии могут инициировать полный пересмотр Союзной Конституции. Несмотря на негативное отношение парламента и правительства.

Андрей Кайдаш | 03.10.2012 20:08

Нам надо как в Исландии: 10% электората вправе требовать референдума по любому закону, принимаемому парламентом, а 2% могут предлагать парламенту проекты законов.

Павел Мусиенко | 02.10.2012 21:47

Господа, ст. 111 Конституции Украины предусматривает процедуру импичмента. Честно говоря, я думал, что в проекте новой Конституции вопрос импичмента откорректирован согласно проекту закона о референдуме. Но нет, ничего не нашел. А почему? Почему Вы оставили Президента "неприкасаемым" для прямого народовластия?

Считаю, что в проекте закона о референдумах необходимо предусмотреть процедуру выражения Народом Украины недоверия Президенту Украины.

В ст. 111 Конституции и в других, внести соответствующие изменения, где вопрос о смещении Президента Украины с поста в порядке импичмента, инициируется большинством от конституционного состава ВРУ и, в том числе, по результатам всеукраинского референдума.

Иначе все это «филькина грамота», мы любому Президенту дадим шикарнейший инструмент политической манипуляции.

Павел Мусиенко | 01.10.2012 22:45

Не знаю, работает у Вас эта система внесения предложений к статьям проекта закона или нет… че-то я разобраться не могу в ней. Пишу тут.
Ст. 122
Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи…

Перехідні положення

4.6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року N 2341-III ((Відомості Верховної Ради України (ВВР), _____ р., № ___, ст. __):
- статтю 160 доповнити частиною четвертою такого змісту:
«4. Невиконання посадовими особами органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування рішень референдумів, -
караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років».

Ирина Опря | 01.10.2012 23:55

Павел, по Вашей просьбе проверили, работает ли система внесения предложений и изменений. Сейчас здесь действительно не очень правильно работает окно для их размещения. Спасибо, что подметили. Исправляемся ))

Как только будет готово, Вы сможете перенести свои предложения в это окно и они должны будут отобразиться в поле "Всего изменений" возле названия документа

Павел Мусиенко | 02.10.2012 02:30

О... спасибо!

Павел Мусиенко | 01.10.2012 18:44

Как я понимаю, народ путем референдума не может выразить недоверие Президенту, даже если будет парламентско-президентская республика, все равно, сначала досрочно переизберем парламент, который потом создаст народное большинство и начнет процедуру импичмента. При этом Президент, в случае возникновения реальной угрозы в парламенте, всегда сможет уйти путем инициирования референдума об отзыве депутатов. Умно ничего не скажешь.