ПАМ'ЯТАТИ: Лютізький плацдарм

Из сюжета понятно, что люди, особенно в небольших городах и селах, помнят и чтут память своих родных и близких. погибших в годы Второй мировой за Украину. И по указке сверху изменить это не получится никак.

В беспощадном сраженьи двух армий,
Здесь, на этой священной земле,
На кровавом Лютежском плацдарме
Подступ к Киеву был прорван в октябре...

Оголтелый враг вставал стеною!
И казалась неприступной та стена...
Небо и земля сливались с воем,
И Днепровская вскипала здесь волна.

Грохот мощных танковых дивизий,
Канонады гул, орудий гром!
И чтоб миг Победы нам приблизить
Ураганом шли мы напролом!

Шли вперёд в обгоревших шинелях,
Не оставив ни пяди родимой земли!
Грозы войн навсегда отгремели...
Чтобы в Киеве каштаны вновь цвели!

Нелипович Кирилл

Хіба не заслуговує на повагу послідовна позиція журналістів редакції сайту щодо пам'яті про визволителів України? Коли радикали намагаються видерти ці героїчні сторінки з книги історії України!

(продовження) сипалися червоні гвоздики. У фондах музею - раритети різних часів. У залах і на території заповідника проходять уроки мужності, тут збираються ентузіасти шкільних музеїв і пошукових загонів (Вишгородський район відігравав особливу роль у визволенні столиці України Києва в листопаді 1943 року), письменники і поети, журналісти, козаки, дослідники історії та музеєзнавці, різноманітні земляцтва. Почитайте книгу відгуків - і ви здивуєтесь, скільки різних людей тут буває щороку, особливо до пам'ятних дат - державних і народних. Працівники музею у Нових Петрівцях не переписують історію, а кожному пероду знаходять місце та шанобливо зберігають. Музей став справжнім осередком пам'яті, куди вчащають і старші, і молодші покоління. Там варто побувати. Зайдіть на сторінку заповідника у фейсбуці та дізнайтеся, як доїхати - не пошкодуєте. Чудово, що "Український вибір" нагадав про цю гарну місцину. 5 листопада - річниця визволення Киева, треба поїхати в Нові Петрівці з онуками

(продовження) у пам'ятні дати, сюди приїздять молодята - покласти квіти до пам'ятника солдату-визволителю, тут проходять конкурси патріотичної пісні, конференції науковців і юних краєзнавців, концерти і літургії, тут відзначають свої професійні свята вчителі і медики - екскурсією по святих місцях, политих кров'ю вихволителів України у 1943 році. Національний музей "Битва за Київ у 1943 році" відвідують гості з-за кордону, бо э тут Монумент миру. На полі біля музею, що тепер, на жаль, забудоване (Віковану вдалося відстояти територію заповідника, на яку теж зазіхали), проходили цікаві історичні реконструкції битви за Дніпро, за Берлін, в реконструкціях брали участь прихильники історії з різних країн, діти і онуки солдат, що тут воювали, а дипломати, відомі люди, політики, миротворці відвідували виставки й експозиції. На День Перемоги ветерани війни і праці, діти війни з усієї Київщини зі сльозами на очах співали пісні своєї воєнної юності й дитинства, а згори (з вертольотів) си

Була там багато разів: ще коли діарама розміщалася у будівлі церкви в центрі села. Власне, з діарами почалося відновлення церковної будівлі, що до того чимало років слугувала складом, а на даху навіть виросла берізка. Потім сюди приїздили туристи з усього СРСР, із зарубіжних країн, автор діарами Присєкін, у складі комісії (робота висувалася на Державну премію) - композитор Пахмутова і поет Добронравов. За кілька років біля церкви з'явилася пам'ятна стела на братській могилі. Останки солдатські були поховані по всьому селу. Ніколи не забуду, як приїхала удова одного із загиблих з Туркменії: сухенька жіночка і довгому платті гладила гранітну плиту, як живу, а ми стояли навколо і плакали. Після Івана Швеця директором музейного комплексу став енергійний Іван Вікован, четвертий десяток він очолює колектив науковців, відремонтував сполучні ходи командного пункту, збудував нове приміщення, у парковій зоні новопетрівчани, мешканці району, області та й із усієї України зустрічаються